Зміна світового порядку: що має зробити Зеленський
Перемога Трампа на президентських виборах була дуже чітким сигналом, що старий світ закінчився. Адже це була не стільки перемога самого Трампа, як перемога цього консервативного курсу, який вимагала Америка. перед обличчям ще одного полюса світу, який зародився.
На початку 90-х років відомий філософ Френсіс Фукуяма писав про те, що наступив кінець світу, кінець історії, бо ліберальний капіталізм, глобалізація, визнання прав людей, меншин тощо перемогла в усьому світі.
І ось з 1991-го року, коли впала радянська імперія, до нинішнього часу Америка була єдиним полюсом світу. Але вже років за 15 за рахунок американських інвестицій, за рахунок створених Америкою спеціальних глобальних систем управління вільною торгівлею та інших механізмів другим полюсом світу став Китай. Якщо в 90-х роках його вага ВВП до світового ВВП складала 2%, то зараз 20%. Нагадаю, в Америці 25%.
Перемога Трампа стала усвідомленням, що світ став двохполярний і Америка має з цим щось робити. Перш за все, вони проаналізували, чому Китай вийшов на таке місце і зрозуміли, що це вільна торгівля. І тому фактично вільну торгівлю було згорнуто. І почалася стара імперіалістична політика тарифів: хто з нами, той торгує по низьким тарифам, хто проти нас, той торгує по більшим тарифам.
Наступний етап - боротьба за ресурси. Вся планета Земля фактично поділена була в 1990-х роках між країнами, які знаходилися в радянському блоці, в тому числі і Китай певний час, і тими, хто був в американському блоці. Зараз всі радянські недокраїни стали колоніями Китаю, в тому числі і росія, як і всі колишні радянські сателіти Африки, Латинської Америки тощо. Тому Сполучені Штати ведуть боротьбу проти свого геополітичного супротивника шляхом намагань захопити більше ресурсів.
Гренландія, заяви про про Канаду, угода про ресурси України - це все з цієї опери, іде боротьба за розподіл ресурсів між двома зверхдержавами.
І нарешті останнє - це гра м'язами. Є така пастка Фукідіда, що описує теорію, згідно з якою, коли позиції великої держави як гегемона загрожує нова держава, існує значна ймовірність війни між двома державами. Так от, сьогодні почалася гонка озброєнь, яка вигідна певним ділкам, певним політикам. І зрозуміло, що Америка хизується тим, як вона прокачує свою військову силу.
Все, що ми чули в Давосі від Трампа, якщо відкинути його ексцентричні вислови, притаманні саме такому стилю шоумена, це підготовка до виборів у США, які будуть цієї осені, і це глобальні процеси знову двохполярного світу.
Що ми почули із виступу премʼєр-міністра Канади Марка Карні. Він першим відчув небезпеку зміни світового порядку. Виявилося, що нормальний світ, в якому є сила права, а не право сили, це не нормальний стан, а лише коротка передишка. Така передишка була перед Першою світовою, перед Другою світовою. Але в цілому, на жаль, наша цивілізація у світі постійно знаходиться в стані саме імперіалістичного протистояння двох-трьох, інколи більше полюсів.
Що робити нам, Україні, яка знаходиться взагалі на самому кордоні між цими цивілізаціями? Ми маємо пристосуватися до того, що цей світ став прагматичним, що немає гарантій, немає стабільних союзів чи навіть угод. Є тільки можливості. І ці можливості світять лише тим, хто сам має власний план захисту і розвитку своєї країни. Ми не повинні думати, що хтось за нас напише наш план розвитку. Ми маємо повинні стати прагматичними, сильними і ефективними.
Канада після тарифів Трампа втратила 13 млрд доларів торгового обороту. Але вже через рік вони вийшли на +18, бо уклали відповідні угоди з Китаєм, з арабським світом, з іншими країнами. Тобто там говорять не міфами і хотелками, а звітують про конкретні справи. Чому прем'єр-міністр Канади був такий впевнений в собі і сказав блискучу промову? Не тому, що він сказав прекрасні слова, а тому, що підґрунтям слів є реалістичний результат річної роботи, коли він зумів виграти тарифну війну з США. І після цього він може говорити як лідер. А у нас, на жаль, ставка робиться на слова, на шоу, на відоси, на особисте его.
Ми маємо розпочати з холодного аналізу і сказати: "Поки що ми не готові до цього нового, цинічного імперіалістичного світу двох супердержав. До тих пір, поки ми не навчимося робити, а не обіцяти, будувати, а не знімати відоси, об'єднуватися, а не робити всіх навколо ворогами, до тих пір в Україні будуть проблеми в цьому новому світі".
Ми зараз знаходимося в дуже слабкій позиції, особливо з огляду на дискусію щодо Гренландії. Окремо треба сказати, що Данія - це країна, яка найбільше допомагає Україні з огляду на кількість коштів щодо населення цієї країни, за що безумовно дякуємо їм.
Американці в Давосі прямим текстом нашій делегації по умовам миру кажуть: "Ми готові підписати з вами угоду про процвітання України, а також ми готові примусити путіна підписати угоду, якщо ви заявите в Давосі як мінімум про те, що ви підтримуєте позицію Америки по Гренландії".
Розумним рішенням буде не приймати таку вимогу. Європейський Союз, який є єдиним по суті джерелом фінансування нашої оборони, бо Сполучені Штати тепер продають нам зброю за кошти ЄС. Тому ми не можемо зайняти антиєвропейську позицію і не можемо зайняти антиамериканську позицію, бо одне означає відсутність грошей, друге означає відсутність, наприклад, ракет протиповітряної оборони.
Отже нам бажано уникнути такої постановки питання і нав'язати своє бачення розвитку подій. Ну, як це можна
зробити? Якщо Трамп каже про те, що Гренландія йому потрібна для того, щоби захищати західний світ від, увага, потенційного нападу росії. Ми могли би зайняти дуже логічну позицію: перед тим, як захищати західний світ від можливого нападу росії, давайте захистимо західний світ від того нападу, який зараз у нас на очах відбувається прямо на території України. Давайте всім західним світом зараз змусимо агресора заплатити максимальну ціну за напад на Україну.
І після цього ніякого іншого потенційного нападу ні від росії, ні від Ірану, ні від Північної Кореї, ні від якоїсь іще дурнуватої диктаторської країни, вірогідність набагато зменшиться. Це нормальний варіант відповіді, щоби не ставати ні на одну, ні на другу сторону, яка для нас є дуже небезпечною. Можемо побажати президенту лише удачі в тому, щоб він зміг проскочити між Скіллою і Харібдою, яку нам пропонує історія.
Ще раз, нам потрібно навчитися формулювати свій план. Тоді ми не будемо в "меню". Ми сьогодні просто виглядаємо як молодший партнер по визову. І от оце саме небезпечно для всієї цієї історії.
Щодо ідеї Дональда Трампа створити Раду миру. Я думаю, що це американський мільярд дерев і всі інші фантазії нашого президента, тільки в американському виконанні. Ніякої обов'язковості входження туди для України не бачить ні Трамп, ні хтось інший. Країни, які мають зайві гроші, зайвий час і не так багато проблем із війною,туди входять. Якщо Зеленський скаже, що ми зараз настільки заклопотані протистоянням та агресією росії і поки вони знаходяться на нашій території, ми з ними не сядемо на 1 га навіть під назвою Рада миру. Я думаю, його зрозуміють всі і навіть Трамп.
Президент мав би публічно вийти і сказати: "Шановні українці, в ході цієї війни ми виходили із Мар'їнки, із Северодонецка, із Часового Яра, із Бахмута, із багатьох інших міст без референдуму, тому що так вимагала війна, так вимагали збереження життів наших героїчних солдатів. І зараз після розмови із Трампом я не бачу іншої можливості, ніж прийняття аналогічного рішення"…
Насправді я не знаю, що бачить чи не бачить президент Зеленський. Але він мав би заявити, що бере відповідальність на себе, бо Конституція передбачає, що президент підписує міждержавну угоду, в тому числі і таку, але без здачі української території, а лише виведення військ. А парламент затверджує міждержавні угоди згідно Конституції. І якщо це приводить до припинення війни і гарантії США, наприклад, на 50 років, то я, як відповідальний глава держави, який пам'ятає, що президентство - це не тільки слава, але іще і гірка відповідальність, це зроблю. Тоді я би був тоді на стороні президента. Але ми знову почуємо що завгодно з репертуара незламності і потужності, яка не приведе ні до чого, крім того, що Трамп скаже, що Україна гальмує мирний процес.