Після вбивства Захарченка у Кремля залишається два варіанти - російський публіцист

Ліквідація ватажка "ДНР" Олександра Захарченка - пересічна подія, але вона свідчить про те, що Москва має намір форсувати процес щодо Донбасу. Смерть російського співака Йосипа Кобзона нікого не вразила, оскільки він не тільки не був улюбленим артистом росіян - він взагалі не був артистом.

Смерть американського сенатора Джона Маккейна не повинна сильно засмучувати українців, оскільки з ним або без нього, але політика нинішньої республіканської адміністрації США залишиться такою ж самою. Про це в першій частині інтерв'ю UAportal розповів російський публіцист, блогер і аналітик Володимир Голишев.

- Ви знаєте, яка неприємність трапилася із Захарченком. Хто організував його ліквідацію? І що буде за нею? Яка ваша версія?

- Я хочу звернути увагу, що це абсолютно пересічна подія, і таких подій ми мали вагон і маленький візок. Мозговий, Болотов, Іщенко, Дрьомов, Гіві, Моторола... Я вже втомився загинати пальці. Невже це є подією? Це всього лише черговий пункт у списку. Нічого особливого. Це з одного боку.

З іншого боку, якщо розглядати його як номінального главу "Донецької народної республіки", то тут знову нічого нового, тому що в "Луганській народній республіці" теж замінили главу на спокійного, слухняного, непоказного чекіста, який ніяких підписів ніде не ставив і ніколи не позиціонувався як політична фігура.

Очевидно, що в "ДНР" було вирішено зробити аналогічну заміну. Але Захарченко, на відміну від Плотницького, мабуть, міг створити занадто багато проблем при такій заміні силовим шляхом. У зв'язку з цим було вирішено його утилізувати таким брутальним і простим способом.

До чого це? Варіантів, власне, два. Перший - до розриву Мінських угод і, відповідно, до відновлення бойових дій. Це уявити неможливо. Якщо ми не будемо займатися дурницями і ясно собі усвідомимо, що ці зайві люди були утилізовані, м'яко кажучи, не українськими спецслужбами, бо українські спецслужби, будемо чесні, на це не здатні, а для Москви немає ніякого інтересу у відновленні бойових дій.

Москва зараз вирішує абсолютно інше завдання. Їй терміново потрібно нормалізувати відносини з Європою. Вони вистрибують зі штанів, щоб це зробити. Путін по весіллях бігає у вигляді тамади, робить все що завгодно, тільки б відновити відносини з Європою, домогтися зняття санкцій і отримати привід зняти контрсанкції.

Тоді виходить, що очікувана зміна найближчим часом щодо "ЛНР" і "ДНР", ініційована з боку Москви, має на меті не відновлення бойових дій, а якраз навпаки - трансформацію цих "молодих невизнаних республік", яка дасть Європі привід для того, щоб зняти санкції.

- Тобто повернути їх під контроль України.

- Так, я впевнений, що мова йде про повернення в Україну. А далі виникає питання, на яких умовах, і тут буде торг. Я вважаю, що умовою Москви буде широка автономія - принаймні, така ж автономія, яку мав Крим.

А далі - питання переговорів Європи, Москви і Києва. Тут уже передбачити щось неможливо.

Зникнення Захарченка з горизонту в цей момент, швидше за все, вказує на те, що цей процес форсуватиметься, бо в цьому зацікавлена Європа і в цьому зацікавлена Москва.

- За інформацією сепаратистів і російських ЗМІ, на похороні терориста було близько 200 тисяч осіб, які оплакували його передчасну кончину. Серед них були Поклонська, Аксьонов й інші "поважні люди".

- Не треба звертати уваги на юрби народу. Цифра, звісно, завищена. Можливо, мова йде про десятки тисяч. Просто уявіть, скільки в Донецьку і в області людей в камуфляжі, а у них є члени сімей. Навіть якщо тільки їх зігнали, це вже була б дуже значна цифра. Але там є ще величезна кількість "держслужбовців", бюджетників, членів громад або чогось іще, тобто людей відносно підневільних.

Їхня залежність не полягає в тому, що їх зженуть під дулом автоматів. У нас на "путінги" теж не зганяли під дулами автоматів. Просто ніхто не хоче собі проблем по службі. Адже не обтяжливо в компанії своїх товаришів сходити на якийсь захід.

Тому не треба звертати уваги на велику кількість людей. Їх там багато з природних причин. Вони керуються інстинктом самозбереження, а не глибоким сумом.

- За день до ліквідації Захарченка помер Кобзон. За всього неоднозначного ставлення до цієї персони, все-таки Кремль в якійсь мірі спирався на нього в плані ідеології. Можливо, я не права.

- Ні, ви не праві.

- Ок. На вашу думку, хто міг би замінити його в тій ролі, яку він виконував?

- Його роль була досить комічною. Він був артистом, який де-факто не займався художньою діяльністю.

Просто вдумайтеся. За 60 років артистичної діяльності він записав одну пісню як оригінальний виконавець, яка більш-менш народу знайома - "А у нас во дворе есть девчонка одна". Можна сказати, що він цю пісню народив.

Всі інші пісні були так чи інакше запозичені в інших виконавців. Він не артист. Це людина, яка не здатна вдихнути душу в пісню.

Доводиться читати смішні речі, про те, що його знаменитий хіт - "День Победы". Господи! "День Победы" - це хіт Лещенка. Він його вперше заспівав в День міліції в 1975 році. І так - з усім іншим.

Виняток - тільки пісня під титри на "Сімнадцять миттєвостей весни". Але там була специфічна річ - використовували тільки його голос. Спочатку пісню заспівав Магомаєв. Ліознова змусила її переспівати - так, щоб не було помітно, що це Магомаєв. Той відмовився. Тоді пісню дали заспівати Кобзону - але так, щоб не було зрозуміло, що співає Кобзон.

Це я до того, що Кобзон не був ніяким улюбленим артистом народу. Він був усього лише державною людиною, можна сказати, від держави смотрящим за естрадою. До нього просто звикли, як свого часу звикли до Брежнєва. Як до нерухомості.

Його роль досить специфічна. Вона, скоріше, має стосунок до артистичної мафії або до бандитських кіл. Його відхід для людей не означає зовсім нічого.

- І ще про одну смерть. 25 серпня помер американський сенатор Джон Маккейн, найкращий друг України. Ви знаєте, скільки він зробив для нашої країни, в тому числі для озброєння нашої армії. Чи є сьогодні в американському істеблішменті людина, яка могла б виконувати ту ж роль, яку виконував Маккейн для України?

- Мені здається, ви сильно перебільшуєте його роль. Насправді Маккейн був усього лише екстравагантним республіканцем-сенатором, який двічі намагався брати участь в президентських виборах і двічі з тріском провалився. Він постійно робив якісь яскраві нестандартні заяви, був порушником спокою.

Останнє, чим він відзначився, - це тим, що він був принциповим противником Трампа. Трамп говорив про нього якусь гидоту, Маккейн в боргу не залишався.

Що стосується України, то ніякої особливої ролі він не відігравав. Вся Республіканська партія роками розповідала, що Обама - слабак, і що, коли вони дорвуться до влади, вони покажуть кузькіну мать Путіну. Прекрасно. Республіканці дорвалися до влади, і тепер вони показують кузькіну мать Путіну, користуючись Україною як важелем.

Роль Маккейна тут не дуже важлива. З ним або без нього, політика нинішньої республіканської адміністрації була б такою, якою вона є.

Інше питання, що він був досить яскравою фігурою, помітною. Він їздив туди, куди інший сенатор, можливо, й не поїхав би. І мав відповідний бекграунд з полоном і з усім іншим.

Він, скоріше, грав якусь роль для Америки. Це все одно, якби у нас зараз помер Жириновський.

- Хіба можна порівнювати Маккейна з клоуном Жириновським?

- Легко. Ви вважаєте, що Маккейн - не клоун? Такий самий клоун. Якщо ви вважаєте, що він був державним діячем, це велика помилка. Він ніколи не був державним діячем. Він був усього лише скандальним сенатором.

В американському істеблішменті він був настільки ж екзотичною фігурою, що йде своїм курсом, що робить скандальні заяви, як в нашому політичному істеблішменті Жириновський.

- Чи можна говорити про українське лобі в американському істеблішменті?

- Безумовно, ні. Його ніколи не було і його не може бути. США переслідують свої цілі. Головний пріоритет для них зараз - стати домінуючою силою в світі, зламавши через коліно Європу і Китай.

Головним сюжетом для американців, безумовно, є дипломатична і торгова війна США з Європою і з Китаєм, яка вже почалася. І в рамках цієї війни вони розглядають всіх інших. І Україну, і Росію. У їхньому уявленні вони є всього лише важелями, допоміжними факторами.

І тут гарною новиною для України може бути те, що Америка дуже серйозно заклалася на те, щоб не дозволити Європі і Росії нормалізувати відносини.

Я радив би людям в Україні не розглядати Америку як якогось союзника, а просто уважно стежити за їх діями та прикидати, які інтереси вони переслідують.