Угроза войны над ЕС: Россия больше не скрывает своих намерений
У нас есть выдержка. Мы умеем распознавать предателей. Мы еще живы (с) Елена Степова
Что ж, – грустно вздыхаю, читая международные новости, – а мы предупреждали. На этот раз этот вздох касается нависшей над Европой угрозы войны, о которой группа ИС писала уже давно. Потому что не надо быть Кассандрой, чтобы предсказать аппетиты путина, который войну с Украиной планировал только как стартовую площадку для завоевания мира, пишет Елена Степова для "Информационного сопротивления".
Далее текст на языке оригинала.
Аналізуючи події російсько-української війни періоду 2014 – 2022 років та повномасштабного вторгнення, я весь час писала про те, що багато чого в першому періоді військової агресії росії вказувало на сценарій "розігріву", перевірку реакції світу, партнерів, міжнародних інституцій. Так мовити, проба пера. Такі собі навчання у реальному світі та використання "подразника", щоб побачити необхідні реакції та процеси.
Але тоді пітьму, що насувається на країни Балтії, Польщу, Німеччину та інші країни, побачили у 2014–му році лише ми, українці, всім іншим у світі було байдуже, не цікаво, бо це їх не стосувалося.
На жаль, ті події назвали не війна, а АТО – антитерористична операція, яка вказувала на регіональність подій, такий собі внутрішній конфлікт внутрішніх терористів з силовими та державними структурами України, який ні в якому разі не розглядався світом, як загальна загроза.
Злі язики кажуть, що тоді це було зроблено на вимогу лідерів ЄС та США, що дало змогу багатьом країнам видихнути – це нас не стосується то ж загрози немає, бо ж АТО це внутрішні справи України.
На жаль, світ не побачив загрози, світ одягнув рожеві окуляри, світ так хотів жити своє затишне безтурботне життя.
Події, які розгорнулися на теренах нашої країни з лютого 2022 року, мали б розбуркати з солодкого сну усі країни, бо коричневий фашизм осучаснився до російського триколора та знову руйнує життя.
Й знову були надії, що це не буде стосуватися нікого, окрім України. Але надії впали на землю, як опале листя. Чим глибше заходили російські війська в Україну, чим більше гинуло українців, тим яскравіше сяяла над кремлем зірка путінських амбіцій – відновлення срср, окупація усіх країн, які входили в склад срср, а потім великий парад перемоги в Берлині, бо під путінський сапог мали впасти Польща, Франція, Чехія та інші.
Зараз в більшості країн вже немає сумнівів в тому, що путін піде далі. Кожен з тих, кого згадує кремль в своїх псевдо-історичних опусах чи в пропагандистських інформаційних матеріалах, розуміють, що вони наступні. Ще тішать надії Німеччина, Франція, Швейцарія, що вони далеко, а ось країни Балтії, Фінляндія та Польща вже не мають сумнівів в тому, що російський чобот може винести двері в їхні хати.
Група ІС провела детальний аналіз подій, які можна умовно назвати – застосування росією нових подразників для перевірки готовності та реакції на агресію.
До цих подій відносимо атаку російських "Гербер" на Польщу та "зелені чоловічки" на кордоні з Естонією.
Кілька днів тому на кордоні Естонії з росією в районі так званого Саатсеського чобота були помічені якісь озброєні люди без розпізнавальних знаків. Через це Департамент поліції і прикордонної охорони закрив проїзд через цей район. Поява збройного загону явно вказує на перехід росії від повітряних гібридних провокацій до сухопутних – і це дуже тривожний дзвінок, – аналітики групи ІС.
Якщо ці події промацування простору, то ті події, які відбуваються у москві, це вже виготовлення "дорожньої карти".
В москві на Гоголівському бульварі почала працювати виставка "історія русофобії".
Стенди презентують росіянам усіх ворогів російського атечества у вигляді стандів про "коротку історію шведської русофобії", "епізоди фінської русофобії", страшну русофобію країн Балтії та – увага – аж "десять століть польської русофобії".
Організатором виставки виступає російське військово-історична спілка.
Ну, історичного в цій історії десь з 10 "квасолин" на діжку помиїв.
Але я не про це. Те, що росія давно переписала та перебрехала усі історичні події, можна писати кількатомну доповідь. Я про те, що перелік "русофобів" – це та сама дорожня карта росії, якою вона буде маршувати аж до Берліну.
На росії зростають економічні проблеми, викликані діями "великого стратега".
Як ви пам’ятаєте, росіяни раділи корисним санкціям, а дії кремля приводили до того, щоб санкцій ставало більше, щось в цю чашу докинула природа засухою, щось додали українські БПЛА, але проблем на росії стає все більше.
А це означає, що скоро у наріда почнуть з’являтися питання, що поїсти, як зігрітися, де взяти гроші. Кремль не зможе надати необхідні народу "три кита" – їжа, веселощі, затишок, а це означає, що кремль піде на розширення фронту, щоб дати росіянам можливість вбивати та грабувати.
Щоб утримати населення від питань, кремлю прийдеться відкрити новий фронт. Хто це буде? Хтось з "братських" країн чи путін все ж таки знагліє до нападу на країни НАТО? Відносини росія вміє загострювати швидко й на рівному місці, вигадуючи якісь "історичні" факти чи ворогів.
Що ж, світ довго сидів за одним столом з вбивцею, вів бізнес, поправляв свої рожеві окуляри, вмовляючи самих себе, що це лише АТО в Україні.
В москві на Гоголівському бульварі на виставці "історія русофобії" росіянам показують "червону тряпку", щоб підігріти їх шовінізм та бажання вбивати.
Бідна маленька росія в оточенні ворогів. Так було за часи срср, одні вороги навколо. А ще ж й внутрішні, зрадники, інагенти…
Усіх вбити, розстріляти, закатувати, пограбувати, в тюрми. Це улюблені теми росіян, які завжди підтримують їх у важкі часи. Росіяни готові жити без світла, газу, ліків, їжі, але вони не можуть жити без війни.
Стенди з виставки "історія русофобії" презентують росіянам дорожню карту їх нової війни. Україна вже не є пріоритетом номер один. А знаєте чому? Ми готові воювати, захищати себе, ми показали, що "Киев за три дня" не буде, що навіть російські агенти-зрадники, в будь-яких верствах суспільства, не в змозі зупинити наш гнів.
Ми захищаємося від росії вже понад 10 років. Ми єдина європейська країна, яка не є членом НАТО, але має військовий досвід, який перевищує усі навіть найсучасніші військові навчання. Ми маємо витримку. Ми вміємо розпізнавати зрадників. Ми ще живі.
Світ має зняти рожеві окуляри й побачити реальність: росія більше не приховує свої амбіції щодо початку Третьої світової й нападу на "столітніх русофобних" ворогів росії. Чи готовий світ боронити свою незалежність та своє життя?