Зачем Кремль возвращает в медиапространство тему войны в Афганистане
На россии народ начал тихо шептаться о "неоднозначной войне", почему-то сравнивая свое "сво" с русско-афганской войной.
О, это уже нормально лапти продвинулись в изучении истории.
Далее текст на языке оригинала
Зараз на росії бум повернення в часи срср, то відкривають пам’ятники датам, героям, подіям тих часів.
Знищують усе, що нагадувало б про цивілізацію, Європу, навіть символи чемпіонату світу з футболу.
Звісно це дурість, але це росія, то для них це норма.
Оце на Ростовщині відкрили пам’ятник загиблим у Афгані росіянам. Ага, якраз на часі, бо пам’ятники "своошникам" відкривати соромно, бо ж "потерь нет".
Бо ж "своошникам" треба пам’ятник зі списками, а там же рулон граніту треба, бо "потерь нет" у сотні тисяч, то ще треба буде дописувати. А афганці, що, їх там 5 калік колись померло, оце дочекалися монументу. І пафосно, й патріотично, й питань у наріда немає. Дуже вигідно!
Можливо тому й взялися за Афган, щоб показати "честь и доблесть советской армии", приклад для путіноверів, піонерів та іншої російської гидоти, бо "потерь нет", монумент великий, а "героїв" мало. Не знаю, але тема Афганістану якось стала актуальною на росії, її повернули на екрани, у шкільну програму та на телебачення.
Це дуже цікавий нюанс, бо в 2014-му році на Луганщині та й на Донбасі в цілому афганці стали основою "руської весни" та "руського миру".
Більшість місцевих "народних ополчень" очолювали саме афганці. Як, наприклад, у нас в Свердловську, командиром терористичного проросійського угрупування "Рим" був Олександр Гайдей, комуніст та афганець.
Я багато писала про нього, бо це яскравий приклад не тільки проросійської, прорадянської людини, а й уособлення мрій отого самого "народу Донбасу" – "забрать в свій карман – поделить чужое для себя – расстрелять всех, кто мешает".
Звісно, за ним до "ополчення" прийшло майже 85% від усіх, хто був у спілці воїнів афганців.
Були й ті, хто виїхав у мирні частини України одразу після окупації, щоб не стати мішенню для своїх. Але критична більшість афганців одразу заволали "за вдв" й "на Берлін".
Але залишу спогади ОРДЛО, бо цікаві новини з росії.
Оце дивно, але на Ростовщині людям не дуже сподобалося повернення до афганської теми, бо виявилося, що для росіян Афганська авантюра срср дуже болючий спогад.
Може тому, що з Ростовщини в ті часи, як й з України гребли усіх строковиків, більшу частину яких відправляли в Афган.
Мобілізації, як такої, не було, але гребли чоловіків знатно. Оце улюблена гра червоних комісарів в "нас там нет".
Набір до Афганістану за часів срср здійснювався шляхом призову радянських громадян на військову службу до лав Обмеженого контингенту радянських військ (ОКРВА). Набір військовослужбовців проводився в рамках загальної мобілізації та призову до збройних сил срср. От прямо, як зараз на росії. Й "потерь нет", й "їх там нет", й "мобілізації нет", й "війни нет", бо ж "сво", можливо саме тому повернення в інформаційний простір Афганської теми так не сподобалося росіянам. Бо для багатьох людей мого віку чи старше, це тригер. Дуже болючий тригер.
Невивчені уроки Афганістану, здається таки вивчені, бо перше, про що почали шепотітися соцмережами – "Афган уничтожил совок", й далі тихесенький натяк на… так-так-так, ви не помилилися, на те, що війна з Україною може коштувати росії життя та втрати незалежності.
Тому почали про "не все так однозначно", так скоро перейдуть й до "культ личности".
Бо згадування, нагадування росіянам про кожну їх війну, це, як ляпас, бо ж пропаганда кремля зітерла з пам’яті росіян згадки й про Афган, й про Чехословакію, й про інші війни, які починала росія проти незалежних країн.
Тому, от що дивно, критична більшість росіян пишається "мирной россией", й впевнена, що "россия ни с кем не воевала", але при цьому жахається від згадки про Афганістан.
Можливо тому, що тікали звідти піджавши хвіст? Чи можливо тому, що правда очі коле й саме Афганістан – найбільший приклад з життя "мирної росії", який зачепив суспільство.
Нагадаю, що коли в 1979 році срср напав на Афґаністан, населення Афґаністану становило 15,5 млн, а населення "великой державы" – 264 млн.
Участь у війні прийняло приблизно 620 тисяч радянських військовослужбовців.
Втрати приховані, але приблизно називають понад 15 000 вбитих, 463 000 поранені. Були чуттєві втрати по техніці: танків – 147, літаків- 118, гелікоптерів- 400 одиниць.
Й це технологічна срср воювала з людьми, які мали погане озброєння. Але афганці перемогли. Саме ці спогади боляче б’ють по росіянам. Саме ці спогади натякають росіянам – не воюйте з людьми на їх землі, не воюйте з людьми, які люблять свою землю, не воюйте з людьми, які воюють за свою землю.
Для участі у війні з Афганістаном брали здебільшого військовозобов’язаних з периферії, а саме так росія називала "республіки", в тому числі й Україну. Ця повинність рабів перед паном призвела до погіршання довіри до партії та держави й збільшила настрої окупованих республік у прагненні до волі.
Це (я маю на увазі примус воювати проти іншої держави) називаєтеся – використовувати ресурс. Ось саме так росія збиралася використати нас, українців, у разі повного захоплення України. Ми б стали військовозобов’язані, як мешканці окупованих росією територій, й пішли б воювати проти Польщі, країн Балтії, Європи.
Війну з Грузією, Чечнею росіяни сприйняли на ура, бо ж великоруський шовінізм, це їх гени, кров й навіть сіра речовина у мозку. Бо ж "бей черн@@@мазих".
Кожна війна, яку починала росія, це або байдужість суспільства, або щасливий вереск "вбивати".
Кожна війна, яку починала росія, залишала по собі випалені землі, зруйновані долі, смерть й голод. Й кожна війна лише підживлювала сили росії, бо не було жодного покарання за ці злочини. Жодного!
"Установление режима, выгодного партийной верхушке. Ведь Афганистан не нападал на СССР" – що ж, досить сміливо для росіян сказати це. Колись про російсько-українську війну теж почнуть казати правду, навіть на росії – "Украина на нас не нападала".
Що ж, схоже з поверненням афганського питання в російський соціум дійсно "не все так однозначно", й афганський вітер може знову підняти бурю.