Трамп готує "битву смислів та народів" на ювілеї ООН
Трамп та "путін" не провели в Анкориджі спільний брифінг для преси і це ясний показник – про головне не домовилися, але процес пішов і вступить до апогею за три тижні на ювілейній Генасамблеї ООН.
Головним в Анкориджі був вибір формули: або формула США та Європи – спочатку припинення вогню на місяць і потім міжнародні переговори, або формула Москви – спочатку Україна швидко підпише Стамбул-2 про передачу РФ понад 20% території та виконає інші її бажання, а потім переговори про зняття санкцій із РФ та гарантії безпеки.
Під цими гарантіями в кремлі мають на увазі, що Україна чи будь-яка інша країна, чи міжнародна структура – ООН чи НАТО ніколи не намагатимуться навіть ставити питання про незаконність пунктів Стамбула-2. Навіть у тому символічному вигляді, як робить щороку 8 серпня партія Іванішвілі, нагадуючи РФ, що тій треба повернути Грузії 20% території. Тим більше не у вигляді японських нагадувань про Курил, які завжди дратують кремлівців, на відміну від нот із Тбілісі. Біслять, оскільки Японія та Грузія у різних вагових категоріях, і в Токіо завжди налаштовані рішучіше, ніж у Тбілісі років десять.
РФ не має мирних договорів ні з Японією, ні з Грузією, і тому для кремлівців, виходячи з цього досвіду, дуже важливо отримати такий договір з Україною. Причому на бланку ООН, з печаткою ЄС та автографом Трампа, щоб уникнути великих неприємностей у майбутньому. Але Трамп не лох, а майстер угод і зрозуміло уявляє, скільки може коштувати його автограф, і що це зараз означає для кремлівців. Без його автографа, друку ЄС та бланку ООН будь-який договір, який із РФ може підписати Зеленський – це у міжнародному праві майже фількіна грамота.
Цю грамоту можна повісити на стіні у кремлі, влаштовувати до неї паломництво послів та вказувати на підпис Зеленського. Але без автографів Трампа та Євросоюзу це не дає навіть юридичних гарантій, що США чи ще хтось разом із Україною не вимагатимуть від РФ у будь-який момент награбованого та репарації. У Польщі з 2000-х періодично хочуть отримати репарації з Німеччини за окупацію 1939-1945 рр., а в Ізраїлі просувають тему отримання компенсацій від Великобританії, оскільки вимагати їх із Польщі не вдається. Завдяки Гітлеру в Ізраїлі стверджують, що майже всі, починаючи з Ізабелли кастильської та Фердинанда Арагонського, повинні євреям як афроамериканцям.
Кремлівці не хочуть, щоб подібні процеси були запущені щодо Московії – РФ, і тому їм украй важливо вибити з України собі "охоронну грамоту". Важливо, при тому, що в кремлі чудово представляють всю хиткість міжнародних гарантій, у тому числі й з історії гарантій України за Будапештським договором від РФ та США. Але дуже хочуть їх отримати як доповнення до ядерної бомби, найкращу гарантію з усіх гарантій, як їм помилково здається. Помилково, оскільки хакери та ембарго на торгівлю з РФ можуть заподіяти незручності не менші, ніж ядерна бомба.
Тому зараз вони вписують у таку охоронну грамоту від України все, що тільки можуть вигадати, і дуже зацікавлені отримати її саме в Стамбулі, щоб усе це виглядало як певна послідовність із елементом історичної, езотеричної чи ще якоїсь визначеності. Але згодні і не на Стамбул, аби швидше, тому що попи у них і РФ не гумові, всупереч вказівкам "путіна", і час тисне на них, а не тільки на всіх. Навіть "молоді республіки Донбасу" постаріли та зморщилися.
Кремлівці можуть до нескінченності та до нудоти фантазувати, скільки має бути в Україні мов, церков, гармат, ракет і якоїсь дальності, і які тексти над вписати в конституцію, але без згоди на це США, Європи та ООН – все це порожнє. Навіть якщо під таким договором буде підпис Зеленського, завірений Єрмаком та печаткою Верховної Ради. Тим більше, що кремлівці самі загралися, експлуатуючи тему нелегітимності усієї влади в Україні. В результаті стали ідіотами, які вимагають охоронної грамоти від тих, кого вважають нелегітимними.
З цим багажем вони і приїхали до Трампу на Аляску, маючи завдання-мінімум поїздки – умовити його, щоб допоміг отримати охоронну грамоту від Зеленського. Завданням-максимум було умовити Трамп поставити на ній автограф. Завданням понад максимум було, щоб Трамп умовив зробити це ЄС та ООН, а також пообіцяв ніколи-ніколи не приймати Україну до НАТО. У ніколи-ніколи кремлівці й самі не вірять. Але оскільки вони не знайшли жодного паперу, де Горбачову обіцяли, що НАТО ніколи-ніколи не прийматиме нових членів, то сподіваються, може Трамп видасть їм таку.
Американці формулу московитів в Анкориджі відхилили, але ті також не погодилися з формулою США та ЄС. Тому спільного брифінгу не було. Але оскільки у Трампа на руках сильніші "карти", то кремлівці не могли просто розповісти про те, що вони хвацько рухають лінію фронту в Україні, що їм море по коліно аж до ядерної війни та виїхати. Американці все це чули від них сто разів, і запросили на Аляску не для того, щоб вислухати сто перших. Таке могло закінчитися тим, що Трамп почав би ходити козирними картами і дійшло б до зміни реалій на землі. Патрушев та інші з липня не просто так згадують про Кенігсберг і намагаються дати пояснення, з якого права РФ володіє Пруссією. Явно не заспокоюють твердження, що американці тупі, а Трамп найтупіший із них, особливо в географії.
Оскільки за підсумками зустрічі Трамп дав їм новий дедлайн у 2-3 тижні, кремлівці явно були змушені пообіцяти йому зробити щось за цей термін. Це щось очевидно – неофіційне "повітряне перемир'я" та офіційна зустріч "путіна" із Зеленським, із Трампом чи без Трампа до початку з 9 вересня ювілейної Генасамблеї ООН. Саме до цієї дати закінчиться новий дедлайн Трампа і до цього терміну він логічно обіцяв не вводити проти РФ "енергетичні санкції". "Витоку" про "повітряне перемир'я" йшли до Аляски і з'явилися вже наступного дня після переговорів. У понеділок Зеленський летить до Трампу за консультаціями, а той у суботу 16 серпня ввів у курс справи кого вважав за потрібне в Європі, включаючи президента Фінляндії Олександра Стубба. Схоже, Москва має пояснюватися не тільки з приводу Пруссії.
Імовірність зустрічі Зеленського з "путіним" до 9 вересня, тим більше у присутності Трампа, прагне нуля. Більш вірогідний до цієї дати четвертий раунд у Стамбулі з оголошенням про "повітряне перемир'я" і ще про щось – Меланія Трамп не просто так передала лист "путіну" про викрадених за його вказівкою дітей в Україні. Кремлівцям доведеться виконати побажання Меланії, тому що перед ними замаячив новий бонус – приїзд "путіна" до Нью-Йорка на ювілей ООН. Ймовірно, до її побажань входять не лише викрадені росіянами діти. Допуск "путіна" на ювілей ООН – це така "плюшка", яку кремлівці здатні багато на що.
У зв'язку з цим неминуча тема моральної сторони питання і ще гостріше, ніж з приводу переговорів на Алясці. Схоже, відповідь дав телемарафон "Єдиних новин", де у висвітленні зустрічі на Алясці використовували вислови "Володимир путін" та "президент росії", попри те, що в Україні, Європі та Америці навесні 2024 р. ухвалили, що "путін" не є президентом РФ, як і лукашенко в Білорусі. Формально через проведення ним виборів на окупованих територіях України. Але на телемарафоні про це забули та прогнулися під кремль. Не дивно, якщо згадати, що це гібрид із телеканалів Ахметова, Коломойського та Медведчука, який став новинами від Зеленського.
Лист Меланії до "путіну", а чи морально з ним листуватися, тим більше для дружини президента США, - це "козирна дама", яку Трамп увів у гру в парі з "козирним королем" на прізвище Нобель.
Трамп не перший місяць підігріває тему про бажання отримати Нобелівську премію за мир. На прес-конференції в Анкориджі кілька разів сказав, що зупинив п'ять воєн і зупинить ще дві – російсько-українську та війну Ізраїлю з усіма довкола, включаючи далекий Іран. Пригальмувати ізраїльську агресію проти Сирії йому явно вдалося, але саме пригальмувати. Нетаньяху, який висунув Трампа на Нобелівку від імені Ізраїлю, лише зім'яв цю війну, але не припинив. Скомкал, оскільки диверсії проти Сирії він продовжує і 16 серпня група друзів у Сувейді махала прапорами Ізраїлю та вимагала відокремлення цього регіону. До крику "Нетаньяху, введи війська!" залишився один крок.
На тижні перед зустріччю на Алясці навколо Ізраїлю все було не менш динамічним, ніж навколо України. Його військовий міністр 13 серпня знову обіцяв окупувати всю Газу, чому є сильна опозиція в Ізраїлі та Європі, а Туреччина підписала з Сирією договір про навчання її військ. Прем'єр-міністр Данії, яка головує в ЄС, заявила 16 серпня, що "Нетаньяху сама по собі проблема" і обіцяла санкції проти Ізраїлю, якщо там вирішаться на повну окупацію Гази.
Динаміка така, що 15 серпня посла Ізраїлю в Москві викликали в МЗС, де один із заступників лаврова висловив їй своє занепокоєння ідеєю окупації всієї Гази, а заразом поговорив з нею про Україну та розвиток співпраці РФ з Ізраїлем. Якщо в день відльоту "путіна", ушакова, лаврова та всього начальства у кремлі так спантеличилися Ізраїлем, не лише у контексті Гази, що повідомили всім, то тема у паритеті з Україною. Послання про занепокоєння Газою адресували сусідам Ізраїлю, але розмова з його посланницею про Україну без України – не тролінг, а хід на запобігання тій "битві смислів та народів", яка буде на ювілеї ООН.
Трамп із командою вісім місяців методично вбиває наративи Москви та Пекіна про війну, яку США і РФ нібито ведуть між собою в Україні незрозуміло за що, про голодний і всюдисущий американський імперіалізм тощо. Крайньою точкою цієї кампанії Трампа буде ювілей ООН з висуванням його на Нобелівку за мир. Це той момент, на який поки не звертали уваги, і який після Аляски вже можна відкрити. Лист Меланії – елемент цієї кампанії. Якщо Трамп отримає Нобелівку, то це стане урочистим похороном зазначених наративів Москви та Пекіна, а вони самі виглядатимуть дикими противниками "гегемонії" світу без воєн. Імідж украй незручний.
Тому кремлівцям довелося 15 серпня терміново провантажувати Газою та Україною посла Ізраїлю – вся ситуація надто динамічна, часу до битви на ювілеї ООН мало, а Аляска очевидний плюс у карму Трампу як миротворцю. Трамп каже, що зупинив п'ять воєн і ось-ось зупинить ще дві, а "путін" може лише перерахувати скільки війн він почав і жодної не зупинив. Тому в Москві після рукостискань Трампа, Алієва та Пашиняна невдоволено пробурчали, що вона теж намагалася у Мінську помирити Вірменію та Азербайджан. Але США можуть пред'явити дорогу імені Трампа в Зангезурі, а РФ нічого пред'явити, окрім розбомбленої України та викрадених людей та речей. Наратив про "вісім років бомбили Донбас" скрізь, крім РФ, сприймають як підлу брехню на межі марення.
Отже, битва на ювілеї ООН обіцяє бути почесною, і в її епіцентрі виявляться не лише РФ, а й Ізраїль. Тому кремлівці кинулися аврально наводити нові мости до Нетаньяха, він теж має ордер на арешт від МКС. Наводять навіть через Україну, і виклик посла не єдиний їхній крок у цьому напрямку.