ukr
русский
Топ-теми:

Після загибелі президента Ірану друзі Путіна навряд чи спатимуть спокійно

Олександр КочетковОлександр Кочетков

Після загибелі президента Ірану друзі Путіна навряд чи спатимуть спокійно
Після загибелі президента Ірану друзі Путіна навряд чи спатимуть спокійно

Загибель президента Ірану Ібрагіма Раїсі абсолютно нічого не змінить ані у внутрішній, ані у зовнішній політиці цієї країни. Справа в тому, що хоча Іран і є диктатурою, але це диктатура з елементами демократії. І президент там є виборною посадою, його легко замінити. Президент в Ірані особливо ні на що не впливає. Це суто офіційна фігура, яка виголошує промови з трибун, наприклад, трибуни ООН.

Голову роль в управлінні Іраном відіграє духовний лідер – аятола Алі Хаменеї. Якби загинув аятола Хаменеї, це була б проблема, бо від нього залежить дуже багато. А таких, як президент Ірану, там скільки завгодно, тож протягом пари годин знайдуть нового. Тому жодних змін у політиці Ірану не буде.

Зокрема не відбудеться змін у співпраці Ірану та Росії – Москва й надалі буде отримувати від нього зброю. Такі питання в Ірані вирішує аятола Хаменеї, а також керівництво Корпусу вартових Ісламської революції, а не президент. Оскільки ті люди, які в Ірані ухвалюють рішення, не постраждали, тому нічого не зміниться.

Втім, слід зазначити, що Іран усе менше і менше співпрацює з Росією щодо продажу їй зброї. Але не тому що боїться санкцій, а тому що йому самому потрібна зброя для власних цілей, зокрема, задля стримування напруги навколо Ізраїлю.

До того ж, виробництво шехедів росіяни налагодили у себе, хіба що купуватимуть у Ірану певні комплектуючи для них. Росіяни у Татарстані виробляють достатньо велику кількість безпілотників, ба більше, вони змогли їх модернізувати. І те, чим Росія зараз атакую Україну, краще за іранські шахеди.

Можна помітити, що останнім часом щось стається з проросійськими політиками: спочатку Фіцо, тепер от Раїсі. Це випадковість. Втім, можна сказати і про певну закономірність: якщо людина йде всупереч певному загальному руху, вона наражає себе на більшу небезпеку, як і пішохід, який у годину пік намагається перебігти проспект Перемоги.

Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо пішов шляхом конфронтації всередині свого суспільства, почав просувати співпрацю з Росією. Це конфронтаційна для європейської країни теза. Умовно кажучи, Фіцо пішов навпростець через проспект Перемоги у годину пік, відповідно, його "збила машина". Якби він цього не робив, нічого б не сталося.

Загибель президента Ірану Раїсі є випадковістю. Бо так замовне вбивство не здійснюють. Воно завжди характеризується надійністю: система вбивства вибудовується таким чином, щоб із вірогідністю 90% і вище ціль була знищена. А якщо десь у тумані вертоліт кудись врізається і падає, це абсолютно неконтрольований процес, і результат тут не гарантований: чи то він впаде, чи то ні, чи то загине ціль, чи то ні. Якби президента Ірану хотіли б знищити, то за 10 тисяч доларів знайшли б якогось стрільця, який убив би його зі снайперської руки, і це було б абсолютно надійно. А з вертольотом – ненадійний варіант. Не схоже на замовне вбивство.

Та це не означає, що друзі Путіна можуть спати спокійно. Зокрема, Орбан: далеко не всі в Угорщині сприймають його та його позицію, тож він також може догратися. Тому Орбан, думаю, зараз буде дещо стриманішим у проголошенні підтримки Путіна.

Попри те, що все, що сталося з Фіцо та Раїсі, було випадковістю, друзі Путіна обов’язково напружаться і будуть зважати на ці приклади.