"Росія принесе себе в жертву": Арестович про "порохові бочки" і вкрай небезпечний рубіж

14 листопада 2018 09:0912.4т

Передчуття нової світової війни. Про нього все частіше говорять в Європі і в світі. "Праві тенденції в світі дуже сильні, вони мілітаристські, вони радикальні, а крім того, вони апелюють до землі, грунту і крові. І в цьому сенсі ситуація дійсно схожа на ту, яка була перед Першою світовою", - розповів в першій частині коментаря UAportal військовий оглядач і блогер Олексій Арестович.

У другій частині він поділився прогнозом про те, які країни можуть зіграти роль "порохової бочки" нової війни, про "вкрай небезпечний рубіж", про майбутні військові союзи і про час, коли Україна стане регіональним центром сили, буде адмініструвати простір від Білого моря до Уралу зі столицею в Києві і закривати гештальт Київської Русі.

Коли почалася Перша світова, в світових столицях проходили мільйонні демонстрації - всі страшенно тішилися: нарешті, почалася світова війна, і ми зараз всім покажемо. Але виявилося, що ніхто нікому нічого не показав.

У суто військовому сенсі варто відзначити, що армії, які воювали в Першу світову з обох сторін, були найбільш професійними за всю історію людства. Від солдата до маршала це були абсолютно геніальні, професійні з військової точки зору люди. Людство більше ніколи - ні до, ні після - не мало збройних сил такого професіоналізму. Нинішні армії, в тому числі провідні, в тому числі американська, і близько не можуть зрівнятися з солдатами Першої світової війни. Під час Другої світової воювали вже набагато гірші війська.

Тоді була спокуса того, що армії настільки гарні, що "зараз переможемо". Зараз є спокуса, що ситуація настільки контрольована, що "зараз покажемо".

Насправді, сто років минуло, а тенденції ті ж самі. Знову це ірраціональне "земля, грунт, кров" і дивна ідеологія вимагають свого, точно так само лідери і народи незадоволені існуючим внутрішнім і зовнішнім становищем, існує та сама військова спокуса впоратися з ситуацією, ті ж периферійні війни - і Перша, і Друга світова починалися з периферійних воєн.

Читайте також: "Це дуже потужний удар": Олексій Арестович про гучний поліцейський "секс-скандал" в Україні

Тобто, звичайно, про паралелі говорити можна. Як всякі паралелі, вони притягнуті і кульгають, але можна. Можна говорити про те, що збереглася спадщина політики, що ситуація повторюється і буде повторюватися і через 50 років - доти, доки існує Вестфальська система.

Тому що в силу прискореного розвитку людство весь час вибивається з рівноваги, і потім цю рівновагу намагаються відновлювати доступними засобами - останнім доводом королів, тобто гарматами.

Як я вже говорив, вкрай небезпечний рубіж - 2020-ті. Новий формат влади буде в Штатах, новий формат в Європі, новий формат - в Україні і в Росії. Навіть якщо при владі залишаться ті ж люди, буде діяти новий підхід. Сума протиріч тільки накопичується, і до цього моменту не збирається вирішуватися. Наприклад, ми це добре бачимо по нашому конфлікті на сході. Він не збирається вирішуватися, він тільки посилюється.

Російські аналітики вважають, що до 2020-2025 років виникне загроза великої європейської війни. В якій формі вона пройде - як ланцюг регіональних конфліктів або як пряме зіткнення? Я думаю, вона буде мати більше гібридні форми, ніж танки на танки, літаки на літаки. Хоча, і це не виключено в якості невеликих епізодів.

Але "червона зона" - це 2020-2025 роки.

Що стосується того, де знаходиться "порохова бочка", то це Балтійське море, Балкани - в Європі. Є ще дві зони - Сирія і Лівія. І якщо брати далекі від України, але все-таки актуальні театри, то це може бути Індія - Китай, Північна Корея - Китай - Японія - Росія - США. І Південнокитайське море, де наростають суперечності США і Китаю.

Чи можуть створюватися нові військові союзи? Так, можуть. Європа дуже хоче свою армію. Європа жила під протекторатом Сполучених Штатів з 1945 року, а тепер в зв'язку з обранням Трампа політики почали розходитися. Навіть якщо в Європі раптом переможуть праві, незважаючи на те, що Трамп правий і європейці праві, між ними все одно буде повно протиріч.

Йде криголам - щільна зв'язка США і Європи колеться і розходиться. Провідні європейці кричать про те, що Європа повинна стати самостійною з військової точки зору, а це означає, що загроза військових конфліктів в Європі або з Європою істотно зростає.

Читайте також: "Росія в ситуації 32 травня". Арестович про заяву ГД РФ по Україні та їхній головний кошмарний сон

У кожній європейській столиці є по п'ять пам'ятників на честь взяття інших європейських столиць. Європа дуже активно воювала між собою. Це як Кавказ. Нібито люди з однієї ідентифікацією, але воюють безперервно. І п'ята стаття Статуту НАТО (в статті сказано про те, що збройний напад на одного члена Альянсу розглядається як напад на Альянс з всіма витікаючими наслідками, - UAportal) насправді придумана не стільки для захисту від СРСР, скільки, щоб не дати європейцям вбивати один одного.

Зараз існує сильно не нульовий шанс, що, якщо Європа розійдеться зі Штатами і вийде з-під їхньої парасольки безпеки, то у неї всередині почнуться конфлікти, наприклад, ті ж Балкани, а крім того за допомогою Росії буде інспірований конфлікт із самою Росією.

І там можуть бути найнесподіваніші коаліції. Стара Європа проти нової Європи, балканська Європа проти центральної Європи, балтійська Європа проти Росії, наприклад. Україна - Угорщина...

Яка роль тут відведена Україні? Вперше у всіх цих конфліктах ми будемо брати участь як самостійна держава, тому що до цього ми були частиною інших держав - або СРСР, або Австро-Угорщини, або Польщі.

Ця держава не найслабша зараз з військової точки зору, тому що у нас 400 тисяч силовиків. Силовиків, які відвоювали війну з Росією, гібридну війну. Жодна європейська країна стільки виставити зараз не може. У нас зараз найбільш повний і масштабний бойовий досвід. Тому ми, безумовно, будемо затребувані як військова сила.

Але, оскільки у нас немає засобів для того щоб перекидати сили на інший кінець Європи, швидше за все, нашою зоною будуть можливі конфлікти в Східній Європі і Чорноморський регіон. Це потенційна участь в балканських війнах, якщо вони трапляться - чи то у вигляді миротворців, чи то у вигляді сторони конфлікту. Можливий конфлікт з Угорщиною, проблеми з Росією в Азовському і Чорному морях. Білорусь, частково Прибалтика.

Чи представляють ці конфлікти загрозу для української державності? Думаю, тільки конфлікт з Росією. А з рештою ми впораємося, тому що ми сильніші будь-якого іншого потенційного учасника або навіть коаліції учасників.

Читайте також: "Вибори" в "Л/ДНР" вирішені, а далі напрошується війна - прогноз Олексія Арестовича

Навпаки, я думаю, наша державність вигартується. Якщо ми будемо розумно поводитися, ми станемо одним з регіональних центрів сили, який проектує безпеку на Східну Європу і Чорноморський регіон.

Що стосується Росії, то вона зараз не регіональний центр сили - вона регіональний центр нестабільності. Вона є тим мечем, який взагалі кинув європейську стабільність, тому вона не буде проектом центру сили - вона буде проектом центру хаосу, і саме з нею так чи інакше будуть боротися. Вона не може принести стабільність - вона може принести тільки подальший рознос. Проти цього розносу всі і будуть виступати, навіть якщо у Росії є ситуативні союзники.

Думаю, врешті-решт, Росія в четвертий раз за весь час розвитку московсько-європейських відносин з 1500 року принесе себе в жертву черговій модернізації Заходу, і буде проходити свої темні століття, свої темні води, свою чергову революційну смуту.

Як би нам в результаті не довелося адмініструвати простір від Білого моря до Уралу зі столицею в Києві, закривати гештальт Київської Русі за результатами розвалу Росії.

Автор:
Читайте також
×