Кремль срывает на Киеве злость из-за революции в Иране
Не встигло закінчитися в понеділок 12 січня засідання Ради безпеки ООН, скликане з ініціативи Латвії через бомбардування 9 січня РФ міст України із застосуванням "Горішника", як у ніч на 13 січня відбулося нове бомбардування. Внаслідок неї Київ залишився без світла на добу. Москва демонструє – їй начхати на ООН.
При цьому кремлівці серйозно готувалися до засідання Ради безпеки – зімітували у Білгородській області відключення 600 тис. жителів від електромереж. Заявили, Україна бомбила Воронеж, але після цього відразу напросилися на нове засідання Ради безпеки через блекаут у Києві. Очевидно, їх захльостує перепад емоцією і як результат дії у різних напрямках.
Спочатку вони стають у позу Геббельса, який скаржиться, що Німеччину бомбять, щоб не відповідати на запитання: навіщо вони били по ТЕЦ у Києві та запускали "Ліщину", але за кілька годин вирішують – обговорення в ООН не мають для них жодного значення, і знову бомбардують. Якщо прагнули розмити ефект від того, що маленька Латвія викликає велику РФ "на килим" в ООН, то бомбардування 13 січня було явно недоречним. Але вона була і не можна пояснити все це лише тим, що армія РФ бомбардує за своїми планами, а МЗС РФ виправдовує в ООН армію РФ за своїми планами. Це різні відомства, але не так, щоб діяти так неузгоджено.
Єдине пояснення цієї неузгодженості – у "центрі прийняття рішень" у кремлі концепція змінюється на ходу. Таке можливе чи після отримання нових вступних – якоїсь суперважливої розвідінформації чи через перепади настроїв у тих, хто дає вказівки генштабу та МЗС. Оскільки заднім числом можна сміливо стверджувати, жодної інформації, яка все змінює Україною в кремлі надвечір 12 січня не отримали, то блякають у Києві 13 січня – результат перепаду емоцій у кремлівців, які вирішили забити на свій імідж в ООН. Водночас і на саму ООН, де Латвії можна "будувати на підвіконні" ядерну супердержаву. Не подобається Москві така ООН, де спочатку Албанія, а тепер і Латвія поводяться як суверенні держави.
Скажімо так, на кремлівців накотила смуток і туга, і вони бомбардували Київ, щоб його відігнати. Все це дуже російською, без краплі стеба. Явка на Радбез на вимогу Латвії, яка не має і сотні танків, це, зрозуміло, образливо для національної гордості великоросів, але не настільки, щоб піти в емоційний рознос. Тим більше, що вимогу Латвії підтримала Великобританія, а до неї у московитів давній піетет.
Головна причина туги, що накотила на кремлівців, – антиклерикальна революція в Ірані однозначно переможе і набагато швидше, ніж можна припускати. При цьому аятола Хаменеї в жодну Москву не поїде, і навряд чи взагалі залишить Іран. Організувати СВО до Ірану не можна або, принаймні, дуже складно та ризиковано. Тому кремлівцям залишається лише спостерігати і готуватися до прийдешніх багатопланових неприємностей з Ірану.
Перемога антиклерикальної революції в Ірані – це концептуальний колапс для путіністів – не буде з ким поговорити про "традиційні цінності". Про нетрадиційні, у плані контрабанди та закупівлі якогось озброєння, теж доведеться забути. Про покупку газової турбіни для вироблення електроенергії, як було восени 2025 р., теж доведеться забути, і навіть про яйця з Ірану. Завести шашні як із новим урядом Сирії не вийде. Каспійський флот РФ опиниться на великому приколі. В результаті московитам доведеться молитися лише на двох суворих чоловіків – Ердогана та Сі Цзіньпіна на предмет як би це щось завезти із зовнішнього світу.
У результаті кремлівцям належить вносити коригування не лише у плани війни проти України, а й у схеми своїх переговорів із США та Європою. Росіянцям теж доведеться щось концептуально пояснити: яка революція відбувається в Ірані, і не можна звалити її на євреїв, Трампа та укронацистів. Дугіну доведеться попітніти з пошуком пояснень. Академічна наука в РФ теж не має їх, а у ФСБ немає чітких уявлень про те, як революція в Ірані позначиться на настроях серед неросійських у РФ. З росіянами теж все дуже неоднозначно – з 2013 р. їх готують до того, що у Москві може бути Майдан, і тоді все зникло.
Складно сказати, що більше гнітить кремлівців – очікуваний від Іранської революції матеріальний чи ментальний ефект. В результаті у них стрибки в настрої і, схоже, їм таки доведеться бомбардувати Воронеж. Без жартів, підривом пари будинків гексогеном, як із чеченцями, обійтися не можна.