Гундяєв у вилці: Олексій Арестович про небезпеку церковної війни в Україні

18 грудня 2018 13:01 14.3т

Російська православна церква очікувано не визнала Українську Помісну православну церкву, створену 15 грудня. "Неканонічно", "розкольники" - стара знайома пісня. Одночасно глава УПЦ МП вперто відмовляється визнати, що відтепер не має права носити горде звання "митрополита Київського". Знову неприйняття, звинувачення і навіть погрози.

Як далеко РПЦ і її філія в Україні – УМП МП – можуть зайти в цьому протистоянні? Як можуть і як повинні були б вчинити керівники цих структур, якби вони мали здоровий глузд? Своєю думкою про це з UAportal поділився військовий оглядач і блогер Олексій Арестович.

- Чи можуть події розвиватися по висхідній? Якщо так, до чого це може призвести в кінцевому підсумку?

- Ні, я бачу, що росіяни не готові до висхідної. Вони зайняли пасивну оборону, абсолютно розгублені. Ознак немає. У всякому разі, поки що.

Це відбувається з двох причин. Перша – бо вони дуже сподівалися повирішувати в Константинополі, і в Україні практично не працювали. Але в Константинополі повирішувати не вийшло, вони все провалили. А в Україні вже все втрачено.

Друга причина – попрацювали наші товариші від СБУ, від МВС, від уповноважених органів, від Адміністрації президента. Вони ясно пояснили всім, що люди, які експлуатуватимуть цю тему, та ще й намагатимуться перевести її в якісь силові варіанти, будуть однозначно трактуватися як сепаратисти, потрапляти під відповідні статті Кримінального кодексу України зі всіма витікаючими наслідками. Тобто їх розглядатимуть як людей, що займаються організацією виступів в воюючій країні, та ще й під час воєнного стану. Тут розмова однозначна, ніяка ряса не врятує.

- І все-таки УПЦ МП не здаються. Наприклад, вчора відбувся перехід кафедрального собору УПЦ МП в Вінниці в Помісну церкву. Є відео того, з яким оптимізмом ця подія була сприйнята парафіянами (відео - в кінці цієї публікації). Але в прес-службі УПЦ МП заявили, що начебто храм був захоплений і що віруючі були проти такого рішення. Чи можуть подібні заяви послужити підставою для якихось дій, зокрема, "Путін, введи війська", якщо мова піде не про один храм, а про 10-20?

- Ну, нехай спочатку мова піде про 10-20. Поки що це розборки на рівні одного храму. Не видно системної роботи. Якби це робилося для підготовки бойових дій проти України, для введення військ тощо, то це треба було б робити одразу в 30 храмах.

А поки що видно, що вони розгублені. Я впевнений, що більша частина їх перебуває в переговорах про вступ до Помісної церкви. Звичайно ж, кожен священик буде боротися за свій "ларьок" зі свічками, його буде підтримувати російська пропаганда як такого, якого утискають.

Але це одиничний випадок, який зовсім не схожий на системний утиск. Вони досі сидять в лаврах, ніхто їх звідти не виганяє, хоча це не їхні лаври – це пам'ятники історії з державним статусом, в яких їм дали трошки пожити.

Від України як держави вимагається спокій, самоусунення від цих справ і робота на рівні профілактики можливих виступів. В жодному разі не допустити якихось силових проявів, захоплень тощо.

Просто треба перетягувати священиків разом з парафіями. Ну, і самі парафіяни повинні пояснювати священикам: якщо ти нормальна людина, ти будеш на боці Помісної церкви, а не на боці тієї церкви, яка в службах оспівує людей, що наказують вбивати українців.

- У випадку з вінницький храмом є ще один привід для потенційного конфлікту. Оскільки митрополит Вінницький і Барський Симеон перейшов до Помісної церкви, в прес-службі УПЦ МП заявили про те, що на його місце буде призначений новий єпископ, в зв'язку з чим Симеон повинен звільнити приміщення канцелярії. Чи може тут щось статися?

- Ну, приведуть тітушок, спробують висадити двері, прийде поліція, дасть всім по голові і розжене. Це надто дрібна проблема для вводу військ. Майже побутовий конфлікт.

Якби вони чітко йшли на силовий сценарій, то організована стратегія полягала б у тому, щоб 20 храмів повстали, 10 єпископів і так далі. Але це показує, що ніякої організації там немає. Чому немає, зрозуміло – бо, по-перше, насправді батюшки користуються певною самостійністю, навіть в РПЦ. Канонічною, правовою тощо. По-друге, вони дуже чутливі до втрати місць. І ось такий батюшка думає: зараз я стану розкольником, а рано чи пізно Україна, та ще й за підтримки Заходу, та ще й Вселенського патріархату все одно переможе, а Росія звідси піде. І ким я буду після цього? Потім шукати собі десь в Сибіру маленьку церкву з трьома бабусями? Так краще я тут залишуся в Вінниці, в центрі міста. Це зовсім інший розклад.

Тому я думаю, що більшість перебіжить.

Інша справа, що Росія може отямитися і якось відіграти на стратегічному рівні. Але для цього потрібно, щоб було управління на стратегічному рівні і важелі. Вони не можуть грунтовно дотягнутися до цього. Що вони можуть запропонувати? Великі гроші? Так вони і так мають великі гроші. Загрози? Ну, підіть, погрожуйте, у нас тут воєнний стан. Він тут же піде скаржитися в СБУ, і СБУ буде його захищати на абсолютно законних підставах, і всі ці тітухани і решта солсберецьких шпилів, які будуть йому погрожувати, сильно пошкодують.

Ну і потім, вбивати священиків – це така справа. Ніхто не погодиться.

Вони втратили ситуацію. Вони з самого початку не були готові до протистояння всередині України, тому що розуміли, що воно не на їхню користь. І не тому, що наші тітушки сильніші за їхній тітушек, а тому що самі священики не готові до цього протистояння. Вони не хочуть цього.

- Як Кремль, РПЦ, Гундяєв могли б вчинити по-розумному, щоб красиво вийти з цієї ситуації?

- Їм треба було займати жертовну позицію гнаної церкви. В жодному разі не силовий варіант, а розповідати сльозливі історії, як їх утискають прокляті націоналісти. Звісно, треба наймати тітуханів з націоналістичною символікою під виглядом того, що їх громлять.

Гнана церква – це завжди виглядає дуже вигідно. Бабусі ридатимуть, Європа робитиме відповідні заяви.

Але тоді вони не потрапляють в рольову модель. Вони ж "десантники біля фонтану". Вони ж тільки наступають.

Вони пробували встати в плакательну позицію, Кирил щось там розіслав всім (14 грудня патріарх Кирил направив послання главам помісних православних церков, Папі Римському Франциску, главі Англіканської церкви, генсеку Всесвітньої ради церков, генсекам НАТО і ОБСЄ, президенту Франції та канцлеру Німеччини про те, що нібито в Україні має місце втручання і тиск держави в церковне життя, - UAportal). Але це виглядає дуже смішно, тому що, з одного боку, ви погрожуєте "Іскандерами" і танками в Брюсселі, а з іншого, плачете і говорите: "Захистіть!"

Рветься рольова модель, а це завжди смішно й непереконливо.

Тому вони в вилці: плакати вони не можуть, хоча зараз це був би найкращий сценарій. І наступати вони теж не можуть в силу того, що немає кадрів для наступу, священики не будуть цим займатися для Москви. Навіть їхні священики.

Автор:
Читайте також
×