Україна створила прецедент: світова війна перейшла у фазу дронів
Після того, як стали відомі подробиці української операції "Павутина", спрямованої на знищення російських бомбардувальників на стратегічних аеродромах Повітряно-космічних сил РФ, я написав, що ми вступаємо в нову епоху воєн. Тому що змінилося саме уявлення про безпеку.
Тепер більше не обов’язково знищувати стратегічні об’єкти противника ракетами, запущеними з території власної держави. Не обов’язково запускати дрони, які повинні долати тисячі кілометрів — через повітряний простір своєї країни та країни-мішені — щоб уразити ціль.
Можна провести філігранну спецоперацію: розмістити базу дронів прямо на території ворожої держави — і вже з мінімальної відстані, оминаючи всі системи ППО, завдати нищівного удару по військовій базі, аеродрому, літаках або навіть представниках політичного й військового керівництва ворога.
І жодна наявність ядерного арсеналу вже не гарантує безпеки. Немає впевненості й щодо захищеності самих ядерних об’єктів.
Я вже тоді попереджав: Служба безпеки України не просто провела ефектну спецоперацію — вона створила прецедент. Технологічний рецепт, який може використати будь-хто: як демократична держава у боротьбі з авторитаризмом, так і терористичний режим — для підриву безпеки демократичних країн, які опинилися під атакою.
США, Ізраїль та інші західні держави мали зробити висновки. Світова війна перейшла у фазу дронів.
І довго чекати не довелося. Одна з найяскравіших деталей нинішньої операції Ізраїлю проти Ірану — новина про те, що "Моссад" створив ударну базу дронів безпосередньо на іранській території. Саме звідти було знищено системи ППО та інші критичні об’єкти. Як і у випадку з Росією, іранські спецслужби виявилися повністю неготовими: вони не очікували загрози "зсередини", не побачили очевидних змін у самій логіці сучасної війни.
Спостерігачі стверджують, що "Моссад" готувався до цієї операції кілька років. Так само, як СБУ готувала свою "Павутину" понад півтора року: потрібно було впровадити агента, закупити обладнання, змонтувати базу, вибрати цілі — і точно вразити їх.
Схожість між українською та ізраїльською операціями не означає, що вони координувалися з одного центру. Це свідчить лише про одне: аналітики в обох країнах дійшли до одного й того самого висновку — правила гри змінилися. І той, хто живе в умовах екзистенційної війни, як Україна й Ізраїль, змушений діяти креативніше й радикальніше, ніж аналітики та військові західних демократій.
Та все ж очевидно, що загроза, яка постала перед Росією та Іраном, може завтра проявитися в будь-якій іншій точці світу. Як і після операції українських спецслужб, після цієї блискавичної операції "Моссаду" я знову і знову повторюю: українці й ізраїльтяни дали Заходу шанс. Шанс зрозуміти, як виглядає нова війна, і встигнути переосмислити безпеку своїх ядерних об’єктів і стратегічної інфраструктури в Європі, Північній Америці, Азії.
Бо якщо це змогли зробити українці — це зможуть зробити й іранці, й росіяни. І на відміну від українців чи ізраїльтян, вони точно не думатимуть про наслідки. Їхня мета — завдати якнайбільше шкоди не лише військовим об’єктам, а й мирному населенню.
Безпека стратегічних об’єктів більше не є очевидною. І якщо Заходу ще залишився час, щоб це усвідомити — він дуже короткий.