Томагавків не буде?
Можна було б зараз познущатися з журналістів телемарафону та низки каналів, які просили аналіз, точніше, коментарі в стилі RSNPZD. Але сенсу у цьому немає. Варто подумати про інше.
Я просто нагадаю те, що нещодавно писав про логіку РФ в ударах по газовій інфраструктурі України. І про тему можливої газової угоди Росії та Штатів. Також варто не забувати й інших тем, якими Кремль намагається "купити" Трампа.
- Північна морська логістика (не проводи, а інфраструктура)
- Газ та нафта на Далекому Сході. Видобуток та реалізація. Регіон важливий, бо це зона інтересів КНР.
- Ресурси. Фактично та сама тема, що й в українсько-американському договорі. Тільки обмежений перелік і з більш вигідними для РФ умовами. Тут кремлю допомагає той самий чинник Китаю: "чи з вами чи з Пекіном"
- Ядерна безпека. Нова система договорів про нерозповсюдження - єдине поле, де РФ все ще виступає "на рівних". З більшою політичною вагою, ніж інші учасники "ядерного клубу"
- Ядерне паливо – переробка, утилізація.
- Постачання рідкісноземельних елементів, які РФ видобуває зараз. Та й не лише.
Але найголовніше (і про це писав у прогнозі на 2025 рік) - фактор американо-китайських відносин. Де погіршення між Пекіном та Вашингтоном = можливості гри Кремля.
Але з іншого боку те саме погіршення та перехід до торгової війни без бажання увійти у військову ескалацію може підштовхнути обидві ключові столиці до бажання "заморозити" російсько-українську війну, щоб не створювати додаткових ризиків. Заморозити умовно, як є, з мінімальними додатковими конструкціями забезпечення безпеки.
Для України на даному етапі важливим стане "завтра" та "післязавтра". А саме можливості та здатності оперативно узгодити позиції з державами, для яких глибокі поступки на адресу Кремля несуть небезпеку. І це не лише "європейські партнери". Одним із найважливіших елементів пазла є Туреччина. Якій украй не вигідна ситуація, за якої Кремль, отримавши перепочинок, спробує повернути свої позиції в чорноморському регіоні.
А так само важливою є комунікація з Китаєм. Адже якщо котнури заморозки можуть (і, ймовірно, будуть) обговорюватися по треках США-КНР, не працювати з іншим учасником як мінімум безглуздо. Адже хочу нагадати, що позиція низки держав, які сьогодні активно підтримують Україну - результат довгої комунікації у 2022-23 роках. З ними спрацювало.
На китайському напрямі ми маємо варіанти посередників. Це
- Згадана Туреччина, яка має свої інтереси до переліку яких не входить посилення РФ. І має прекрасні відносини з КНР.
- Держави ЄС. Які не поспішають входити до "торгової війни Трампа". І насамперед це партнери Пекіна. Такі як, наприклад, Польща, Німеччина, частково Франція – північний коридор. А також Румунія та Болгарія як держави через які вибудовується чорноморська гілка південного коридору.
- Пакистан Про боєприпаси змогли домовитися, а ось про розвиток відносин далі не подумали. Хочу нагадати, що рівень політичних відносин Ісламабада з Пекіном у китайській ієрархії "стратегічних партнерств" стоїть на щабель вище зафіксованих відносин із Москвою.
Що стосується США, то знову нагадаю факт, який Трамп не приховує - прихильність до жорсткого стилю переговорів з підвищенням ставок. Тому сприймати його різкі заяви на адресу інших держав треба без зайвої емоційності. Є окреслені інтереси, є, назвемо прямо, шантаж. Причому у разі обох сторін. Питання лише тому, що це процес йде поперемінно - спочатку одних лякати, потім інших. Це просто факт, який треба пам'ятати та з яким треба працювати.
А сама сьогоднішня зустріч Зеленського та Трампа? Брифінг (якщо буде) – буде коротким. Трамп "Хороша розмова, Зеленський молодець, підходимо до угоди. Томагавки? Опція "на столі"
Зеленський "Хороша розмова. Трамп підтримує Україну і дякую за таку підтримку. Координуємо наші зусилля заради миру. Який не буде стійким без активної позиції США та наших Європейських партнерів".
Головне для української влади, нагадаю, буде "завтра" та "післязавтра". Про це й писав вище.