Перемирие, переговоры и завершение войны: чем определяется финал

Празднование восьмидесятой годовщины Победы во Второй мировой войне стало фоном для попыток закончить другую войну – крупнейшую в Европе после 1945 года: войну России против Украины. Председатель Китайской Народной Республики посетил Москву, чтобы отпраздновать знаменательную дату вместе с президентом России, а лидеры ведущих европейских стран – Франции, Великобритании, Германии, Польши – прибыли в Киев, чтобы 10 мая выдвинуть ультиматум президенту России. Европейские лидеры вместе с Украиной требуют прекращения огня с 12 мая, угрожая новыми санкциями против Кремля в случае, если Путин не согласится с этим предложением. Учитывая, что европейские лидеры и Зеленский во время встречи в Киеве имели разговор с президентом США, можно предположить, что санкционная инициатива согласована с Дональдом Трампом, пишет Виталий Портников для Vilni-media.

Далее текст на языке оригинала.

Однак Путін діє по-своєму. Через кілька годин після візиту європейських лідерів він з’явився перед російськими журналістами — і ще й у нічний час, тобто в американський прайм-тайм, — щоби фактично відкинути ідею перемир’я і натомість запропонувати провести російсько-українські перемовини в Стамбулі вже 15 травня.

Таким чином, сторони залишаються на своїх попередніх позиціях. Трамп уже давно намагається переконати Путіна погодитися на припинення вогню, щоби розпочати перемовини про умови сталого миру. Путін відкидає цю пропозицію і наполягає, що перемовини повинні відбуватися під час активних бойових дій. Можна припустити, що російський президент просто намагається скористатися схильністю американського колеги до дипломатії, щоби виграти час, продовжити воєнні дії на українських територіях і авіаційний терор проти мирного населення.

І тепер головне питання — як реагуватиме на цю ситуацію Дональд Трамп. Європейські лідери і Зеленський чітко продемонстрували йому неконструктивність Росії, небажання Путіна припиняти вогонь та очевидну зацікавленість у продовженні війни. Навіть президент Туреччини Реджеп Ердоган, якому Путін зателефонував після виступу перед журналістами, пов’язав можливість перемовин у Стамбулі із припиненням вогню.

Але Путін дає Трампу ілюзію вибору, демонструє нібито готовність до перемовин. І саме від того, який курс обере найближчим часом президент США, залежатиме подальший перебіг подій.

Варто розуміти головне: це не стільки питання припинення вогню — Путін не має наміру дотримуватись його і пропонує лише короткі перемир’я, щоби переконати Вашингтон у своїй конструктивності. І не питання санкцій — через співпрацю з Китаєм Росія здатна частково нівелювати їхній вплив і продовжувати війну роками.

Це, передусім, питання військової допомоги Україні з боку США та європейських країн. Якщо така допомога триватиме, якщо Україна отримуватиме нову зброю і можливості знищувати російських окупантів та їхню техніку, завдавати ударів по військових і енергетичних об’єктах на території Росії, — тоді Путін буде змушений замислитися: його війна на виснаження обертається проти нього самого, підриваючи ресурси і стабільність власного режиму.

Але якщо ця допомога припиниться, що стане зрозуміло після вичерпання пакета допомоги, ухваленого ще за Байдена, — Росія отримає нові можливості для терору з повітря і просування на фронті.

Ось і відповідь на питання, як може завершитися ця війна. Бо насправді її фінал визначається не дипломатією, яку Москва завжди використовувала як знаряддя пропаганди і дестабілізації, і не санкціями, які Росія досі витримує завдяки авторитарним союзникам. Фінал визначається полумʼям, у якому згорають російські аеродроми, нафтопереробні заводи і військова техніка.