Как русскоязычные украинцы могут выиграть битву, но проиграть войну
С нового учебного года Россия планирует исключить украинский язык из программ обучения начального, основного и среднего общего образования на оккупированных территориях. До этого времени на территории оккупированных Россией районов Запорожской и Херсонской областей — территорий, где этническое большинство испокон веков составляют украинцы — родители еще могли выбрать украинский язык для обучения своих детей. И, кстати, известна статистика: в 2023 году в оккупированной части Запорожской области таких родителей было 46 процентов. Но теперь и такой опции больше не будет. Украинский язык на оккупированных украинских территориях окончательно маргинализируется, превращается в ненужный и даже опасный.
Далее текст на языке оригинала.
Тим часом, як в українському суспільстві тривають дискусії — коли деякі наші співвітчизники продовжують закликати не акцентувати увагу суспільства на мовних питаннях і переконують, що це роз’єднує українців, — Росія впевнено і методично всіх об’єднує. Російською мовою. І, до речі, так було завжди. Саме Путін домігся скасування норми обов’язкового вивчення мов народів Росії у школах національних республік. А українських шкіл на території Російської Федерації немає ще з часів Голодомору на Кубані. Я дуже добре пам’ятаю, через які кола пекла довелося пройти українцям російської столиці, щоб отримати можливість відкриття хоча б недільної школи для українських дітей. Звісно, зараз її вже немає, а організатор цієї школи, літня людина, був змушений після початку великої війни втекти з Росії під загрозою арешту.
І в цьому — величезна цивілізаційна відмінність між двома ворогуючими державами. Росія точно знає, що мова має значення. Вона використовує російську мову як інструмент русифікації населення — де б це населення не знаходилося. Вона розбирає по цеглинці національну ідентичність тих, кого підкорює, і потім використовує їх як гарматне м’ясо для підкорення інших народів. І вона при цьому захищає інтереси російської мови там, де їй вдалося закріпитися. Тому умова особливого статусу російської мови була, є і буде умовою закінчення російсько-української війни з боку Кремля. Навіть не сумнівайтесь.
А українці продовжують переконувати себе в тому, що їхня ідентичність може реалізовуватись, якою б мовою вони не спілкувались. Продовжують закладати в голови своїх дітей російську мову. Продовжують звинувачувати тих, хто про це говорить, у прагненні до дешевої популярності. І тому мають усі шанси виграти битву — але програти війну. Так і залишитись колонізованим народом, що підспівує тим, хто послідовно нав’язує свою мову як цивілізаційний "кінджал".