Україна підійшла до рубіжу: що означає "обмін територіями"?
Україна - де? Таке питання зараз будуть задвати більшість тих, хто спостерігає за спробою Трампа і Путіна припинити вогонь в Східній Європі через саміт в Алясці.
Насправді, американці повинні бути зацікавлені у тому, щоб зовнішньо Зеленський був обов'язково залучений на стартовому етапі мирного процесу, адже це гарантує відносну результативність. Трампу потрібен ефект від чергової peace deal.
Росія буде проводити очікувану кампанію з метою представити саміт в Алясці як "Ялта 2.0" про Україну без України. Але серйозні бонуси у поширенні цього наративу навряд чи отримає.
Для українців рівень залученості Президента України в глобальну спробу пошуку миру є маркером подальшої оцінки значимості першої особи та легітимного сприйняття можливих домовленостей. Це треба розуміти чітко.
Якщо Трамп обмежиться лише проміжним звірянням годинників у Британії, де планується зустріч представників США, України та європейських країн - цього буде недостатньо для збереження рамок пристойності. Адже питання "як це все виглядає", якщо Україна не буде рівною стороною в темі обговорення "українсько-російського питання" не є останнім.
Територіальне питання є основним. Очевидно, саме його обговорювали Трамп і Зеленський у середу по телефону. Мирна програма Уіткоффа-Путіна ймовірно передбачає, що РФ готова припинити війну, якщо Україна погодиться поступитися Кримом, Луганською та Донецькою областю.
Корінь - у слові "поступитися". Я раніше писав і знову це зроблю, за жодних правових і політичних умов Україна не визнає жодну окуповану територію російською. Це політичне фіаско, пряма кримінальна відповідальність і порушення Конституції.
А ідея можливого референдуму є просто бомбою умовільненої дії, хоча за певних обставин могла би стати зручним способом перенести відповідальність за історичне рішення з еліти на народ як єдиний суб'єкт суверенної влади.
Якщо мова йде про "закрити очі" на фактичну окупацію - це вже відбувається. Тут важливо дивитись за рухами від влади. Якщо прогрів теми компромісу піде в дусі "давайте реалістично дивитись", повернено території дипломатичними методами - це сигнал до болісного діалогу.
Далі є ще два регіони - окупована частина Запорізької та Херсонскої областей. Є інформація від американців, що начебто Путін погоджується відмовитись від претензій на них. Паралельно дуже активно поширюється теза про "обмін територіями". Що могло бути витлумачено деякими як бажання повернути їх в склад України, але в це слабо віриться.
Путін буде зацікавлений зберегти контроль по лінії фронту, автоматично "підвішати" ці дві окуповані частини, перетворивши їх у буферну зону. Відмовитись від них - створення воєнно-стратегічної вразливостя для РФ на майбутнє.
"Обмін територіями" - якими? Україна не контролює нині значні території РФ, що дозволило б їй розраховувати на рівноцінне повернення окупованих частин Запорізької та Херсонської областей. Ймовірно мова може йти про те, що РФ поверне контрольовані нею частини Сумської та Харківської областей. Тут також органічно напрошується торг щодо повернення Запорізької АЕС, але РФ буде намагатись щосили зберегти контроль за нею.
А ще питання вступу України в НАТО. Воно наче не фігурує поки в меню мирного врагулювання як ключове і були чутки, запущені виданням Onet, що у пакеті мирних пропозицій відсутня заборона на вступ України до НАТО. Що вже породило думки про те, що Україна у випадку згоди на мирну програму Уіткоффа-Путіна отримає гарантії безпеки у вигляді потенційного членства в Альянсі.
Рубіж. Саме до цього моменту підходить Україна. Разом із серйозною внутрішньою розмовою, відновленням широкої політичної дискусії, страхом еліти перед ухваленням доленосних історичних рішень.