Путіну потрібен президент, який довів би Україну до ручки, - Леонід Радзіховський

05 листопада 2018 15:53 2.4т

Санкційний "список 322" в Росії складався "халтурниками" і є "моральним ляпасом" щодо окремих осіб. І все ж імена, які в ньому присутні, так само як і ті, яких там немає, не мають принципового значення.

Кремль має намір впливати на президентські вибори в Україні. Список - один з важелів, але далеко не останній. У Москві давно сформульована більш глобальна мета - щоб Україна "постійно була в дупі". І тут може допомогти новий президент, який "кількома невмілими діями доведе Україну до стану Венесуели".

Ім'я цієї людини відомо всім в Україні. І в Росії. Таку думку в бліц-інтерв'ю UAportal висловив російський журналіст Леонід Радзіховський.

- Як ви розцінюєте список санкцій РФ, чому в ньому так багато ляпів, і за яким принципом він складався? Чи є у вас версії з цього приводу?

- Щодо того, що наляпали. А де не ляпають? Російські чиновники взагалі ляпають постійно, це відомі халтурники. Якщо вже, вибачте, Скрипаля отруїти не могли, то про що взагалі говорити?

Напевно, і українські чиновники ляпають, та всі чиновники ляпають. Згадайте, як склали перший список санкцій американці. Вони взяли журнал Forbes, передрукували ні в тин, ні в ворота. Всі дивувалися: і це результат річної роботи відповідного відділу?!

Версій багато. І конспірологічних, і інших. На мій погляд, є дві, які більш-менш правдоподібні. І, до речі, вони не виключають одна одну.

Читайте також: Примхливий популіст і політик правди. Леонід Радзіховський про головну відмінність Путіна і Меркель

Перша - пряма. Як сказали російські чиновники, так воно і є. Україна давно робить різні санкції, ну ось Росія і відповіла. Абсолютно примітивним чином.

Чому туди не потрапили такі відомі люди як Коломойський чи Ахметов... Ну, по-перше, у вас там чорт ногу зломить, хто олігарх, а хто не олігарх. Але, звісно, та версія, яку висунув сам Коломойський, що ці списки узгоджувалися з Адміністрацією президента України... Це просто маячня божевільного, дешева відмазка.

Таким чином, перша версія - звичайнісінька ответка.

Друга версія трохи розвиває цю першу. Так, ответка. Але чому ця ответка прилетіла за 5 місяців до президентських виборів в Україні?

Цілком безперечно, що ці вибори вкрай цікавлять російську владу, вкрай цікавлять Путіна. Безумовно, буде докладено максимальних зусиль, щоб вплинути на їх результат. І ось це - один з інструментів впливу.

Читайте також: Ракетчик Трамп, Путін-шахід і інопланетяни з попкорном. Що з нами буде? Відповіді Радзіховського

Звичайно, мова не йде про персональні санкції. Це дрібниця, абсолютно дрібниця. Хоча, те, що включили Тимошенко - це їй велике алібі. Ось яка вона велика патріотка України.

Але реальний вплив можуть спричинити економічні санкції - не проти окремих людей, а проти країни. Я не думаю, що українські бізнесмени такі наївні ідіоти, що тримають велике майно в Росії під своїм ім'ям.

- Справа в тому, що списку далеко не лише бізнесмени. Там, наприклад, присутній політичний оглядач і журналіст Віталій Портников, лідер громадської організації "Добровольчий рух ОУН" Микола Коханівський, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і вимушено переміщених осіб Георгій Тука і український мовознавець, громадський і політичний діяч, член політради ВО "Свобода" Ірина Фаріон, які не ведуть бізнес і вже тим більше в РФ.

- Ну, я ж кажу - це чисто моральний ляпас. Але було б дуже дивно, якби в список не включили ту ж Фаріон, яка, судячи з її висловлювань, дуже м'яко кажучи, крайня націоналістка. І досить природно, що Росія включає її в такі списки.

Дивно, що в них не потрапив Бабченко, який просто благає, щоб його включили. Але, знову-таки, халтурники, плутаники. Тут все зрозуміло.

Загалом, для українських політиків і бізнесменів - це суто моральний бонус, який вони отримали. Це "сертифікат на патріотизм", який їм виписали в Москві. Або не виписали.

Читайте також: "Путін, як наркоман, завдає Росії шкоду". Леонід Радзіховський про найбільші провали

Мабуть, єдиний українець, про якого я досить багато знаю, яким я цікавлюся і до якого відчуваю симпатію - це мер Києва Кличко. У ці списки він не потрапив.

- Він не відрізнявся якимись заявами або діями щодо Росії.

- Так. Абсолютно вірно. Він абсолютно адекватний. Він не робить жоодних фантастичних заяв. Він говорить погано, але при цьому говорить толково. Принаймні, в міжнародній сфері.

Коротше кажучи, особисті включення в список навряд чи можуть якось вплинути на вибори в Україні. Зрозуміло, що Тимошенко зробили подарунок, але він мікроскопічний. Зрозуміло, що такого подарунка Порошенку не зробили, але Пєсков абсолютно правильно пояснив, що глав держав ніколи не включають ні в які списки. Це суперечить усім правилам міжнародних відносин.

А ось торговельні, економічні санкції - це може суттєво вплинути на результат виборів.

Якщо вірити статистиці, українська економіка почала виповзати з глибокого провалу, в якому вона перебувала. Це абсолютно природна річ, в економіці навіть є такий термін - "відновлювальне зростання". І, звичайно, виповзання економіки працює на руку чинному президенту.

Читайте також: "Позиція: помри, замри, воскресни - не для Путіна". Радзіховський про нові військові кампанії

Якщо економічне зростання продовжиться і, більш того, наростатиме, то природно, що шанси Порошенка будуть вище. І зробити саме в цей момент, не до і не після, підніжку українській економіці - абсолютно логічний крок з боку Путіна, якщо він не хоче, щоб Порошенко ще раз став президентом.

Відверто кажучи, важко стати на позицію Путіна - хто з кандидатів для нього краще. Справа в тому, що всі українські політики, принаймні, на словах, абсолютно тотожні щодо Росії. Тому, чим Порошенко відрізняється від Тимошенко, а Тимошенко ще від когось з точки зору ставлення до Росії, я не знаю. По-моєму, нічим.

Уявімо собі політика, який отримує величезні хабарі від Росії - через Медведчука або якось іще. Уявімо собі, що він підписав 100 тисяч папірців, що він агент ФСБ, агент ГРУ і все що завгодно. І ось його обрали президентом. Ну, що він може зробити? Скаже: знаєте, хлопці, давайте віддамо до чортової матері Крим, закінчимо цю дурну бодягу на Донбасі, дамо їм максимальну автономію, залишимо всю нині діючу владу і замиримося. Якщо він це скаже, то буде Майдан, його знесуть, вб'ють, розірвуть. Це неможливо.

Розумні ці дії з точки зору України чи злочинні ці дії з точки зору України, рятівні вони для української економіки і держави чи руйнівні - це абсолютно не важливо. Вони просто неможливі ні для кого. Будь ти хоч 140 разів агентом ФСБ, КДБ і кого хочеш, ти нічого тут зробити не можеш.

Якби Україна була диктатурою, і обирали б диктатора, то він міг би з власної волі щось змінювати. Але український президент, який різко піде проти домінуючої громадської думки - його просто знесуть і все.

Читайте також: "Плюнути в пику Терезі Мей!" Що творить Путін і чи загрожує йому маразм? Думка Радзіховського

Так навіщо Путіну старатися? Чи йому не все одно?

А чого Путін взагалі старається? Нафіга йому цей Крим, нафіга йому цей Донбас, нафіга йому ця Сирія, ЦАР? А він просто грається. Робити йому нех*ін, грубо кажучи, нічим себе зайняти. І він грається в високу міжнародну політику. І тому він просто не може не грати в українські вибори.

Так, немає різниці в принципових питаннях. Але є й інші моменти. Наприклад, наскільки активно буде українська дипломатія рвати і метати проти Росії. Сто разів міністр закордонних справ України прориватиметься до Держсекретаря США чи15 разів? Буде президент України паркет ламати в Брюсселі або буде поводитися більш спокійно? Це речі, які на папері не зафіксують.

Тому в певному сенсі вплив на вибори має значення, і хто буде президентом, теж не зовсім байдуже.

Але головне все-таки не це. Мені здається, головне для Путіна - щоб Україна постійно була в дупі. І важливо це з однієї-єдиної причини. З тієї самої причини, з якої почався Майдан.

Коли 2013 року почався Майдан в Києві, в перші дні пропаганда в Росії була дещо розгублена. А ось населення дуже співчувало. Тоді ніхто не думав про відносини з Росією, а думали про інше: що ось люди встали, виганяють злодіїв, виганяють чиновників. Загалом, соціальна революція викликала в Росії великі симпатії.

Читайте також: Путін зробив росіян багатшими чи біднішими? Думка Леоніда Радзіховського

Але жахливою дурістю ваших депутатів і, звісно ж, величезною активністю Росії справу перевели спершу на національні рейки, а потім вже просто на військові рейки, і сусідство з переможної революцією для Путіна стало бензинової цистерною, яка стоїть поруч з багаттям.

А вже якщо б в Україні справи пішли добре або пристойно - це катастрофа. Просто катастрофа. Тому що, якщо народ повстав, вигнав продажних чиновників, і після цього країна стала більш-менш успішно розвиватися, то це дійсно катастрофа для російської влади.

Зараз український приклад безцінний: ось, що буває, коли популісти піднімають хвилю. Вигнали чиновників, ну і що, синку, допомогли тобі твої ляхи? Порівняйте, як жили українці за поганих чиновників - тих, що крадуть, корумпованих, - і як вони живуть зараз. В тисячу разів гірше. Це те, що говорить російська пропаганда. Ось, дорогі громадяни Росії, що таке соціальна революція. Подобається?

Це головний, беззаперечний аргумент російської пропаганди.

Отже, що добре для Путіна і що погано для Путіна з точки зору внутрішньої політики? Що погано? Те, що добре для української економіки. Що добре? Те, що погано для української економіки. Якщо Україна почне швидко підніматися, то це дуже тухло для російської пропаганди. Не з точки зору Донбасу, Криму та решти. Це все дурниці. А з точки зору порівнянь і дуже-дуже небезпечного прикладу.

Найстрашніше для будь-якої диктатури - це приклад успішної революції. І найкраще для будь-якої диктатури - це приклад провальною революції. Сьогодні Україна - принймані, в російському виконанні - це провальна революція.

Читайте також: Люди втомилися від Путіна: Радзіховський нагадав, як гинули влади в РФ

Якщо вона стане успішною, теж можна говорити, що вона провальна. Пропаганда може говорити, що 2 + 2 = 5, але вона не може говорити, що 2 + 2 = 125. Це нереально. Якщо дійсно піде інформація про зростання економіки, про підвищення життєвого рівня, про відновлення бізнесу, цього не приховаєш, і ніякий телевізор тут нічого зробити не зможе.

Тому Путіну потрібен президент, який швиденько довів би Україну до ручки.

- А є такий на прикметі?

- Ну, звісно, є. Хто ж не знає такого. Його знають всі, і навіть в Росії.

- Юлія Володимирівна?

- Ну, звичайно. Президент-популіст, який кількома невмілими діями доведе Україну до стану Венесуели. Принаймні, в цьому всі впевнені. Можливо, це було б зовсім не так, можливо, вона вела б цілком розумну і адекватну економічну політику. Але на сьогоднішній день в Кремлі, в Москві, та, думаю, і в Україні багато хто переконаний, що Тимошенко - це національна катастрофа.

Ті паростки економіки, які піднімаються, піднімаються не завдяки розумній політиці Порошенка, а в силу відомого закону - відновлювального зростання економіки. І треба дуже постаратися, щоб це відновлювальне зростання перебити. Але всі вірять, що Тимошенко це зробить.

Тому я думаю, що в Москві ставлять на Тимошенко. Ще раз підкреслюю: зовсім не тому, що вона бере хабарі, що вона таємний агент, що вона давала підписку. Це, я думаю, абсолютна нісенітниця. Але навіть якщо це правда, це не має жодного значення. Значення має лише та політика, яку вона буде вести. Думаю, Путін ні на секунду не сумнівається, що вона своєю політикою знищить Україну. Причому, найнадійніше, коли гроблять не зі зла, а гроблять за принципом: "хотіли як краще". Ось тоді угроблять точно.

- І саме тому ім'я Тимошенко присутнє в списку санкцій.

- Та ні! Я ще раз повторюю - хто в списках, хто не в списках - це має соте значення. Ну, так, маленький бонус їй дали. Але впливати через ці бонуси - це нерозумно. І це прекрасно розуміють в адміністрації президента. Хоча, якби її не включили, це була б для неї "чорна мітка". Так, неприємно.

Читайте також: "Злісний фарс": Радзіховський про Жириновського, протести і єдиний козир Путіна

Спосіб впливу один: чим ближче вибори, тим сильніше душити Україну економічно. Якщо в лютому - на початку березня вдасться домогтися серйозного обвалу, то тоді можна вважати, що з Порошенком покінчено. А далі вже на кого клюнуть. Є ще у вас якийсь кандидат?

- Так. Наприклад, Володимир Зеленський. Сьогодні соціологія дає йому дуже хороший результат.

- А хто він такий?

- Він комік, шоумен, артист. Він знявся в комедійному серіалі, який називався "Слуга народу", де грав нового президента України - такого, про якого можна тільки мріяти. Він настільки зжився з цією роллю, що його політичний рейтинг досить високий.

- Ну, я думаю, на таку людину теж має сенс ставити. Це було б теж непогано.

Ні, по-справжньому неприємний президент для Путіна - мабуть, Порошенко. Все-таки країну 4 роки він сяк-так утримує. У країні його ненавидять. А як іще можна ставитися до людини, яка очолює країну в такі важкі часи?

Автор:
Читайте також
×