Ніякого мистецтва поза політикою не буває: доведено британським драматургом

Великий британський драматург і режисер Том Стоппард  всім своїм довгим і плідним життям довів, що не буває ніякого мистецтва і мистецького міфу поза політикою і служінням добру. А будь-яка інша позиція — це насамперед бажання ухилитися від відповідальності і побудувати хороші стосунки з авторитаризмом.

Стоппард міг би просто насолоджуватися заслуженою славою одного з найкращих драматургів ХХ сторіччя, п’єси якого прикрашають сцени класичних і експериментальних театрів у всьому світі. Але він послідовно виступав проти тоталітарних режимів — радянського, а згодом і російського. Що було причиною цього? Інстинкт єврейського хлопчика, сім’я якого змушена була врятуватися від нацистів і залишити рідну домівку? Питання честі британського джентельмена? Просто людяність? Він багато разів намагався відповідати на це питання, але головне - ніколи не відмовився від цієї своєї місії.

І останній кадр — мій улюблений кадр з "Закоханого Шекспіра", кращого фільма Стоппарда. Королева Єлизавета І прибуває до театру "Глобус" та її карета застрягає у багні. Вельможи кидають під ноги королеви свої розкішні вбрання, але монарх тільки презирливо говорить "запізно" і ступає у багно вишуканими туфельками.

Це і є портрет сьогоднішніх політичних еліт в театрі популістів, пророче створений Стоппардом ще до Трампа та інших наших слуг.