Венесуэла как "ключ" к Ирану и к РФ

Адміністрація Трампа дала багатоплановий імпульс процесам, які у майбутньому назвуть революційними. У цьому контекст ситуація у Венесуелі - "ключ" до процесів в Ірані та частково в РФ.

Верховний суд Венесуели продовжив 6 квітня ще на 90 днів повноваження президента Делсі Родрігес, яка змінила Мадуро як ріо з 4 січня за рішенням цього суду і парламенту. За законом продовження мав би підтвердити і парламент. Його засідання на цю тему анонсували на 10 квітня. Квітень закінчується, але в Національній асамблеї це питання публічно так і не обговорювали, при тому, що у чавістів монобільшість – 256 місць із 285.

За три місяці виконання Родрігес повноважень президента монобільшість явно попливла і конституцію "поставили на пузу" через два побоювання. Перше, парламент міг передати повноваження в.о. президента комусь іншому. Друге, навіть якщо цього вдалося б уникнути, то дебати були неминучими і виявився б розпад серед чавістів. Це було б як розпад КПРС на групи Єльцина, Лігачова та "центриста" Горбачова. Дороги назад не залишилося б і це напередодні неминучих президентських виборів, оскільки Мадуро виїхав надовго в США. Юристи стверджують, що за бажання Родрігес може продовжити повноваження через суд ще не на один термін, але бажання не завжди збігаються з можливостями.

Але можливості її дуже обмежені. Тому вона з 19 квітня розпочала потайливу виборчу кампанію – вирушила країною, як це було офіційно названо, – у паломництво. Венесуельські марксисти на короткій нозі не лише з богом, а й з духами предків, і не поділяють те монобожжя, яке винайшов Мойсей, і яке в нього запозичили партії Христа та Магомета. До Мойсея у всіх на небесах була пряма демократія, а Зевс на Олімпі поводився як Трамп. Навіть викрав Європу, бо про те, що є Гренландія, греки не знали.

"Паломництво" почалося з того, що відкритий джип з Родрігес та жінками всіх кольорів шкіри виїхав з її резиденції та покотив вулицями столиці у супроводі тисяч хлопців у шоломах на мотоциклах та вантажівок з агітплакатами. Шоломи цікава деталь, оскільки не тільки південні, а й північні американці мають схильність їздити без них.

"Паломництво" йде під гаслами - Делсі почує кожного, всім венесуельцям треба помиритися і пробачити один одного, за мир, процвітання та скасування санкцій. Делсі швидко почув Трамп і оголосив 23 квітня про нову порцію зняття санкцій та дозвіл Венесуелі користуватися доларом США, що вона і так робила, але незаконно.

Персональні санкції з Родрігес зняли ще 2 квітня і Білий дім зазначив, що Делсі чудово справляється з роботою. Вона заявила, що це зняття піде "на благо наших народів" і попросила зняти санкції з усієї Венесуели. Про відновлення історичних зв'язків між Венесуелою та США вона вперше публічно заявила 11 лютого під час відкриття у Каракасі посольства США, де був присутній Кріс Райт, міністр енергетики США.

Вона почала паломництво в народ, оскільки готується до вирішального зіткнення не лише з демократами, що групуються навколо нобелівської лауреатки Марії Мачадо, а й з ортодоксами чавізму. Ті та інші звинувачуватимуть її в узурпації влади, яку вона ділить зі своїм братом Хорхе, який повторно очолив парламент після виборів 2025 р. Якщо раніше Венесуелою керували чоловік і дружина, то тепер сестра та брат. Це не варіант Монголії початку століття, де дружина президента була головою опозиції, але може стати темою для критики.

У політикумі Венесуели, як і грецькому Олімпі, все непрямолинейно. Настільки, що у 2020 р. Компартія назвала Мадуро лібералом, агентом сил глобалістів, зрадником, а не чавістом, і вийшла з його коаліції "Великий патріотичний полюс". Комуністи догматично рятували свою репутацію, оскільки у 2019 р. Мадуро яскраво сфальсифікував вибори, перейшов до масових репресій та у 2020 р. за допомогою юридичного трюку підмінив парламент. У 2025 р. комуністи навіть приєдналися до бойкоту виборів за більшістю демократичної опозиції. Втім, більше 2,6% голосів вони і за Чавеса не набирали.

Крім них є й інші "червоні" партії, які вважають, що вже за Чавеса все пішло не так, і треба почати спочатку, або, що Мадуро зрадив вчення Чавеса, і треба повернутися до витоків, або що Чавес відразу вибрав неправильну модель соціалізму. Типовий для "лівих" пошук дати першого гріхопадіння.

Незабаром зрадниками чавізму будуть публічно оголошені сестра та брат Родрігес. Брата підозрюють у тому, що це саме він змовився з Трампом і впустив спецназ США до спальні до Мадуро. При цьому Хорхе на відміну від сестри все ще під санкціями США. Це дає йому шанс очолити опозицію ортодоксів сестрі. Хорхе був віце-президентом Чавеса і з того часу має репутацію крутого мачо і апаратну вагу.

Технічно це можливо, оскільки у парламенті коаліція чавістів складається із 10 партій. Усередині них є й сплячі "антипартійні угруповання". Делсі до 2019 р. теж мала свою партію "Ми, Венесуела", але потім вона повернулася до Єдиної соціалістичної партії. У парламенті є коаліція "Демократичний альянс" із 9 партій, які не бойкотували у 2025 р. вибори та ще три партії самі по собі. Велика кількість партій викликана тим, що частина з них – це партії одного питання або партії однієї людини, як результат правила, введеного Мадуро, коли залишили мажоритарні округи, але голоси зараховують в основному за партійними списками. В результаті мажоритарники вимушені були вигадувати собі партії, а не балотуватися як безпартійні кандидати.

Політика, розпочата Родрігес, багато в чому подібна до старту реформ Горбачова. Вона також оголосила "національне примирення" і з його реалізації провела через парламент закон про амністію. За два місяці, згідно з звітом парламентської комісії, із в'язниць вийшло 8616 політв'язнів. Оголошено, що амністію виконано, але правозахисні організації вимагають звільнення ще близько 500 осіб. Не врегульовано й питання про в'їзд до країни Марії Мачадо та десятки тисяч інших політемігрантів. Акції протесту та страйки перестали забороняти, але з ними і Мадуро не завжди впорався.

У рамках "загальнонаціонального діалогу" Родрігес намагається залучити до комісії з реформування економіки Рікардо Кусанно, бізнесмена та опозиціонера, який активно підтримував уряд, створений Хуаном Гуайдо, який де-факто виграв у 2019 р. вибори у Мадуро. У США, Канаді, Європі та інших країнах визнали його президентом і він відкривав там посольства Венесуели. Трамп енергійно підтримав Гуайдо і допоміг йому створити реальний бюджет, конфіскуючи власність чавісської Венесуели, але за Байдена цю діяльність згорнули.

Родрігес планує використати авторитет Кусанно та довіру до нього, щоб провести часткову приватизацію. Чавісти, на відміну від комуністів, не забороняли приватну власність, але фактично провели потайливе одержавлення економіки. Точну частку держсектору не може назвати ніхто. Номінально держпідприємств мало, переважно видобуток нафти та її переробка, але за оцінками у тіньовому володінні держави може бути до 60-70% підприємств, а державою володіє Єдина соціалістична партія з партнерами.

Чависти створили модель, яку можна назвати індустріальним феодалізмом. У льон, в умовне утримання, держава віддає фабрики та нафтові, а не пшеничні поля, як у класиці феодалізму. Умови класичні – лояльність із постачанням демонстрантів на мітинги та виплати не лише до держбюджету, а й до партійної каси. Все як у радянському анекдоті, де піп відмовляється дати секретареві парткому стільці для партзборів, бо їх минулого разу лайками списали і так далі аж до відмови давати монашок у сауну. На це партсекретар заявляє, що піп перейшов червону лінію і може втратити партквиток.

На відміну від СРСР у чавістів немає Держплану, Держпостачу та Держкомцен, і тим, хто взяв у них підприємство в льон або створив його з нуля, дана значна свобода господарської діяльності. Чависти врахували досвід СРСР, КНР та всього соцтабору, включаючи Чилі, де за Сальвадора Альєнда держвласність дійшла до 90% і його режим зламався при спробі колективізувати водіїв-дальнобійників. Тому вирішили, що зручніше "доїти" менеджерів, які взяли підприємства на поспіль, ніж самим залазити у забезпечення роботи кожного кафе та перукарні.

Чависти не оригінали – такі моделі діють у РФ, КНР та інших країнах. В Ірані до неї прийшли своїм шляхом із перекосом частки КСІР у пакетах на володіння підприємствами. "Ліві" демократи критикували цю модель ще за Чавеса і звинувачували його в тому, що він лише створив "червону буржуазію", але статус найманих працівників не змінив і свободи урізав.

У моделі "індустріального феодалізму", на відміну від землеробського феодалізму, об'єктом пріоритетного "доїння" з боку держави стають "феодали" та інші самозайняті. Це дозволяло чавістам називати себе дбайливими інтересами осіб найманої праці та взагалі всіх трудящих. Все було більш-менш, поки "феодали" крутили колеса економіки і носили каштани чавістам.

Але Венесуела одна з найурбанізованіших країн – майже 90% її населення живе у містах, причому у мегаполісах. У Ірані й у РФ однаково – близько 73-77%, але більшість малих міст. Коли Трамп з листопада 2025 р. почав влаштовувати чавістам блокаду, то незмащені коліщатка урбанізованої економіки пообіцяли стати раз і назавжди, і без бомбардувань. Не дивно, що за два місяці брат та сестра Родрігес віддали йому ключі від спальні Мадуро. Чавізм набрид навіть чавістам. Трамп блокадою прискорив процес, підготовлений санкціями та самими чавистами.

Тепер Трамп творчо застосовує цей метод до Ірану та Куби, і на черзі РФ. Але США не можуть влаштувати повну торговельну блокаду РФ без участі Європи, України та Туреччини. Елемент підготовки до блокади – закриття Ірану як південних воріт контрабанди, і лише її, до.

Якщо Трамп зможе вмовити Сі Цзіньпіна приєднається до блокади, то кремлівці швидко виведуть війська з України та знімуть бренд "путін". Тому Трамп не поспішає з поїздкою до Пекіна, накопичує аргументи для Сі Цзіньпіна, а Кушнер та Віткофф не приїхали у квітні до Києва, незважаючи на дворазові запрошення від Зеленського. Навіть не називають можливу дату приїзду, надто очевидно, що вирішення питання знаходиться не в Києві, а в Москві, де вичікують, чим закінчиться блокада для Ірану. При цьому висока ймовірність, що в Ірані процес може піти за більш радикальним сценарієм, ніж у Венесуелі.

Трамп вирішив кремлівців простимулювати і авансом оголосив, що готовий пропустити делегацію РФ на чолі з "путіним" на саміт "Двадцятки" в Майамі. Пєсков ухильно відповів, що "путіна" не обіцяє, але делегація буде представницькою. Оскільки саміт намічено на 14-15 грудня, після виборів у США, то Пєсков не уповноважений конкретно щось обіцяти, крім одного, делегація прибуде, якщо Трамп за цей час не передумає та забезпечить їй захист від демонстрантів.

Охочих освистати саміти "Двадцятки" зазвичай більше, ніж саміти "Сімки", і робити це у США не заборонено. Пісков міг уявити, як у делегацію РФ летітимуть яйця, кинуті анархістами, антиглобалістами, венесуельцями, кубинцями, українцями, "правими", "лівими" та ще казна-ким, і вирішити, що в грудні краще піти на лікарняний. Особливо після нового замаху на Трамп.