Як США та Іран обнулили вето РФ та КНР
7 квітня за кілька годин до того, як Трамп оголосив про угоду з Іраном, у Раді безпеки ООН сталася подія, яка поки що залишається недостатньо оціненою. Бахрейн, як тимчасовий член Ради безпеки, поставив на голосування резолюцію, що пропонувала створити міжнародний консорціум з примусового розблокування Ормузької протоки.
Ініціаторами резолюції були також Катар, Кувейт, Саудівська Аравія та ОАЕ. При голосуванні РФ і КНР наклали на неї вето, Пакистан і Колумбія утрималися, за що всім їм подякував посол Ірану в ООН. Але через лічені години стало відомо: Іран і США домовилися про двотижневе перемир'я, в рамках якого Іран зобов'язується не стріляти кораблями в протоці. В "Аксіос" відразу "вибігло" - угода була укладена ще до засідання Ради безпеки. Це цілком очевидно, оскільки Іран ніяк не розіграв вето РФ та КНР у медійному просторі, а навпаки, одразу підтвердив заяву Трампа про угоду.
Москва та Пекін опинилися в безглуздій ситуації. Вони на засіданні виправдовували Іран, а той узяв та погодився на угоду. Небензя, усвідомлюючи глибину калюжі, в якій опинилася його дипломатія, гордо заявив Майклу Уолтцу, постпреду США, – РФ не вибачатиметься за те, що заблокувала резолюцію щодо розблокування Ормузу. Ні перед ким, включаючи Бахрейн, Катар, Кувейт, Саудівську Аравію та ОАЕ.
Наївне питання, що зараз відчувають росіяни, чиї гроші та активи перебувають в ОАЕ, які заарештували майно Ірану без жодних побоювань, що після цього в Дубай ніхто не покладе грошей. Але навіть якщо забути про гроші, то для РФ це очевидна дипломатична Цусіма в Затоці. Це їй ще пригадають, і Китаю також.
"Козирною картою", що забезпечила угоду, став Пакистан. За день до засідання Ради безпеки він заявив, якщо Іран не піде на угоду, то Пакистан відмовиться від ролі посередника і вступить у війну, оскільки має зобов'язання щодо захисту Саудівської Аравії. У комплекті із трьома флотами США це стало для Ірану обставинами непереборної сили. У результаті голосування перетворилося на фокус-групу з'ясування, хто є хто? Пакистан, знаючи, що угоду вже укладено, як посередник утримався з пристойності. Якби Пакистан не знав, що Іран пішов на правочин, то підтримав би резолюцію Бахрейну як останній акт дипломатичного тиску на Тегеран.
Отже США, Іран, Пакистан і, можливо, Бахрейн блискуче розіграли партію в ООН. Гутерріш після голосування висловив "фе" РФ та КНР. Але це не єдиний результат і ситуація у розвитку.
За добу Тегеран категорично виставив дві умови. Перше, він хоче стягувати плату за прохід через Ормуз у крипті чи юанях. Для танкерів за один долар за кожен барель нафти. Таксу для газу та суховантажів поки що не озвучено. Друга умова – Ізраїль має негайно припинити бомбардувати Ліван.
Першу умову відразу підтримали в Омані, через води якого теж йдуть кораблі, та Трамп. У США на виході з Ормузу стоїть величезний флот і без його згоди ніхто не вийде і не ввійде до протоки. Навіть якщо Іран та Оман дозволять. Ормуз – це вузенький Босфор, де треба брати турецького лоцмана. Якщо Іран, Оман та США об'єднаються у такий консорціум, то виникають три перспективи.
Перша, всі, біля кого є протоки, можуть наслідувати їх приклад. Данія та Швеція можуть почати брати плату з танкерів РФ за вхід та вихід із Балтійського моря. Бельгія, Великобританія та Франція – за прохід Ла-Маншем і так далі.
Перспектива друга, Трамп закликає всіх, особливо європейців, направити кораблі до Ормузу. Він явно не має наміру обмежувати консорціум лише Іраном, Оманом та США. Готовий прийняти в нього всіх і підвести це під свою Раду миру, яка буде гарантом безпеки судноплавства на всіх морях, оскільки ООН із цим не впорається.
Третя Трамп по-своєму перехоплює у Сі Цзіньпіна його проект "Один пояс - один шлях", тому і відсунув візит до Пекіна. Цікавою є також реакція китайців на бажання іранців змусити їх платити за торгівлю із собою.
Друга умова Тегерана, щоб Ізраїль перестав бомбардувати Ліван теж має цікаву перспективу. Припинити робити це від Нетаньяху давно вимагає низка країн Європи та Азії. Трамп із кінця 2025 р. умовляє Нетаньяху вивести війська Ізраїлю з Гази та впустити туди загони "Ради світу". Нетаньяху все відмовляється, але тепер навряд чи зможе - він надто ув'язнений у війнах. Натомість у Трампа з'явилися нові важелі тиску і не виключено, що на радість опозиції він відправить Нетаньяху на вибори раніше терміну. Якщо той правильно поводитиметься, то до нього теж приїде Венс, як до Орбана.
Венса не просто так попросили заїхати до Будапешта дорогою до Ісламабаду на зустріч з іранцями. Трамп восени 2025 р. обіцяв ЄС допомогти вмовити Орбана достроково відмовитися від нафти з РФ. У результаті з кінця січня 2026 р. Україна та ЄС лагодять трубу "Дружба" під вигуки Орбана – лагодіть швидше, і він разом із Фіцо клянуться, що нафти з РФ не отримують. При цьому самі московити сидять тихо під лавкою і вдають, що це їх не стосується. В результаті Венс прилітає до Будапешта, щоб сказати – у Орбана не такий вже й великий живіт, як стверджує Зеленський.
Венсу після поїздки в лютому до Баку та Єревану, без заїзду до Тбілісі, яка мала фурор на Кавказі та Москві, знову доводиться летіти в ці краї, оскільки теократія відмовилася вести переговори з Віткоффом та Кушнером. Мотивувала тим, що вони є євреями і не мають посад в уряді Трампа. Так як у табелі про ранги Венс вище за Рубіо, то це має втішити Тегерану.
Але постає питання, кого теократія направить на зустріч із Венсом? За дипетикетом це має бути фігура №2 у їхній ієрархії, але не глава МЗС із фотографією нового рахбару. Той, хто зустрінеться з Венсом, сприйматимуться як головний в Ірані з благословення рахбара.
Де-факто, теократія має "відкрити личко" і показати цю людину іранцям і світу. Якщо з'явиться просто група чиновників та полковників, то Трамп за бажання зможе оголосити делегацію незначною, анулювати результати зустрічі та вимагати пред'явити справжнього начальника теократії. В Ісламабаді крім переговорів має відбутися і презентація нового глави Ірану з цікавими наслідками, що з цього випливають.