Найгірше позаду? Арестович про щасливе майбутнє України та головну небезпеку

18 лютого 2019 12:46 22.9т

"Найгірші випробування залишилися позаду", - сказав президент Порошенко. Він пообіцяв перетворення країни на регіонального лідера, на "державу успішних, заможних і щасливих людей". За його словами, максимум, через 3 роки українці побачать на власні очі, що їхнє життя реально покращилося.

Зрозуміло, такі заяви напередодні виборів не можуть не містити елемент передвиборчого піару. І все ж, абстрагуючись від слів Порошенка, чи можна стверджувати, що на Україну чекає щасливе економічне майбутнє? Через 3 роки? Якщо так, що сприяє і що перешкоджає розквіту держави?

"3 роки – цілком нормальний термін. А взагалі ж термін одужання, як на мене, 5-7 років", - сказав UAportal військовий оглядач і блогер Олексій Арестович.

Справа в тому, що вище керівництво країни займається макроекономічною стабілізацією. Воно не займається тим, щоб кожному ларьочнику було добре. Це не їхня турбота.

Це погано зрозуміло народу. Народ хоче, щоб кожному ларьочнику, пенсіонеру і так далі стало добре, і негайно. Їм плювати, якою ціною.

Попереднє керівництво розбазарило кредити МВФ на підтримку штучного курсу гривні, на ігри з газом тощо. Виходить, що ми влізли в мільярдні борги, щоб створювати ілюзію соціального забезпечення, низьких цін на газ і всього іншого.

Нинішнє керівництво мало того, що вело війну, прийняло державу з порожньою казною, з втікачем президентом, з відсутністю міжнародного визнання, та ще й в умовах війни зайнялося макроекономічної стабілізацією.

Борги ми продовжуємо виплачувати, але нам дають нові кредити на цю стабілізацію. Тим більше що в світі є певний консенсус, який полягає в тому, що без макроекономічної стабілізації ніякі більш дрібні справи Захід, міжнародні донорські організації не дозволять робити. Вони спочатку захочуть забезпечити правильні кредитні показники, а потім все інше.

Коротше кажучи, поки що ми сидимо на голці МВФ, і ніякої можливості знятися з неї і близько немає, за наявності 40 мільярдів боргів, ми працювали за кредитні рейтинги. Для цього треба було давати показання, скорочувати непотрібні банки, робити прозорим НБУ тощо.

Народу від цього, звісно, не холодно, не жарко, і він незадоволений. Але, як я розумію, коли Порошенко про це говорить, він орієнтується на якісь макроекономічні прогнози і показники.

З огляду на те, що ми даємо зростання економіки в умовах гібридної війни і майже 6% витрат на військових, це взагалі супер-показники. Країна, у якої б в умовах війни зростала економіка... Щось я взагалі не пригадую такої. Якщо не брати до уваги суто військові показники.

Я, звичайно, не економіст, але в межах загального здорового глузду, я прикидаю, що наша основа – це кооперація з підприємствами ЄС, відкриття заводів, створення робочих місць. Такі заводи вже відкриваються, це означає, Захід пішов з нами на кооперацію, розуміючи, що потрібно створювати робочі місця і зберігати технологічні ланцюжки.

А для того щоб банки дали кредити і взагалі вся система дозволила працювати з нами по кооперації, потрібно було забезпечити макроекономічну стабільність.

Очевидно, через 3 роки ці ж міжнародні рейтингові агентства підказують нашому президентові, що настане міра якихось показників, які позначаться сприятливим чином вже на мікроекономіці. Швидше за все, він орієнтується на ці прогнози експертів.

Три роки? Так, цілком нормальний термін. З огляду на те, що сталося вже 5 революцій, і вже зроблено так багато всього хорошого – наприклад, за цей час відкрили майже 400 заводів. Тому за 3 роки, напевно, буде відчута й мікроекономічна стабілізація. Як я розумію, це пов'язано ще і з реалізацією газових програм, енергетичних програм тощо. Напевно буде введена в експлуатацію найбільша електростанція в Херсонській області, повинно завершитися безліч інфраструктурних проектів. Коротше кажучи, багато чого має відбутися.

Отже, 3 роки – цілком нормальний термін. А взагалі ж термін одужання, як на мене, 5-7 років. Тобто, до 2028-2030 року має бути вже зовсім здорове суспільство, в тому числі економічно. Коли навіть самому останньому таксисту, який зазвичай у нас фахівець з макроекономіки та політики – навіть йому стане очевидно, що, в принципі, не все так погано, що справа йде до кращого.

У чому головна перешкода? У нас головна перешкода - кадри. Всі кадри - від президента до пересічного громадянина. Тому що повинна проводитися абсолютно певна робота – в сфері боротьби з корупцією, економіки, реформування законодавства. Але панує суцільний популізм, супер-популізм і просто відверта шиза, яка дає обіцянки, які ніколи не можуть бути виконані.

Якщо ми наберемо парламент, що складається з популістів, або виберемо президента-популіста, це все відсунеться. Тому що знову кредити МВФ і західна допомога витрачатиметься на виконання популістських обіцянок і на створення ілюзії поліпшення добробуту.

А ось знайти людей, які силою нав'яжуть необхідні реформи, щоб ми пройшли кризовий період, який свого часу пройшли всі країни Східної Європи і Азії... Перейти до європейського пакету, коли домогосподарства витрачають на комунальні куди більш пристойні суми, ніж у нас – на це треба наважитися. А наважитися важко. Звідси субсидії. Звідси народ, розбещений субсидіями, який три роки не робить нічого для енергозбереження.

У нас наскрізь розбещене суспільство, готове проголосувати за тих, хто солодко обіцяє, і це все розбазарює наявні ресурси, а ще породжує у людей помилкові ілюзії, що може бути добре. А чому воно повинно бути добре? 40 мільярдів боргів, війна і так далі. Ніхто не скаже, що треба затягнути пояси, трохи потерпіти і постаратися.

Тому популізм – основна загроза для продовження реформ і їхнього здійснення.

Автор:
Читайте також
×