Величайший флюгер мира: стоит ли доверять словам Трампа
Сильный руководитель обязательно имеет систему подтверждения поступающей информации, для этого создает параллельные независимые системы информирования. Это требует от руководителя постоянной сложной умственной работы — анализировать и верифицировать инфу, которую поступает очень много.
Далее текст на языке оригинала
Натомість, слабкі керівники, які зазвичай вважають себе неперевершеними, покладаються на інтуїцію, знання людей та свою особливу місію. То нащо їм щось перевіряти? Тому гарантовано складається ситуація, коли вирішальний вплив на формування уявлення у такого керівника складається в залежності, хто останній йому щось розповів. Саме тому доступ до тіла, точніше, до вуха великого керівника вважається у бюрократичному світі найціннішим активом.
Д. Трамп є типовим представником другого сорту керівників. Який до того ж наполегливо шукає саме тієї інформації, яка йому особисто приємна.
Спочатку Трамп щиро вірив, що путін розпочав війну вимушено, загнаний у глухий кут демократами США та ЄС. Тому достатньо піти йому назустріч і натиснути на Україну, щоб забула про вступ у НАТО та погодилася з втратою територій, як війна припиниться. За одну добу. Тому Трамп вірив і в ту маячню, яку після спілкування з російськими воєнних злочинців на чолі з путіним переповідав йому С. Віткофф. А потім у телефонній розмові підтвердив і сам російський недоімператор — що економіка рф міцна, як ніколи, ЗСУ на межі повного розгрому, а В. Зеленський — нелегітимний і непопулярний президент.
Пам’ятаєте цю феєричну трампову дурню, що Київ був би взяти з три дні, якби російська бронетехніка вторгнення їхала асфальтом, а не по полях? Це ж Трамп після телефонної розмови з путіним, тобто, з його слів на весь світ бовкнув. При цьому Трамп категорично не хотів чути альтернативної інфи — ні від власного оточення, ні від ЄС, ні від України.
Потім Трамп змушений був визнати, що путіну плювати на їхні особисті дружні стосунки, і на всі ті знаки поваги, що він йому демонструє. І що путін прагне продовжувати війну за буль-яку ціну, бо вона стала сенсом існування і стабілізуючим фактором для росії та її влади. Відповідно, Трамп почав чути Зеленського, який з притаманною йому впевненістю під час зустрічі в ООН розповів, що Україна перемагає, в нас повно новітньої надсучасної зброї, росія скоро впаде, а Україна забере собі Кубань у якості компенсації за російську агресію.
І Трамп за шоубізовою звичкою проголосив про це публічно. Про "паперового тигра росію", звісно, чути приємно. Але це така ж недостовірна інформація, як і та, що за бажання рф давно захопила би всю Україну, просто викривлена в інший бік.
А згодом Д. Трамп зустрінеться з Сі Цзіньпіном, і під новим вітром зі сходу флюгер знов почне шалено обертатися. І світ вчергове не буде таким, як раніш...
Припиняємо довіряти словам політиків — стосується не тільки Трампа. Довіряємо справам, в першу чергу, тим, які здійснюємо ми самі, і бачимо досягнутий результат, а не тільки безконечні пусті анонси.