Чому Україна – не Росія

Не коментуватиму відставку Федорова і конфлікт між ним та Сирським. Українці самі з цим розберуться. Найважливіша для мене реакція на те, що відбувається, українського суспільства.

Україна знову продемонструвала, що є демократичною державою зі сформованим громадянським суспільством. Відставка одного з міністрів викликала гостру суспільну реакцію: масові протести, дискусію у ЗМІ та мережах, безліч критичних публікацій та коментарів. Досі незрозуміло, чим це закінчиться. Можливо, Зеленський під тиском суспільства змінить своє рішення, як це було зі спробою позбавити незалежність антикорупційні органи.

Казус Федорова демонструє, що в Україні склалося активне громадянське суспільство: людям не байдуже, що діється нагорі, вони жваво та гостро реагують на те, що відбувається, а їхня думка має значення – влада до неї прислухається.

У Росії – все навпаки. Уявіть: Путін відправляє у відставку чергового міністра оборони. Хтось взагалі поворухнеться в Росії з цього приводу? І переважній більшості населення буде абсолютно однаково.

Злий старий карлик, надутий, як повітряна куля, ботоксом - бог у цій країні. Бог дав Шойгу – бог взяв Шойгу. Бог дав Білоусова - бог забере і Білоусова. Це його право. Саме так сприймає те, що відбувається, яке веде себе не як суспільство громадян, а як безсловесне стадо. Це стадо сприймає все, що відбувається нагорі, як явище природи, яке від нього ніяк не залежить і на яке воно ніяк не може вплинути. Будь-які дії жорстокого пастуха супроводжуються або приголосним муканням, або, що буває найчастіше, повним мовчанням.

Україна – не Росія. Вона – демократична держава. І ця війна – не лише російська агресія проти сусідньої незалежної країни. Це ще й боротьба українського демократичного суспільства з рабською тоталітарною системою, ідея-фікс якої – поширити своє внутрішнє рабство на весь світ.