Трамп поспішає, а Зеленський підставився
Трамп поспішає.
Йому треба докрутити питання заморозки війни за своїм сценарієм.
При цьому Зеленський підставився. У нього був шанс – після першої порції плівок Міндіча – різкі кардинальні кроки. У політиці, у правоохоронних структурах, у системі ухвалення рішень. У кадрах.
Відповідно, коли є на що тиснути, тиск буде. І це не фінал процесу.
При цьому парадокс ситуації полягає в тому, що сьогодні стан України далеко не ідеальний. Але, на відміну від 2025 року, у РФ стрімко зростають проблеми. У тому числі завдяки тому, що Україна знайшла больові точки Росії і методично їх відпрацьовує.
Окреме питання – перебудова європейської системи безпеки. Тут у держав Європи з'являється розуміння, навіщо їм потрібна Україна. Маю на увазі конкретику – механізми дій, ринок озброєнь, спільний заробіток на ньому в перспективі. Це більше, ніж абстрактне "є люди з досвідом". Але реалізація такої концепції = зменшення впливу США в регіоні. До того ж, у ЄС поки що немає розуміння (точніше сама Україна не пропонує) функціоналу окрім сфери безпеки. Це проблема. Це, до речі, дуже просте пояснення піруетів у питаннях майбутньої євроінтеграції. Без відповіді на запитання "за навіщо це нам", однозначного "так" не буде. Тим не менш, ситуація для Києва істотно краща, ніж рік тому.
Друга складова – ризик різкого ослаблення РФ. Не йдеться про протести, палацовий переворот. Просто посилення внутрішньої конкуренції серед "бояр Путіна". А так само стрімка технологічна деградація. Якою активно користується Китаю, завершуючи перетворення РФ на свій сировинний придаток (а заодно позбавляючи Росію її традиційних зон впливу у світі). А Трампу Росія потрібна як противага Китаю. І як джерело заробітку. На реалізацію такого задуму є, умовно рік-півтора. Потім буде пізно.
І, нарешті, третя складова – цього тижня в Пекіні тема України і Росії буде підніматися Сі на зустрічах із Трампом. Конкретики у вигляді нових рамок переговорного процесу за участю КНР і ЄС не буде – відкладуть на "опрацювати". Тобто підготувати формат за найближчі 4-5 місяців.
Тому Трамп поспішає – у нього є ті самі 4-5 місяців. І оскільки Зеленський сам підставився, те, що ми побачили вчора у вигляді "подвійного пострілу" буде повторюватися. Літо обіцяє бути насиченим.
Мета – повернення до умовного "плану Дмитрієва". Який ми чомусь називаємо "планом Віткофа". І згода України на нього.
А поки що Зеленського заганяють, ставлячи на розтяжку: або йти на суттєві поступки (і тим самим ризикувати політичним майбутнім), або тримати такі "подвійні удари", які повторюватимуться дедалі частіше. І які стрімко вбиватимуть шанси на його політичне майбутнє.
Чи може президент України вийти з цих рамок? Теоретично так – про це писав на самому початку посту. Але навіть якщо він буде вириватися, суспільство помітить ефект через 3-4 місяці. Тобто восени. Тому, повторю сказане вище: літо обіцяє бути насиченим.