Письмо Варфоломея Онуфрию и Объединительный собор: блиц с митрополитом Александром (Драбинко)

07 декабря 2018 21:09 8.8т

12 октября патриарх Варфоломей написал письмо предстоятелю УПЦ МП митрополиту Онуфрию, к которому обращался как к "митрополиту Киевскому". Неофициальный перевод этого документа 6 декабря на своей странице в Facebook разместил митрополит Переяслав-Хмельницкий и Вишневский УПЦ Александр (Драбинко) (полный текст – в конце этой публикации).

Документ чрезвычайно интересен сразу по нескольким причинам – не только обращениями, которые использованы Вселенским патриархом, но, прежде всего, его основным содержанием. В письме главы Константинопольского патриархата поднимаются вопросы истории и каноничности православной церкви в Украине, а также даются разъяснения последних решений Константинополя по "украинскому вопросу".

С просьбой прояснить некоторые детали такого обращения, а также поделиться прогнозом относительно предстоящего "Объединительного" собора, который состоится 15 декабря в Софии Киевской, UAportal обратился к митрополиту Александру (Драбинко).

- Какова основная цель этого документа и будет ли она достигнута?

– Есть несколько выводов, которые можно делать из этого документа.

В нем четко сформулирована позиция Вселенского патриарха по отношению к Украине, по отношению к иерархам как нынешней канонической структуры, которую возглавляет митрополит Онуфрий, так и к другим иерархам, которые фактически, как говорится в документе, были восстановлены в своем священном сане.

Документ говорит о том, что решение о полной канонической независимости украинского православия уже принято. Фактически говорится о том, что автокефалия будет полноценной, и Православная Церковь Украины будет равноправной сестрой среди других поместных Православных Церквей.

Таким образом упреждаются многочисленные спекуляции, которые мы наблюдали массово несколько дней подряд после заседания Священного синода Константинопольской церкви – когда говорили, что это будет экзархат, что пришлют какого-то "варяга" со стороны предстоятелем, что предстоятель будет назначен извне, а не избран из своих архиереев.

Нет. В тексте документа говорится о том, что и митрополит Онуфрий, которого приглашает патриарх Варфоломей быть участником этого Собора, также может быть избран Предстоятелем новой Украинской канонической Церкви. То есть - это жест приглашения.

Одновременно патриарх Варфоломей говорит о том, что он признает Украину своей канонической территорией, поскольку именно он приглашает на этот Собор. И понятно, что избранный на Соборе предстоятель будет признан единым легитимным митрополитом Киевским, о чем также говорится в документе. Но в настоящее время я не знаю, будут ли какие-то решения со стороны Константинополя по отношению к тем клирикам, которые не исполнят благословения патриарха Варфоломея и не придут на этот Собор.

- Значит ли это, что вероятность участия в чрезвычайном и учредительном Соборе митрополита Онуфрия существенно возрастает?

- Как я понимаю, в эти минуты в Киево-Печерской лавре проходит заседание Священного синода, и мы узнаем об этом уже сегодня.

- По поводу самого Объединительного собора…

- Он не столько объединительный, сколько учредительный. Он призван к тому, чтобы в Украине возникла единая церковь и был преодолен раскол. В документе так и сказано. Это единственное средство, с помощью которого сегодня возможно достичь православного единства в Украине.

- Тот факт, что патриарх Филарет не будет претендовать на роль главы новой Церкви, также будет способствовать восстановлению единства?

- Я думаю, да. Но, наверное, необходимо учитывать пожелания патриарха Варфоломея, который, наверное, прислал письмо подобного содержания и патриарху Филарету. Насколько мне известно, такие письма получили, с указанием их статуса, в котором их признает Константинополь, и патриарх Филарет, и митрополит Макарий. И в этом письме на имя митрополита Онуфрия он именует патриарха Филарета "бывшим митрополитом Киевским", а митрополита Макария – "бывшим архиепископом Львовским". Это очень важные посылы.

- Сколько времени будет заседать Собор?

- Я думаю, что Собор будет заседать несколько часов, и все завершится в течение одного дня или быстрее. Поскольку вопросы как таковые уже всем понятны. Есть Томос. На основании Томоса уже прописаны положения, которые необходимо будет учесть и включить к нашему Уставу, которые мы должны будем принять на этом Соборе.

Я думаю, текст Устава также уже разработан канонистами. За основу может быть взят Устав Украинской православной церкви, Устав Киевского патриархата – любой устав. А в принципе, над ним можно будет работать и в будущем.

Что происходит на Соборе? Экзархом, председательствующим на этом Соборе, зачитывается повестка дня и регламент, которые, как я понимаю, должен благословить Патриарх Варфоломей. Озвучивается Акт о провозглашении Церкви. Этот документ подписывается всеми участниками Собора и является своеобразной Декларацией.

Скорее всего, затем будет принят Устав церкви. И затем, согласно этому Уставу, избран Предстоятель.

- Вы считаете, что и избрание Предстоятеля не займет много времени?

- Я не вижу каких-то особых проблем, могущих возникнуть в вопросе избрании Предстоятеля. Каждый, идя на Собор, уже сделал для себя выбор. На голосование потребуется час-полтора или даже меньше. Поскольку я был участником избрания двух Предстоятелей – и нынешнего патриарха Кирилла, и Блаженнейшего митрополита Онуфрия, - у меня есть определенная практика и опыт участия в подобных мероприятиях. Сначала составляется список всех епископов этого Собора, проходит первый тур голосования…

- В этом списке будете и вы?

– Если буду участником Собора, то да. Если будет принята такая процедура. Проходит голосование, избирается три человека, которым Собор выразил наибольшее доверие. Из этих троих во втором туре избирается Предстоятель. Все достаточно просто. Каких-то дебатов или борьбы не ожидается. Мы же не на ринге.

Не должно быть ни самовыдвиженцев, ни дебатов по кандидатам. Все предварительные дискуссии должны остаться за порогом Святой Софии. Все приходят со своим сформированным уже мнением. И в духе мира и любви, полагаясь на Волю Божию, происходит соборное волеизъявление.

- То есть теоретически и вы можете стать главой этой Церкви?

- Теоретически, если Собор проявит желание и будет доверие епископата и верующих, возможно всё.

- Но вы для себя уже определились с тем, за кого вы будете голосовать?

- С тем, за кого я бы голосовал, я определился. И это не я (смеется).

- Глава Верховной Рады Андрей Парубий предложил передать храм Святой Софии новой поместной Церкви. Как вы относитесь к этому?

- Я бы не сказал, что его нужно передавать. Церковь фактически никогда не переставала быть церковью. Другой вопрос, что этот храм может быть титулярным для Предстоятеля новой Церкви, или Кафедральным собором.

Во-первых, он маловместителен. Во-вторых, является памятником архитектуры, который требует бережного отношения. Конечно, категорически необходимо, чтобы в нем совершались богослужения. Возможно, на самые торжественные случаи – молебны, инаугурации, интронизации. Возможно, даже Литургии в воскресные дни и в большие праздники. Естественно, с соблюдением необходимых мер по сохранности святыни.

Но, как мне кажется, он не должен переставать быть и действующим храмом, и музеем. Здесь есть возможность найти правильное решение, чтобы не был нанесен ущерб культурному историческому наследию нашей и церкви, и страны.

ПРИЛОЖЕНИЕ. Неофициальный перевод письма патриарха Варфоломея митрополиту Онуфрию.

Текст предоставлен митрополитом Александром (Драбинко)

Його Високопреосвященству митрополиту Київському Онуфрію, возлюбленому брату і співслужителю нашої Мірності у Господі

У Київ,

Ви знаєте з історії та з незаперечних архівних документів, що Свята Київська митрополія завжди належала юрисдикції Матері Церкви Константинополя, заснована нею як окрема митрополія, що займає 60ту позицію у списку єпархій Вселенського Престолу. Пізніше, місцевий Синод у Великій Росії з невизначеного приводу в односторонньому порядку відсік себе від канонічного авторитету, тобто Святої Великої Церкви Христової (1448), але в місті Києві інші митрополити, законні та канонічні, були послідовно і невпинно поставляємі Вселенською патріархією, оскільки Київське духовенство та миряни не прийняли свого підпорядкування центру з Московіїї. Канонічний порядок було збережено, незважаючи на складнощі часу, до року Господнього 1685, коли патріарх Московський Іоаким неканонічно втрутився до іншої церковної юрисдикції, піднявши Його Святість єпископа Луцького Гедеона до рангу митрополита Київського, без дозволу на те Вселенского Патріарха. Для того щоб вилікувати це порушення і припинити інтенсивні реакції з боку Київського духовенства та мирян, котрі не прийняли неканонічне обрання та не терпіли посягання Московського патріарха, правителі та ієрархи Великої Росії попросили "дати дозвіл Його Блаженству патріарху Московському рукоположити Митрополита Київського по причині того, що митрополія позбавлена законного ієрарха".

Наш Апостольський та Вселенський Престол прийняв їх прохання і простив це канонічне порушення, використовуючи милість та ікономію, та "враховуючи величезну відстань та військові зіткнення між двома царствами", але в більшій мірі приймаючи до уваги спасіння християн, котрі мешкають у цій єпархії, він (Вселенський Престіл) дарував у якості ікономії через нашого благословенного попередника Діонісія IV дозвіл Його Блаженству патріарху Московії "рупопокладати Митрополита Київського", "у відповідності до лише однієї умови: а саме, щоразу як митрополит Київський звершує безкровне та святе Таїнство, він повинен найперше поминати шановане ім’я Вселенського патріарха".

Оскільки ця невід’ємна церковна та канонічна умова поминання канонічного церковного авторитету не була дотримана кожним митрополитом міста Києва, по причині, що ця митрополія була повністю підкорена святійшою Церквою Росії, через її небратські інтриги, у порушення Божественних та Святих канонів, особливо 8 канону Третього Вселенського Собору у Єфесі, котрий стверджує: "Ніхто з улюблених Богом єпископів не має ніяких прав влади на іншу єпархію, яка раніше і від початку не була під рукою його, або його попередників: але якщо хто насильно яку єпархію собі підпорядкував, то нехай віддасть її: щоб не переступались правила Отців, та не вкрадалась під виглядом священнодіяння зарозумілість влади мирської; і щоб ми не втратили по малу, непримітно, тієї свободи... І так святий і вселенський Собор постановляє, щоб у будь-якій єпархії права, котрі від початку та від минулого належали їй, повинні зберігатись, відповідно до старого панівого звичаю, незмінними і неушкодженими… Якщо ж хтось запропонує правило протилежне тому, що нині визначено: то цей святий та вселенський Собор одностайно проголошує, що це правило буде недійсним", і оскільки Церква Росії також не поважала заклики Патріаршого та "Синодального Листа Дозволу", відповідно до якого "жоден не має опиратись або відкидати що-небудь від вищезазначеного рішення, оскільки воно є обґрунтованим і правильним діянням. І якщо хто-небудь вважає щось протилежне до цього, або будь-яким іншим способом не підкоряється або демонструє незгоду з заповіддю Господньою, отримає у відповідь відповідні покарання від Господа, як той, хто зневажає патріархів, котрі є живим та дихаючим образом Божим", - через ці всі причини, наш Святий та Священний Синод, під час сесії від 11 жовтня 2018 року, канонічно відкликав обов’язкову силу патріарших листів благословенного патріарха Дионісія IV від 1686 року, котрі були в односторонньому порядку порушені Вами та російськими патріархами ще багато років тому. Ми також зазначили, що історична Київська митрополія та її церковні єпархії на території України переходять до канонічного статусу, котрий існував до видачі вищезазначених листів, тобто у стані повної належності до нашого Апостольського та Патріаршого Вселенського Престолу.

Більш того, Святий та Священний Синод Вселенського Патріархату, під час сесії від 22 квітня 2018 року, прийняв до уваги прохання надіслані час від часу від кліриків та мирян щодо незалежності благословенної української землі, котра була оформлена у окрему суверенну державу, але перш за все маючи за мету вилікувати вже усталені розколи та розділення, оскільки сестринська церква Москви не змогла принести їм вилікування – одностайно вирішили дарувати статус незалежної внутрішньої структури, тобто "автокефалію", Українській державі. До моменту формування ієрархії в Україні в тіло та його визначення після виборів її Предстоятеля, котрому у відповідність до нашого рішення буде грамотно вручений Патріарший і Синодальний Томос, ми повідомляємо Ваше Високопреосвященство, що в Україні є вища канонічна влада, якою є Свята Велика Церква Христова, як це було з давніх-давен.

Ми хотіли довести до відома Вашого Високопреосвященства, ці попередньо прийняті рішення Матери Церкви через призначених нами до Києва екзархів, але, на жаль, Ви відмовились взаємодіяти з ними. Повертаючись зараз до того самого питання вдруге через цей Патріарший лист та звернення до Вас як "Високопреосвященний митрополит Київський", у формі ікономії та милості, ми повідомляємо Вас, що після виборів Предстоятеля Української Церкви органом, котрий складатиметься з кліриків та мирян, Ви не зможете еклізіологічно та канонічно носити титул Митрополита Київського, котрий, Ви все одно носите зараз у порушення описаних умов офіційних документів 1686 року.

З цієї причини, у дусі миру та любові ми просимо Вас, Високопреосвященний брате, після прийняття до уваги та розгляду наших канонічних актів у дусі історичної правди та здорової еклізіології – відповісти даному виклику і гармонізувати себе з традицією Ваших приснопам’ятних попередників Сильвестра, наступника славного Петра Могили, та решти Київських митрополитів, Дионісія, Йосифа, Антонія, підтримуючи благородних українських людей і їх благочестивий народ, дотримуючись рішень Матері Церкви; і ми просимо Вас негайно і у дусі згоди та єдності прийняти участь разом з Вашою ієрархією у майбутньому установчому Соборі об’єднаної Української Православної Церкви і виборчих процесах для визначення її Предстоятеля. Вашому Високопреосвященству звичайно дозволяється бути кандидатом на цю позицію. Ми також просимо Вас і Вашу ієрархію бути у спілкуванні з колишнім митрополитом Київським Філаретом та колишнім архієпископом Львівським Макарієм та іншими з ними, оскільки вони були у повній мірі відновлені нами у архієрействі, але не у своїх посадах і титулах, через наше позитивне рішення на апеляційні прохання, котрі вони неодноразово надсилали нам, як те ясно та мудро проголошують Божественні та Святі Канони 9 та 17 Святих отців Халкідону. Немає потреби повторювати, що розгляд апеляційних петицій не є "легітимізацією розколів", але є шансом вилікувати їх, як і у випадку з розколом, що мучить возлюблений український народ протягом трьох десятиліть.

Будучи впевненим, що Ваше возлюблене Високопреосвященство також прийме ці канонічні рішення Матері Церкви і буде слідувати шляхові єдності для блага українського народу та підтримає Автокефалію, котра буде надана, оскільки як Ваше Високопреосвященство знає, незважаючи на те, що хибно виголошується публічно, що вона є, єдиним вирішенням для вилікування церковної проблеми України, ми призиваємо на Вас Благодать та невимірну милість Бога отців наших, котрі правильно розділили Ороси та Канони віри у істині від мирських мотивів та нав’язувань.

У Вселенській Патріархії, 12 жовтня 2018 року

Вашого Високопреосвященства возлюблений брат у Христі,

[Підпис]

Варфоломій Константинопольський

Автор:
Читайте также
×