Зло має бути знищено

Юлія Галяміна здивувала багатьох, повідомивши, що по-своєму співчуває російським солдатам, які беруть участь у злочинній агресії проти України. Хочу сказати, що я не тільки не співчуваю — я ненавиджу цих людей (знаю, що це не є політкоректним, але не соромлюся своєї ненависті). Я вважаю, що всі вони є злочинцями, навіть ті, кого змусили йти на війну. Так, участь у злочині під фізичним тиском може бути пом'якшувальною обставиною, але вона не скасовує відповідальності за вчинене. Більшість із них вбивають добровільно, з корисливих міркувань. Хтось вбиває, керуючись путіно-фашистськими ідеями; фашизм також не звільняє від відповідальності, а скоріше є обтяжує провину.

Безперечно, всі російські окупанти — злочинці. Кожен має свою індивідуальну частку відповідальності. Є серед них просто вбивці, є мародери, ґвалтівники, садисти, мучителі. Хтось, напевно, намагався ухилитися від найжорстокіших звірств, але все одно брав участь у злочинній війні, а отже, і в масових вбивствах. Усі вони мають понести суворе покарання за злочини.

Можливо, через якийсь час, після того як війна закінчиться, хтось із них рефлексуватиме, відчуватиме почуття провини, напише щось у дусі романів Генріха Бьолля. Тоді, можливо, читачі йому поспівчують. Але доки йде війна, вони викликають у мене лише ненависть. Ці люди служать одному з найнебезпечніших режимів на Землі, який веде злочинну агресію проти України та загрожує миру ядерною війною. Якщо проводити аналогії з Другою світовою — зараз не 1960-і і навіть не 1945-й, а 1942-й: час не для рефлексій Белля, а для ненависті Еренбурга, що мобілізує.

Путінський режим — такий самий екзистенційний ворог людства, як нацистський режим у минулому. Вояки цього режиму, які зі зброєю в руках вторглися на територію сусідньої країни, будуть знищені її захисниками. Саме цього я їм щиро бажаю. І жодного співчуття до їхньої ганебної долі не відчуваю.