Донецька область закінчилась

Донецька область сьогодні закінчилась.

Не тимчасово, не "складна ситуація", не "оперативна обстановка".

Закінчилась. Фініш. Завіса.

Очільник обласної адміністрації сьогодні закликав всіх мешканців евакуюватися з Донеччини. Голова ОВА уже навіть не просить — відверто визнає, що область більше не існує як місце для життя. Залишилися тільки руїни, уламки та постійний свист смерті. Хто не встиг виїхати — опинився в пастці, яку ми сором’язливо називаємо "регіоном".

Сьогодні росіяни знову влупили авіабомбами по багатоквартирних будинках у Слов’янську. Люди ще вранці були живі — а ввечері їх уже збирають по частинах.

Місто гатять щодня.

Траси закриті.

Залізниця — труп.

Донбас зараз — це територія, яку можна покинути тільки через аварійні ґрунтовки, якщо пощастить не влетіти в міну.

Поки країна накручує гірлянди, влада влаштовує селфі на новорічних локаціях і розповідає чергові солодкі казки про "успіхи фронту", Донбас просто випаровується.

Без баталій.

Без героїчних фільмів.

Просто стирається, мов крейда з дошки.

Покровськ — впав.

Мирноград — в кільці.

Добропілля, яке за 10 км від фронту — порожнє, а вчора туди зайшли російськими ДРГ

Костянтинівка — тріщить по швах, ворог уже увійшов на околиці.

Сіверськ — наполовину окупований, бої гримлять в центрі.

Лиман — під щоденними обстрілами КАБів, а росіяни лізуть у передмістя.

Святогірськ, за 6 км від фронту — день і ніч під ударами.

Краматорськ за 16 км від фронту — щоденно обстрілюють, а дрони літають по місту.

Дружківка за 14 км від нуля.

Слов’янськ — стискають кліщами, до фронту 19 км.

Ось і весь Донбас. Останні уламки.

А паралельно, в теплому Києві, де в повітрі пахне корицею, а не гаром, влада зайнята своїм "фронтом":

— підвищення зарплат собі,

— гроші на марафони,

— кешбеки,

— нові кабінети, комітети, відрядження та інші "важливі" битви.

На папері — покращення.

На землі — кладовище.

Та найстрашніше навіть не це.

Найстрашніше — це впевненість людей у тилу, що війна їх не зачепить.

Що там "якось вирішиться".

Що фронт — це "десь далеко".

Тільки ось після Донбасу ворог не планує робити паузу.

Він уже в Дніпропетровській області. Південно-східна частина області в окупації.

Ворог щодня просувається вперед.

Після падіння Покровська перед ним відкрилась пряма траса на Павлоград і Дніпро.

Пряма. Без гальм.

А країна в цей час радить одне одному, "як правильно обрати іграшку на ялинку" та як відкосити від армії.

Війна не далеко.

Вона вже на шляху — і вона не заблукає.