Зеленський - Попелюшка? Радзіховський про те, чому казка повинна стати реальністю

25 березня 2019 17:34 3.7т

За тиждень до чергових президентських виборів в Україні нове соцопитування пообіцяло впевнену перемогу шоумена Володимира Зеленського, відомого за роллю президента в серіалі "Слуга народу". На другому місці рейтингу – чинний президент Петро Порошенко і лідер партії "Батьківщина" Юлія Тимошенко.

Навіщо Україні президент-шоумен, який не має ніякого досвіду? Чому Порошенко, випивши гірку чашу народної нелюбові, не поспішає говорити "я втомився, я йду"? Чому Тимошенко потрапляє в категорію "агресивного ідіота і бандита"?

На ці питання UAportal відповів російський журналіст Леонід Радзіховський.

Перш за все, мені б не хотілося втручатися в чужі справи. Росіян часто в цьому звинувачують – що вони лізуть з непроханими порадами. Тому, звісно, абсолютно ніяких порад я не даю – не можу давати і не хочу давати.

Якщо ви питаєте мою особисту думку, за кого я б голосував, якби я жив в Україні, то я б голосував за Зеленського. З цілком зрозумілих причин.

По-перше, це круто.

Вибори, крім усього іншого, це шоу. І Зеленський не тільки тому, що він професійний шоумен, але і тому що вибір Зеленського – це дійсно незвично. Досі в жодній країні світу професійного шоумена, що не має взагалі ніякого політичного досвіду, не вибирали президентом.

Можна вважати, що шоуменом є Трамп. Частково це правда, тому що він ніколи не був професійним політиком, але він вів досить популярні телевізійні шоу. І все-таки він більше бізнесмен-шоумен, а Зеленський навпаки – шоумен-бізнесмен. У нього теж бізнес, і чималий.

Отже, перш за все, це круто. Україна різко привернула б до себе увагу всього світу не своїми бідами, риданнями й образами, а чимось дійсно цікавим, несподіваним, незвичайним, веселим. Була б законодавицею тренду. Політика стає абсолютно відвертим шоу, і це світовий тренд, який триватиме.

Це видно на прикладі Росії та Путіна. Ну коли ж це російський цар в напівоголеному вигляді гарцював на коні, літав зі стерхами тощо? Путін точно так само дотримується цього світового тренду.

Отже, Україна привернула б до себе всесвітню увагу. А в сучасному світі піар має першорядне значення. Піар первинний, реальні дії – вторинні. З точки зору піару це був би різкий прорив України.

Друге. Це не просто піар. Це дивовижна історія. Я не пам'ятаю іншого випадку, коли казка стає дійсністю. Коли був знятий середньої руки мильний серіал і потім він буквально матеріалізується – я такого випадку не знаю. Це дійсно казка про Попелюшку. Це безпрецедентний випадок, і це теж дуже цікаво.

Що стосується суто прагматичних міркувань, відкинувши головне – піар і казку, - то Зеленський не справляє враження агресивного ідіота, не справляє враження фаната і не справляє враження бандита.

Його недосвідченість, звичайно, може зіграти проти нього – що його обдурять, що ті ж самі бандити його щільно окупують і будуть ним керувати. Це цілком можливо. Але, з іншого боку, два інших претенденти – Порошенко і Тимошенко – це вже не ймовірний, а очевидний варіант.

Тимошенко справляє враження відразу і агресивного ідіота, і бандита. Плюс людини абсолютно відчайдушної, яка готова молоти будь-яку нісенітницю, обіцяти свідомо фантастичні нездійсненні речі, а спроба хоч якось їх виконати призведе до очевидної катастрофи. Але я думаю, у Тимошенко не багато шансів потрапити до другого туру.

Що стосується Порошенка, то він не здається мені поганим президентом. По-моєму, в тих умовах, які у нього були, він поводився порівняно непогано. Він трохи перегинав в частині русофобії, але, з іншого боку, а що йому ще залишалося, інакше як кинути кістку громадському настрою, відвернути увагу від економічних труднощів, перехопити електорат у націоналістів.

Але все-таки Порошенко в плані "бандитизму", в плані бізнес-мафіозних зв'язків, мені здається, значно обганяє Зеленського. Це раз.

Друге. Порошенко – вкрай важкий президент з тієї причини, що він всім вже здорово набрид. Його можуть вибрати тільки від відчаю. Мовляв, як голосувати за Зеленського – за клоуна, за абсолютно несерйозну фігуру. Що ж, доведеться голосувати за Порошенка.

Якщо Зеленський хоч для когось може бути президентом надії, президентом чогось нового, то Порошенко – це президент відмови від надії, це президент втоми, це президент, так би мовити, стабільності.

Крім того, треба сказати, що Порошенко займає досить жалюгідну роль на Заході – постійне випрошування, постійні вмовляння, на Заході він порядком набрид.

Природно, всупереч російській пропаганді, не Захід вирішує, хто буде президентом України. Вирішують виборці – тут уже нічого не вдієш. Але відносини з Заходом дійсно важливі.

Чи будуть на Заході і на Зеленського дивитися так само, з втомою, з огидою? Може, і будуть, але знадобиться якийсь люфт часу.

Крім того, у Зеленського є шанс, якого немає у Порошенка. Оскільки його обрання, безсумнівно, викличе великий інтерес, у нього є шанс завоювати симпатії значної частини суспільства в Європі, в Америці. Просто тим, що він незвичайна фігура, що він, крім усього іншого, молодий хлопець, професійний артист.

У його текстах менше клоунади – тобто свідомо нездійсненних абсурдних обіцянок, - ніж, скажімо, у тієї же Тимошенко. Наприклад, вона обіцяє в кілька разів знизити ціну на газ. Ну, як вона це зробить?

Але якби я був президентом, то у мене найбільший оптимізм викликала б сама наявність кандидата Порошенка. Це не означає, що я пішов би за нього голосувати. Я щойно пояснив, чому я не пішов би за нього голосувати – бо від нього втомилися, його ненавидять, у нього погана репутація на Заході. Але сам факт, що Порошенко бере участь у виборах, вселяє в мене певний оптимізм. Чому? Тому що, а навіщо йому брати участь?

Він – легальний мільярдер. За 5 років лайна він наковтався більш ніж достатньо. Його ненавидить народ. Те, що вони за нього, може, проголосують – це одне, але те, що вони його ненавидять – це інше. Його зневажають на Заході.

Запитання: з яких же міркувань в такій ситуації людині, яка 5 років має всі ці "задоволення", прагне мати їх ще 5 років? Відповідей може бути три.

Перше – він страшенно боїться викриттів і якихось там судових переслідувань. Ну, це просто дитячий садочок. Ніяких викриттів не буде, ніяких судових переслідувань із 100% гарантією. Тому запорукою – вся історія і України, і всіх інших держав СНД. Кучму ніхто не переслідував, Ющенка ніхто не переслідував. Та що там говорити, наскільки я знаю, жодна справа в Україні не доведена до кінця. Тобто ні про яке переслідування не може бути мови, не кажучи про те, що переслідування екс-президента тягне за собою довгий ланцюжок. Треба тягнути десятки людей і вилити відра помиїв і втопити в цих помиях всю еліту, починаючи з самих прокурорів.

Друге – що це грандіозний переділ власності, і він втратить свою власність. Знову курям на сміх. У нього легальна власність. Настільки легальна, що він її передав в траст якимось західним банкам. Західні банки не будуть бруднитися і приймати брудну, невідмиту власність. Якщо вони взяли її в траст, значить, вони вважають її цілком легальною.

Переділ власності? Ну, так, переділ переділом, але що, власне кажучи, переділили після великої майданної революції? Ахметов, Коломойський, Фірташ – всі вони постійно ходять мало не на межі якихось кримінальних справ, а Фірташ навіть начебто і за межею, але чогось ніхто у них нічого не забрав, не переділив. Про який же переділ може йти мова після відходу Порошенка?

Третє – хвороблива патологічна жага влади. Ну, це можливо, звичайно. Люди, які не прагнуть влади, президентами не стають. Насильно на цю посаду нікого не тягнуть. Але Порошенко не спричиняє такого враження. Крім того, я думаю, за 5 років він цілком насолодився цієї "красою", наївся хоч греблю гати. Президент Росії – так, це я розумію. Цар, бог і військовий начальник. Перед тобою лежать всі. Ніхто не сміє не те що критикувати, але й голос підняти. А коли ти виступаєш на Заході, ти – великий і страшний. Бути царем на таких умовах – це приємно.

Становище української президента, м'яко кажучи, інше. І всередині країни, і поза країною.

Питання: так якого біса Порошенко відчайдушно лізе в президенти? Моя відповідь полягає в наступному: він лізе в президенти з тієї простої причини, що він вірить, що наступні 5 років будуть дуже вдалими, і йому не хочеться, щоб посіяні ним плоди зняла інша людина. Якщо це так, що це дає певні підстави для оптимізму щодо розвитку української економіки. Політик, якщо він не дебіл – а Порошенко на дебіла не схожий, - приблизно уявляє, що буде з його країною завтра, які об'єктивні умови, які суб'єктивні умови.

Якби він сказав: "Я втомився, я йду" - це означало б, що він абсолютно не вірить в перспективи цієї економіки, цієї країни. А він вірить, що ситуація зміниться на краще.

Я не знаю, які реальні мотиви Порошенка. Може, такі, може, зовсім інші. Тим більше я не знаю, чи правий він в своїх очікуваннях. Може, завтра, післязавтра або через рік почнеться світова фінансова криза, і тут все полетить вниз, а бідні країни, як Україна, полетять вниз першими. Але сам факт, що він намагається пробитися, свідчить про те, що у нього є те, що за радянських часів називали "історичним оптимізмом". А якщо у президента є оптимізм, то це говорить про те, що у нього є якісь підстави.

Але при всьому тому я б все-таки віддав ці можливі плоди пану Зеленському.

Крім усього іншого, це ще й чистий експеримент. Ленін говорив: "Кожна кухарка може керувати державою". Щодо кухарки це він, звичайно, загнув, а ось чи кожен шоумен може управляти державою – цього досі ніхто не перевіряв. Шанс перевірити цю гіпотезу сьогодні є в українців.

Автор:
Читайте також
×