"Злісний фарс": Радзіховський про Жириновського, протести і єдиний козир Путіна

10 вересня 2018 15:312.1т

Останні протести в Росії проти пенсійної реформи не спричинили жодного ефекту на владу - в них взяли участь лише кілька тисяч осіб. Щоб Кремль по-справжньому напружився, в Москві на вулицю повинен вийти, щонайменше, 100-тисячний натовп.

Які дії Путіна можуть змусити вийти таку кількість людей? Не внутрішні проблеми країни, не невдоволення економічною і соціальною політикою. Сотні тисяч росіян протестуватимуть... якщо Путін здасть Донбас. "Тоді на вулиці вийдуть 100 тисяч патріотів". Таку думку в першій частині інтерв'ю UAportal висловив російський журналіст Леонід Радзіховський.

- Чи може ситуація з протестами перерости в щось більше, ніж те, чим вона є зараз?

- Ефекту це ніякого не має, ні в що це не переросте. Це абсолютно очевидно. У когось, безумовно, були ілюзії, що можна щось змінити, реформу скасувати і так далі, але вони зникли після звернення Путіна. Він висловився - все, справу закрито. Більшість людей цей варіант реформи не влаштовує, але "против лома нет приема". Раз Путін сказав, значить, все, закрили питання.

Кілька тисяч людей на мітингах... Щоб в Москві на щось вплинути, має бути 100-150 тисяч чоловік, як було в 2013 році, Болотна. І то вона ні на що реально не вплинула. Але тоді дійсно влада переполошилася, нервувала.

А зараз вони і не нервують, і взагалі не реагують.

Вчора пройшли вибори в різних регіонах, в декількох місцях було небувале для Росії явище - другий тур. Але що це за другий тур? В одному місці до другого туру вийшов кандидат від ЛДПР. Про що це свідчить? Про повну дезорганізацію виборців. ЛДПР - це абсолютно холуйська партія, ще більш холуйська, ніж комуністи. Ну, просто ніщо.

Читайте також: Навіть техніка проти: Путін епічно зганьбився на виборах

- До речі, про ЛДПР. Як ви знаєте, лідер цієї партії Жириновський побився на мітингу проти пенсійної реформи. Причому, людина, з якою він бився, виявилася громадянином України.

- Жириновський все життя грає одну і ту ж репризу, а людям це не набридає. Всі його заняття - це бійки, крики. З ким побитися - абсолютно байдуже. Це намагаються по можливості смішно обіграти і з якимось політичним заворотом в сторону начальства.

Але що говорити про ЛДПР? Один їх колишній депутат Михайло Глущенко має довічний термін, сидить в "Крестах" (слідчий ізолятор Санкт-Петербурга, - UAportal), по-перше, за організацію вбивства Старовойтової, по-друге, за вбивство іншого депутата ЛДПР, який теж був організатором вбивства Старовойтової. Ще один депутат від ЛДПР Сергій Скорочкін був убитий на "стрілці", але до цього сам поклав там двох, честь ліберальних демократів не зганьбив ...

Екс-заступник Жириновського депутат Олексій Митрофанов за звинуваченням в організації вбивства втік з Росії, і переховується десь в Європі. Депутат від ЛДПР Михайло Монастирський, кажуть, був єдиним в Думі злодієм в законі. Убитий в Швейцарії. Депутат від ЛДПР Ашот Єгіазарян ховається в Америці від звинувачення у відмиванні грошей.

У будь-якій нормальній країні такої партії давно б не існувало, а проти її організаторів були б порушені десятки кримінальних справ. Ну а в Росії ця організація - партією я її назвати не можу - потрібна начальству як злісна комедія, як злісний фарс, який, з одного боку, показує, що все дозволено, просто абсолютно все, з другого, щоб випускати пар, а з третього, щоб цими мерзенними непристойними витівками смішити публіку, яка не надто відрізняється від лідерів ЛДПР.

- Ви сказали, влада не дуже турбується щодо протестів, оскільки на вулиці не вийшло 100 тисяч осіб. А що має зробити влада і особисто Путін для того щоб на вулицю вийшло 100 тисяч осіб або більше?

- Помиритися з Україною, здати Донбас. Тоді 100 тисяч патріотів на вулиці вийдуть.

Та нічого Путін не повинен зробити. Покірність народу величезна. Якщо різко впаде рівень життя... Але цього немає. Більш того, всупереч надіям українських патріотів, всупереч обіцянкам українських ЗМІ цього не станеться, оскільки Центробанк і ліберальна економічна частина уряду, яку постійно паплюжать по телевізору - це такі хлопчики для биття.

Так ось ці хлопчики для биття проводять таку економічну політику, що обвалу рубля не буде, обвалу економіки, обвалу цін не буде. Зростання економіки також не буде. Це такі акуратні розумні бухгалтери-рахівники, які завжди зводять дебіт з кредитом, і зводять його так, щоб країна не наробила боргів.

За такої консервативної грошової політики різкого обвалу життя населення не буде, навіть в дуже малоймовірному, але можливому випадку обвалу цін на нафту. Це від них не залежить.

Якщо буде глобальна економічна криза, Росія, звісно, погорить разом з усіма. Більш того, погорить сильніше за інших, як і всі економіки, що розвиваються. Це можливо. Але в такому разі людям пояснять: що ж ви хочете? Іншої земної кулі у нас немає. Якщо горять всі, то горимо і ми.

Якщо, з одного боку, немає різкого падіння рівня життя, а з іншого боку, Путін...

- Не здасть Донбас...

- Так, Донбас він не здасть. Тому що він знає, що треба для народу. Народу треба лестити. І Путін нестримно цього народу лестить. Але лестить в розумній формі. Телевізор постійно розповідає, що ми великі, що нас всі бояться, що нас всі поважають, що з нами всі рахуються, одночасно - що у нас вороги.

Це банальні, вічні, незмінні архетипи політики. Нічого нового, ні найменшого мікроскопічного ноухау у них немає. Але оскільки вони відповідають архетипам людської свідомості, то люди знову і знову це з задоволенням сприймають. Як бойовики, як еротичні фільми, як фентезі.

- Такі жанри популярні завжди.

- Так, їх роблять як на конвеєрі. Немає ані найменшого нового прийому. Але глядач ходить і ходить, дивиться і дивиться.

- Тоді до якого жанру відноситься "серіал", який Росія "знімає" в Україні? І що росіяни розуміють під здачею Донбасу? Чи будуть вони сприймати як здачу, наприклад, надання сходу України так званого особливого статусу, про що давно говорять?

- Ні, це здачею не буде. Це буде - "ми домоглися свого", "ми захистили жителів Донбасу від фашистів, від бандерівців", "ми здобули величезну політичну перемогу".

А якщо звідти просто звалять усі - і росіяни, і місцеві активісти, - а в інтернеті покажуть, як над міськрадою Донецька розвивається український прапор, а ще того краще - як там ходять американці, це буде катастрофічний провал путінської політики на тому єдиному напрямку, на якому Путін завжди повинен здобувати перемоги і за рахунок якого він тримається.

Запитайте будь-якого росіянина, і він вам відповість: "мені не подобається внутрішня політика Путіна, мені не подобається економічна політика". Більш ймовірно, він скаже - "уряду", хоча всі чудово знають, що уряду не існує, що існує один Путін. І скаже: "мені подобається зовнішня політика Путіна. Путін повернув нам гідність, Путін підняв нас з колін, Путін показав всьому світу, що ми велика Росія". І знову, і знову, і знову.

Це заїжджена платівка, вона зламана. Вона крутиться на патефоні, щонайменше, 400-500 років, і не тільки в Росії. У всіх країнах люблять крутити такі платівки.

Тому єдиний козир Путіна - це зовнішня політика. А в зовнішній політиці, в якій ніхто нічого не розуміє, єдиний козир - це слова, що не розшифровуються: "велич", "геополітичні інтереси", "нас поважають". Що це таке, пояснити не може ніхто.

Але це і не вимагає пояснення. Коли говорять, "ти мене любиш", що це означає? Що ти зі мною спиш, що ти мені шкарпетки переш, що ти на мене кричиш, що ти мене ревнуєш, що ти мені скандали закочуєш? Все разом. Є речі, які пояснити не можна.

І ось велич, геополітичні інтереси і повага - це поняття,які не можна пояснити, але вони приписуються Росії, вони приписуються магічним талантам Путіна, який "примусив весь світ нас поважати" - а весь світ це невизначений Захід.

Відповідно, така явна, груба, очевидна поразка у зовнішній політиці - увійшли на Донбас, нічого не добилися, вийшли з Донбасу і Донбас повернувся до складу України - це поразка. А значить, міф розколовся навпіл, міф зруйновано.

На це Путін ніколи не піде. А варіант автономії і так далі - так, так ми ж говоримо, що ми цього і домагаємося. Адже з самого початку було сказано: приєднувати Донбас ми не будемо.

Другу частину інтерв'ю з Леонідом Радзиховським читайте на UAportal найближчим часом

Автор:
Читайте також
×