Відставка Єрмака створила нову проблему Москві
Біженці з Донецька від російської окупації у 2014-2015 роках. жартували "У нас один професор і той у Ростові". Парафраз – на Росії теж лише один професор і той Соловей, який роками мовить про транзит влади в кремлі, але процверкав дзьобом його запуск в Україні.
Трамп зробив неможливе – домігся виходу Єрмака з Офісу. Те, чого за три роки не зміг зробити Байден. Нобелівку за це не дадуть, але плюсик у карму поставлять. Ніщо не обіцяло такого повороту ще в п'ятницю 21 листопада, коли Зеленський проводив "таємну вечерю" з фракцією, а "путін" зі своїм РНБО. Зеленський оголосив, що ніхто нікуди не йде – ні уряд, ні Єрмак, ні я.
В результаті 22 листопада Єрмак разом із Умеровим з'явилися у Женеві для переговорів із американцями. Рубіо вигукнув: "Знову ти?" та від переговорів відмовився. Потім дві години говорив з Єрмаком про Україну без України, і той таки вмовив Рубіо переговори розпочати. Спробуйте сказати, що Єрмак – поганий переговорник, при тому, що академій не кінчав, як і Віткофф.
У результаті 28 "пунктів Трампа", які пісків і "путін" визнали за свої, зменшилися до 19. Звичайна справа. Коли текст російською мовою перекладають будь-якою іншою, включаючи українську, в ній завжди стає значно менше літер. Тому нормально, що після перекладу з російської на англійську, а потім і українську, в ньому поменшало не лише літер, а й пунктів.
Для демонстрації, що переклад зроблено якісно, помістили до "Блумбергу" записи з телефону Ушакова. Віткоффа включили до них із двох причин – знає російську мову і був учасником. Віткофф як експерт підтвердив, та розмову було і текст перекладено англійською правильно. Якби в "Блумберг" опублікували розмови Ушакова тільки з росіянами, то вони кричали б, ви все брешете. Публікація розмови з Віткоффом унеможливила це.
В результаті "путін" не зміг 26 листопада на брифінгу в Бішкеку цю історію гарно прокоментувати. При тому, що над відповіддю на це цілком очікуване питання кілька днів працювали найкращі уми кремля. У результаті "путін" при відповіді заплутався і переставив місцями слова підслуховувати та підглядати у старому анекдоті.
"Чекісти" не дурні і правильно розуміють, публікація розмов Ушакова - це натяк, що можливий другий Вікілікс, який надасть потужного імпульсу новій хвилі погромів агентури РФ по всьому світу. Володін, начальник Держдуми, не просто так 26 листопада виліз із промовою – європейці натовпом збігають до РФ за її візами "загальних цінностей", оскільки їх дістали безробіття та вимога змінити стать. "Натовп" за рік склав аж 2275 осіб із 400 млн. жителів ЄС. Москва готується до погромів і екстрено виводить з Європи агентуру та навербованих. Насамкінець намагається перетворити це на пропаганду себе – не пропадати ж добру.
Закриття Литвою кордону з Білоруссю призвело до того, що під 1500 фур із литовськими номерами не змогли повернутися до Вільнюса. Розкрився масштаб торгівлі і погрому, що загрожує РФ, тільки в одній Литві. Водії цих фур могли повернутися до Литви через Латвію та Польщу, але чомусь не поспішали це зробити. Водії мають паспорти різних країн, у тому числі й України. Фірми, що возили з 2022 р. до РФ підсанкційні товари під виглядом експорту до Центральної Азії, масово потрапили під ковпак спецслужб Литви, і ті охоче поділяться інформацією з колегами НАТО.
У цьому контексті сенс поїздки Орбана 28 листопада до Москви – це більше про гроші і прийом спадщини фірм "чекістів", що закриваються в ЄС, ніж про Україну. Якщо у розмовах про зв'язки Орбана з Семеном Могилевичем є 40-50% правди, то природно, що напередодні погромів у кремлі згадали про Віктора та опрацьовують ідею переписати свої фірми на нього. На цьому грунті виникла чутка, що Москва хоче продати "Лукойл" і "Роснефть" фірмам Орбана, але так, щоб у них залишитися. Оскільки мінфін США заборонив умовно шведській "Gunvor" покупку "Лукойлу", треба шукати новий варіант. Орбан може бути корисним, якщо переконає Трампа.
Тому зрозуміло, чому, за повідомленнями ЗМІ з РФ, "путін" кілька годин не приймав у п'ятницю Орбана. Пишуть, Орбану було створено умови для роботи з представленими йому паперами, як його запросили до "путіну". Ці папери – списки фірм у Європі, які "чекісти" пропонують переписати на Орбана та схеми оформлення угод. Один із гешефтів Орбана – величезні гроші на фінансування його партії на виборах у 2026 році.
Тому не варто приймати близько до серця все, що сказав Орбан про Україну як буферну державу, яка має віддати частину території РФ і ніколи не вступати до НАТО. Орбан хоче грошей і "Лукойл", а кремлівці хочуть гарантій, що він не кине їх. Але таких гарантій просто не існує у природі. Навіть якщо партія Орбана залишиться при владі. Тому важко сказати – це великодержавники диктують умови Орбану, чи Орбан диктує свої умови їм.
Великодержавники не помічають, що загралися, зосередившись лише на Гуляйполі, Покровську та лінії фронту. "Путін" таки остаточно доторкнувся, коли 26 листопада став скаржитися в Бішкеку, що нібито нема з ким підписувати договір в Україні, бо там усі нелегітимні. У відповідь отримав 28 листопада звільнення Єрмака і транзит в Україні, через що пісків задумливо видавив із себе про "найглибшу політичну кризу" у Києві та зізнався: "Не думаю, що зараз хтось може відповісти на запитання, до чого це призведе".
Перед кремлівцями постала нова вступна з багатьма змінними і там, де вони найменше на неї чекали. Пісків "не думає", але як думає професор Соловей відзначити 200 років повстання декабристів? Тільки не треба видавати відправлення "Похмурого коня" на ковбасу за початок обіцяного у грудні транзиту з перехопленням влади у кремлі.