Україну хочуть примусити до капітуляції: цього ніколи не станеться

Мої співчуття сім'ям загиблих киян. І не лише киян.

Ще одна жахливо важка ніч у столиці.

Ще одна жахливо важка ніч для всієї країни.

У мене давно немає ілюзій щодо сусідів та майбутнього життя з ними поруч, але я не вірю в те, що вони колись стануть іншими.

Чи не стануть.

Ми сьогодні завдали їм удару у відповідь, досить серйозний і ефективний за значимістю, але менш ефектний. Ми не руйнували житлові будинки і Москва не горіла від наших ракет та дронів.

Але хочу запевнити наших сусідів, що найближчим часом горітиме вона.

Якщо вірити російській приказці: борг платежем червоний.

А за нами боржок, колишні братики.

І за сьогодні також.

Мене дорікають за те, що я періодично пишу, що не бачу кінця війни.

Дорікати можна. Але я його справді не бачу.

Чи я хочу, щоб це кошмар закінчився? Безперечно.

Але поточна логіка та розвиток подій суперечить можливості мирного врегулювання.

Нас хочуть змусити до капітуляції. Не до зупинки вогню, не до заморожування лінії БС. До капітуляції.

Думаю, що цього не станеться за будь-яких обставин. Як би РФ не тиснула на нас.

Новий тиждень розпочався. Ще один тиждень багаторічної війни. Ще один літній тиждень.

І треба жити.

Тримаємося.