Я подала заяви на Сергій Льовочкіна

Я, Зінаїда Кубар (Ліхачова), подала заяви в Національну поліцію України щодо злочинів, скоєних моїм колишнім чоловіком Сергієм Льовочкіним. Так, тим самим Льовочкіним, депутатом ОПЗЖ, колишнім головою адміністрації Віктора Януковича.

Серед них:

Стаття 151-2 ККУ, примушення до "відновлення сімʼї", яке виражається у психологічному терорі, стеженні, погрозах та злочинному тискові на мого чоловіка

Стаття 126-1 ККУ, домашнє насильство. Протягом нашого спільного проживання Сергій застосовував до мене силу, про що є підтвердження лікарів та фіксація виклику національної поліції (яка, звичайно, не захотіла тоді відкривати справу).

Стаття 182 ККУ, порушення недоторканості приватного життя. Сергій дозволив собі нечуване: він присилав інтимні відео, зроблені без мого дозволу під час нашого спільного проживання у минулому, моєму теперішньому чоловікові. Це неймовірна ницість. Я не можу уявити, як нормальна людина таке робить.

Стаття 289 ККУ. Йдеться про викрадення мого автомобіля – мабуть, з метою продемонструвати мою крайню вразливість та готовність Сергія на будь-які злочинні заходи, щоб мене налякати.

Всі ці матеріали справ у мене, я готова надати їх журналістам, щоб збільшити шанси на справедливий розгляд моїх заяв.

Я дуже вдячна адвокатському обʼєднанню "Ґаліція" за те, що вони допомогли мені у цій складній і небезпечній справі. Я чудово розумію, що для таких людей, як Льовочкін, нема меж у помсті, і високо ціную сміливість і принциповість мого адвоката Степана Божило.

Чому я мовчала? Я до останнього не хотіла виносити "брудну білизну" та сподівалася, що між нами все в минулому і можна пробачити і забути. Сергій так не вважає. Він вважає, що я його власність, а він всемогутній вершитель долі. І поки що він правий: в Україні такі діячі, як Сергій, відчувають себе дуже добре та не мають кордонів. Тому для мене це відчайдушний крок, який може коштувати мені здоровʼя та навіть життя. Але я не боюся.

В минулому році я писала, що Льовочкін "замовив" переведення мого чоловіка Владислава Шевченка, військовослужбовця ДПСУ та учасника бойових дій, в іншу військову частину, з метою організувати помсту. Це все відбувалося на фоні погроз йому "переведемо та вбʼємо".

Сергію Льовочкіну поки вдається свій задум. Мого чоловіка відправлено в іншу військову частину, яка знаходиться в Одесі. Що з ним далі буде, я не знаю. На жаль, розголос ситуації не призвів до реакції керівництва ДПСУ, яке підписало цей проплачений наказ. Наслідки можуть бути жахливими.

Тому я вирішила піти законним шляхом та розповісти все.

Вас я прошу про максимальний розголос, бо це значно збільшує шанси на прийом заяв.