Стратегія нацбезпеки США
Прискакали в хату діти
Кличуть хутко панотця:
"Наїбав нас Фукуяма!
Нема історії кінця..."
Сумно і важко бути "кассандрою", але весело спостерігати за обуренними та занепокоєними текстами шановних колег стосовно чергової політичної заяви з боку поточної адміністрації США щодо їх візії майбутнього, в якій для України немає місця.
Особисто я вбачаю в новому документі, який, на мою думку, був підготовлений Елдріджем Колбі, Тулсі Габбард та Скоттом Бессентом - природнє продовження риторики, яка вже є повністю зрозуміла.
Саме названі особи представляють ідеологічну складову нової адміністрації. Мені здається, що навіть пан Рубіо не дуже й докладався до документу.
Отже, те, що ми бачимо у новій стратегії, є, фактично, запрограмованим результатом формування реальності ще з часів доповіді Авріл Хейнс "Global Trends 2040" (2021), а конкретніше - розвитком сценарію SEPARATE SILOS, про який я багато разів писав (посилання на пости покладу в коментарі), хоч окремі колеги і не погоджувалися зі мною в тому, що даний сценарій в повній мірі зараз реалізується адміністрацією США.
Два місяці тому Тулся Габбард не тільки відхилила проект чергового звіту "GLOBAL TRENDS" своїх підлеглих, але й звільнила усіх, хто його готував, наголосивши, що безпеково-політична стратегія США тепер буде "деполітизованою".
Ну, фактично, це можна назвати і так. Адже, ключовим виміром нової представленої стратегії нацбезпеки є, в першу чергу, фінансово-економічний вимір та "зонування" світу.
За Колбі - основним конкурентом за глобальне лідерство залишається Китай, що породжує помилкову (але, з точки зору Колбі) логічну стратегію "реверсивного Кісінджера" по відношенню до Росії, з якою потрібно досягти стратегічного балансу, аби та не впала як стигле яблучко в руки Сі Цзіньпіна і не об'єднала з Китаєм свій ядерний потенціал проти США.
На жаль, на попередньому витку історії саме це американські демократи зробили з Білоруссю та Лукашенком. Коли я криком кричав, що на етапі фальсифікації виборів в Білорусі санкціонувати потрібно було не Лукашенка, а Путіна - всі ігнорували це. В результаті, у "бацьки" не було іншого вибору, окрім як впасти до ніг Путіна.
Колбі не хоче, щоб Путін став васалом Сі Цзіньпіна. І не розуміє, що це вже давно відбулося, і він жодним чином не може повпливати на цей факт. Бо, я працював над стратегічно-ідеологічними документами Харічева та Караганова, а Колбі і його протидійчики - і в очі їх не бачили мабуть.
Реалізовуючи сценарій SEPARATE SILOS в процесі підготовки до фазового переходу і конструювання збереження глобального лідерства у новому технологічному укладі, США має сконцентруватися на внутрішньому фокусі уваги та забезпечити порядок у своєму геополітичному кластері - Північній і Південній Америках.
Це означає - припинення міграційних процесів до США, які слугують фактором внутрішньої політичної дестабілізації і можуть стати джерелом голосів для Демократичної партії США.
А також, наведення порядку з Канадою (Гренландією), Мексикою, Венесуелою, Нікарагуа, Панамою, Колумбією та ще парою суб'єктів.
При цьому, критика на адресу країн Європи не має прямого значення... Вони не хочуть змінити Європу. Вони хочуть аргументувати своє рішення про сепарацію від Старого Світу і фактичне руйнування НАТО та, по суті, руйнацію "Західної цивілізації".
Смішний твіт Департаменту праці США нещодавно тільки утверджує той факт, що в Америці в упор не розуміють, що таке "Західна цивілізація" і хотіли "класти на неї з прибором".
Трамп, фактично, повністю погоджується на правила гри, які були запропоновані Сі Цзіньпіном, і, пізніше, Путіним, про те, що взаємовідносини різних суб'єктів на планеті тепер будуть форматуватися в дусі концепцій Семюела Гантінгтона.
Як я писав раніше у своїх текстах, в такій парадигмі Україна стає не тільки анти-Росією, але і анти-Китаєм та анти-США. Оскільки ні нас, ні більшість країн Європи такий підхід не влаштовує. Але серед тих, кого це не влаштовує - ми єдині, хто розуміє те, що на кону стоять наші життя, та єдині, хто готовий за це битися.
Ліво-ліберальний німецький та бельгійський куколдизм на даний момент не в змозі реально оцінити ситуацію.
Таким чином, документ National Security Strategy of the United States є абсолютно логічним та очікуваним. Його потрібно сприймати як реальність, як клімат, як погоду. Немає сенсу називати цей текст "расистським" чи взивати до "цінностей" американської адміністрації. Їх ключова цінність - це спроможність і далі зберігати статус світового гегемона, або, хоча б першого серед рівних, якщо Китай та Росія кидають виклик цьому статусу.
України як суб'єкта в цій конструкції не існує. Вона є предметом конфлікту між США та "претендентами на лідерство". Україна не є інструментом США у поширенні демократії, бо теперішнє США срати хотіло на демократію. Коли вони говорять про "свободу" - то це означає їх свобода визначати свою долю. А не ще чиясь...
Того США, яке розвивало демократію в Україні і фінансувало протидійчиків у сфері дезінформації та антикорупції - більше не існує.
Welcome to the new world!
Стратегія, поза всяким сумнівом, має історичне значення як політична візія найбльш потужної (на даний момент) країни світу. Це та реальність, в якій ми існуємо. І не треба більше зберігати ілюзії про те, що можна повернути обамо-байденівські часи чи якось переконати американців в тому, що документ расистський.
Єдина наша надія - це Лондон, Берлін, Париж.
Єдині наші свідомі партнери - це Nordic-Baltic.
Єдине, що ми можемо і мусимо зробити (якщо хочемо вижити) перетворити куколдів на бійців, переконавши їх у тому, що в протилежному випадку вони вимруть як мамонти.
Не факт, що це нам вдасться. Але працювати проти ринку і пісяти проти вітру, як мінімум - тупо