Капітуляції не буде, що попереду?
"Мирний план капітуляції" — нічого з того не вийде, про це написав у попередньому пості, коли нам виставили "план із 28 пунктів" і пішов шалений тиск на Україну.
Капітуляції не вийшло, того примусу і плану капітуляції вже не існує, делегації працюють уже над іншим документом, хоч і ритуально повторюють, що в його основі "план із 28 пунктів". Жорсткі дедлайни і погрози на нашу адресу теж зникли. Це добре, і це — наш успіх.
А що ж з того всього вийшло? До кінцевого результату ще далеко. Але завдяки нашим дипломатичним зусиллям, публічним — у Женеві й навколо неї (Україна, Америка, Європа), і менш публічним — в Абу-Дабі (Україна, Америка, РФ), зʼявився шанс на зупинення війни і досягнення миру.
Хотів би наголосити: зʼявився шанс на досягнення не стійкого довготривалого МИРУ (з цим агресивним сусідом таке неможливе в принципі), але принаймні стійкого ПЕРЕМИРʼЯ, на середньострокову перспективу.
Не такого гідного і справедливого, як ми б того хотіли і справді заслужили завдяки героїзму наших воїнів на фронтах війни. Але й не капітулянтсько-принизливого, як того хотів і дотепер хоче путін. І вже не на тих нищівних для нас умовах, нагадаю, парафованих Україною у Стамбулі-2022. Переведення чергового примусу до капітуляції у все ще тяжкі, але вже спокійніші й конструктивніші переговори — це теж наш успіх.
Як і більшість думаючих людей, я так само збурений, коли бачу в складі нашої делегації фігурантів "плівок Міндича", яким місце не на переговорах, а на допитах слідчих НАБУ. Бо цих персонажів питання власної безпеки і свободи (від арешту, тюрми, конфіскації статків) турбує більше, ніж безпека і свобода нашої країни. Але — навіть якби президент вчинив відповідально і в делегацію включив дійсно досвідчених дипломатів і професіоналів найвищого гатунку, без жодних корупційних гачків, чи змогли би вони досягти переможного для нас результату?
Когось напевно розчарую, але скажу прямо: ні, не змогли б. З власного досвіду переговорів, у тч з росіянами, знаю, що дипломатія має шанс на успіх тоді, коли спирається на потужну внутрішню позицію і потужну підтримку вдома. Коли позиція та/або підтримка слабкі, дипломатичні прориви нереальні. А що зараз у нас вдома, ми знаємо. І ворог знає. І наші союзники, модератори переговорів знають.
Мільйони чоловіків мобілізаційного віку втекли закордон або ховаються тут, сотні тисяч втекли з фронту або ще по дорозі до фронту, десятки тисяч здаються у полон, часто в першому ж бою і без жодного пострілу. Тих, хто на момент вторгнення служив строкову службу, був навчений і присягав захищати Батьківщину зі зброєю в руках, влада на фронт чомусь не направила, натомість відправила туди їхніх хворих ненавчених батьків віком під 60. Закон про мобілізацію влада мусолила понад півроку, нагнітаючи страх і перекидаючи відповідальність одне на одного, дбаючи замість оборони про рейтинги. Злочинний за своїми наслідками дозвіл на виїзд (18-22) фактично виштовхнув сотні тисяч молодих людей закордон, багатьох назавжди. Популістична неготовність влади знизити призовний вік мобілізованих, до 20 років — такого не було ніде в світі, під час жодної війни. Солдати з останніх сил мужньо стримують ворожий натиск на фронті, але вже криком просять підтримки піхотою, бо їх там по 3-5 на кілометр залишається, дехто з позицій не відходив на перепочинок по 200 й навіть по 400 діб… Все це вже давно не секрети, ми самі [й ворог теж] бачимо це на офіційних сайтах нашої влади і навіть у "телемарафоні".
А "кришоване" згори мародерство влади, багатомільярдні розкрадання, в усіх сферах і на всіх рівнях, про що раніше мовчали або говорили пошепки, щоб не демотивувати фронтовиків і союзників, а зараз це все вже в світовій пресі...
Ми здійснили дійсно прорив у виробництві власної зброї, влада із запізненням і "відкатами" нарешті почала масштабувати це народне волонтерство. Але якщо на фронті не буде людей тримати фронт, то вся та зброя, так само як і отримувана від союзників, не дасть належного ефекту. Це теж усі розуміють.
У тилу ситуація також тяжка, особливо зараз сезонно, через посилені повітряні удари і нищення енергетики, залізниці, портів, підприємств… Але я впевнений: наш тил витримає і виживе, майданів з вимогами до влади підписати що завгодно, хоч капітуляцію, аби лишень мир і спокій, — не буде, путін їх не дочекається, цей його розрахунок на слабкість нашого суспільства — явно помилковий. Як і його бравада про довготривалу міцність російської економіки, про стійкість до будь-яких нових санкцій, про мільйони бажаючих іти на фронт росіян, це все вже давно неправда…
Підсумую. Нам вдалося витримати зовнішній скоординований тиск, уникнути примусу до принизливої капітуляції. Зʼявився шанс на зупинення війни і досягнення стійкого перемирʼя. Шанс напевно найбільший з усіх попередніх переговорних спроб. Диявол зазвичай у деталях, тому наступні етапи переговорів, де ці [найважливіші] деталі фіксуватимуться, — будуть найскладнішими і потребують часу, швидкі підписи під аби чим нам не потрібні. Так, ворог у підсумку не буде переможеним. Але й ми маємо залишитися не переможеними. З реальними союзниками і реальними можливостями для зміцнення оборони на майбутнє. І реальним шансом не на відновлення зруйнованих війною залишків совка — на розбудову новітньої країни, новітньої економіки і новітньої держави, з іншими принципами ставлення до людей, на перспективу 30-50 років. Якщо в ході переговорів такі можливості й шанси для України буде реально збережено і зафіксовано, то тоді це стане справді успіхом. І тоді сотні тисяч загиблих і покалічених наших людей віддали своє життя і здоровʼя на цій війні не дарма. А чи скористаємося ми таким шансом, яку нову владу ми оберемо і як та нова влада спрацює, то вже інша тема, вона насправді навіть важливіша за нинішні переговори. Але то вже для роздумів не на сьогодні, але і не в далекий ящик відкладаймо. Бо вибори нової влади в межах 90 днів після скасування воєнного стану. Не за "планом Трампа", чи хотєлками путіна, за Конституцією України.
P.S. Щоб уникнути непорозумінь чи спекуляцій, нагадаю Вам про своє рішення 2019 року: я зупинив членство в політичній партії і на виборах більше не висуватимуся. Те моє рішення незмінне. Дякую Вам за розуміння.