Це за Фрейдом: Арестович про субособистості Путіна, його страхи і меркантильний інтерес до УПЦ МП

21 грудня 2018 13:36 16.3т

«Це просто незбагненно!» - сказав президент РФ Путін в контексті того, що відбувається в українському православ'ї. Говорячи про створення в Україні Помісної церкви, він звинуватив патріарха Варфоломія в спробі «підпорядкувати територію» і «заробляти на цьому», заявив про «підказки Вашингтона», а також попередив про «важкий, якщо не кривавий» характер майбутнього переділу церковної власності в Україні.

«Він не може впоратися з самим собою, і, за Фрейдом, успадковує ту свою частину, в якій найбільш ангажована ситуація, коли він боїться», - розповів UAportal військовий оглядач і блогер Олексій Арестович, і поділився своїм аналізом підсумкової прес-конференції Путіна з точки зору свідомого і підсвідомого.

Рольова модель «десантник біля фонтану» - базова для Російської Федерації. Підкріплена людиною, яка сказала, що він сформувався в пітерському підворітті, та ще й офіцером КДБ, ця модель стала домінуючою моделлю для вищого військово-політичного керівництва Росії. Та й середнього, так і молодшого.

До Мюнхенській промові Путін намагався бути новим молодим лідером, а після неї він почав вести себе на міжнародній арені як хамло.

Довгий час це було кумедно, але коли він втретє розповів Меркель анекдоти про бабусь, у яких остання шлюбна ніч, і ще щось в тому ж дусі, всі більш-менш зрозуміли, з ким вони мають справу. Люди, які були клерками на переговорах на «Мінську»-2, розповідали мені, що Олланд і Меркель були шоковані манерою Путіна вести кулуарні переговори.

Крім того, є ще й момент офіційного статусу. Він президент найбільшої ядерної держави, постійного члена Ради безпеки ООН. Він порушує всі прийняті норми міжнародних відносин. Вважає, що це важливо, потрібно і що це єдина гідна модель поведінки.

Зверніть увагу, як він веде себе на прес-конференціях.

18 років поспіль у нього одна і та ж манера відповідати. «Я не знаю», «я ні за що не несу відповідальність». Там, де проблемні питання, повинна вирішувати прокуратура, МЗС, міністерство оборони. На проблемні питання відповідають всі інші. А Путін завжди там, де перемога – там його відповідальність. Цей принцип, по-моєму, сформулював ще Гліб Павловський: де Путін – там перемога.

І ось йому ставлять запитання: як там з церквою? А церковне питання для Росії зараз – це поразка. Значить, треба призначати відповідального. Кирила ж свого коханого не призначиш відповідальним. Тому він включає третій спосіб поводитися: розповідати вульгарні анекдоти і, відкопиливши губу в бік, жартувати вульгарні жарти.

Така путінська манера в ситуації, коли не можна призначити відповідального і не можна очолити перемогу.

Що за цим всім стоїть психологічно?

Як завжди, за будь-якими відповідями людини стоїть картина світу. Ми бачимо цю картину на архетиповому рівні для Путіна. Як мислить президент ядерної держави, людина з вищою освітою, яка закінчила Ленінградський університет, керівник великої країни, що має будь-яких експертів на вибір – своїх, іноземних тощо?

Він вірить, що в світі діє закон віджиму, затиску, і всі воюють за бабки. Це риторика і психологія дрібного рекетира, який відбирає гроші у кіосків, де-небудь в Ленінграді, в якомусь 1994 році.

Знаючі люди кажуть, що його психологія сформувалася під впливом кримінального середовища, коли він шустрив по ленінградських справах. З пієтетом до бандитів і спробою наслідувати тих, кого він боявся. Є таке дуже кумедне явище, коли травмовані хлопчики наслідують тих, кого вони боялися в дитинстві. Так ось Путін поводиться як той, кого він боявся в 1990-х.

Я не сумніваюся, що у нього є інша картина світу. Все-таки він закінчив Ленінградський університет. Якби він спирався на неї, він досяг би більшого і вважався більш адекватним лідером. Але він не може впоратися з самим собою, і, за Фрейдом, успадковує ту свою частину, в якій найбільш ангажована ситуація, коли він боїться.

А така риторика означає, що він дуже сильно боїться того, що відбувається. В іншому випадку спрацювала б інша субособистість – не та, що сформована страхом, а та, що сформована вищою освітою.

Резюме: людина боїться, і використовує ту поведінкову модель, яка, як йому здається, адекватна в ситуаціях небезпеки.

Його слова про переділ церковної власності в Україні свідчать про те, що його найбільше хвилює. Ті, хто розбирається в питанні, кажуть, що мова йде про мільярди доларів доходів, які в Україні мала Російська православна церква. Не кажучи вже про втрату впливу.

Що таке 12 тисяч парафій УПЦ МП? Це 12 тисяч агентурних центрів Російської Федерації з просування ідеї «русского міра» і лояльності до Росії. Це колосальна втрата, і хтось повинен нести за це відповідальність. Кирила не призначиш, себе не призначиш. Ну, нехай буде поганий Варфоломій.

А що ми втрачаємо? А втрачаємо ми гроші. Зауважте, він не став розповідати великий міф «русского міра» - тисячолітня історія, братські народи, поділ по крові, поділ по вірі і т.д. Він за бабки одразу заговорив. У кого що болить, той про те і говорить. І він заговорив про свої страхи.

Значить, людина боїться втратити гроші. Ось загальне резюме. І в цьому його головна турбота про українську церкву і про Україну.

Тобто, коли ми будемо розмовляти з нашими віруючими, які ходили в Московський патріархат, можна говорити відразу: подивіться, чого боїться Володимир Володимирович. Він боїться гроші втратити, і це єдине питання, яке його цікавить в ситуації так званого «розколу», яка насправді – об'єднання.

Автор:
Читайте також
×