Ти бидло, чмо, кріпак, ми - дворяни. Радзіховський про покарання за неповагу до влади, сакральних чиновників і віртуальні гайки

Держдума ухвалила закон про покарання за прояв неповаги до влади. Публікація відповідних постів у соцмережах прирівнюється до дрібного хуліганства. Перший такий "злочин" карається штрафом в розмірі 30-100 тисяч рублів, другий – штрафом в 100-200 тисяч рублів або арештом на 15 діб, третій і наступні – штрафом 200-300 тисяч рублів або арештом.

"У нас що, нова релігія, культ влади? А влада - це хто?" - запитав у коментарі UAportal російський журналіст Леонід Радзіховський. І поділився думкою про закон.

Почну з того, що текст цього закону я не вивчав, а коли мова йде про юридичний документ, звісно, треба вивчати саме текст, причому, під мікроскопом. Але, з іншого боку, детальне вивчення тексту – це теж певна дурість, тому що такі формулювання як "явна неповага" позбавлені будь-якого сенсу. Може, кажучи це, я проявляю явну неповагу до формулювання закону, але явно я не поважаю цей закон чи неявно, зрозуміти, що таке "явна неповага" я не можу.

Читайте: Розвідка США видасть компромат на Путіна? Радзіховський про параною і глибокі переживання

Коли говорять про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, все-таки лікар може сказати, яке ушкодження тяжке, а яке – легке. У медицині якісь критерії є. Коли ж мова йде про такі категорії, як "явна неповага" чи "прихована неповага"... "Я тебе приховано не поважаю". Що гірше? "Я тебе приховано, але сильно не поважаю" або "Я тебе явно, але не дуже не поважаю"? Це словесна еквілібристика.

Вся справа в тому, як це буде конкретно застосовуватися.

Ця дубинка підвішена. На чию голову вона опуститься і з яким хрускотом – явним чи неявним – поки що не зрозуміло. Але те, що в цьому законі є абсолютно явна неповага тих, кого називають слугами народу, до цього самого народу – ось це абсолютно очевидно.

Ці люди офіційно, формально, згідно із законом, так би мовити, обрані для виконання тих чи інших обов'язків. І ті, хто їх, так би мовити, обрав не мають права сказати нікому з них: "Ти козел! Я тебе обрав, ти козел, і я зробив дурість".

Читайте: Послання Путіна – це нуль. Радзіховський про "Посейдони" і балачки

Чому ті, хто вас, так би мовити, обрали, не мають ніякого права вас зневажати, абсолютно не поважати, об вас ноги витирати, в вас просто плювати?

Припустимо, ви прекрасні, дивовижні, живота не шкодуєте для батьківщини. І що? Що з цього випливає? А люди погані, виборці грубі, дурні, не розуміють, наскільки ви гарні. І що далі? Вам не подобаються хами-виборці? Підіть. Виборці вас не цінують так, як ви того варті? Підіть. Ні, йти ви не хочете. Тоді терпіть. Нарешті, якщо зачеплені ваші ніжні, ранимі, трепетні почуття, подайте до суду.

Як можна апріорі вирішувати за суд, правий виборець, який назвав депутата Ж. ублюдком чи не правий? Ось я кажу: "Депутат Ж. – ублюдок". Я його явно і очевидно не поважаю. І що? Я виборець, я голосую, я податки сплачую. Він існує за мій рахунок. Чому я не маю права його насварити?

Він розлючений, ображений? У суд. Суд розбереться.

Але ні, суду не треба. Він апріорі такий, що я не маю права його вилаяти. Чому він, з моєї точки зору, має право красти, в тому числі мої особисті гроші, бешкетувати, принижувати мою країну своєю потворною поведінкою, мене як свого виборця своєю тупістю, хамством, агресією. Він має право це робити. А я не маю права про це сказати. Чому?

Читайте: Він не Сталін і не Гітлер, він - підполковник. Радзіховський про те, як збанкрутував Путін

Він сакральний? З якого дива? У нас що, нова релігія, культ влади? А влада, знову ж таки, це хто? Ну, президент – зрозуміло, це святий. Депутати теж святі? А де нижній рівень? Зампрефекта – святий чи ні? Міліціонер - він же представник влади – теж святий? Вихователька в державному дитячому садку – свята, її вилаяти не можна? А в приватному дитячому садку – можна? Водій державного тролейбуса зачинив двері у мене перед носом. Я його назвав "козлом". Він державний службовець. А якщо цей тролейбус вчора був проданий приватній компанії? Тоді я можу його "козлом" назвати? Не зрозуміло.

Критерії цього діла не зрозумілі. Сенс цього діла зрозумілий. Оскільки у нас, так би мовити, закручуються віртуальні гайки, то це ще одна насадка болта віртуальних гайок.

Легальної політичної боротьби у нас немає, є політична критика в інтернеті. Її таким чином намагаються не припинити, але залякати. Ця критика – я повністю згоден з авторами закону в цій частині – часто потворна, дійсно хамська, бездоказова. Звичайна заборна критика. Часто матом, часто з дуже грубим втручанням в особисте життя. І акторів, і депутатів, і спортсменів, і бізнесменів, і журналістів, і один одного блогери так в інтернеті. Так, це хамська манера. У всьому світі інтернет – це притулок людей не цілком адекватних, закомплексованих, а часто просто хворих. Це факт. Це паркан, на який хто мочиться, що пише матюки. Це правда, інтернет такий.

Читайте: Так зупинено імперську експансію Росії: Радзіховський про війну, теревені і забудькуватого Фукуяму

Але що з цим можна зробити? Можна змиритися, можна лаятися у відповідь, можна подати в суд. Це все можна. Але ось чого не можна – так це, щоб якась група людей причому, незрозуміло, яка, оголошувала себе недоторканними. Що чомусь тільки їх – і саме їх, - на відміну від усіх інших людей лаяти не можна.

І вже, звичайно, особливе неподобство, що це люди, які найостаннішими мали б право претендувати на недоторканність. Чому? Тому що це люди, які живуть за мій рахунок, це люди, які від мене отримали своє положення, це люди, які у мене випрошують, канючать, вимолюють мій голос. Принаймні, так повинно було б бути, якби у нас були вибори.

Мені кажуть: ніяких виборів у нас немає, ти бидло, чмо, кріпак, ми – дворяни. Селяни не мають права піднімати хвіст на дворян. Всяк цвіркун знай свій припічок.

Добре. Але навіщо ж ви тоді влаштовуєте, так би мовити, вибори? Одне з двох. Або ви природжені дворяни, біла кістка – але тоді вас ніхто нікуди не вибирає. Або ви, так би мовити, персонажі, які обираються, і тоді будьте люб'язні терпіти від тих, хто вас вибирає.

Читайте: Я менший джентльмен, ніж Кадиров: Радзіховський про інцидент з Скабеєвою

Вони на це відповідають: ми дворяни, ніхто нас нікуди не вибирає і вибирати не буде, але ми вважаємо за необхідне робити перед вами, козлами, вид, що ви нас кудись обираєте. Ми це робимо, щоб вас, дурнів, за ніс водити – раз, щоб якось справляти враження на західних лохів – два, а головне – просто тому, що так повелося.

Ось з цих причин ми зображуємо із себе слуг народу. Але ти ж знаєш, що ми дворяни, і ви, холопи, маєте право лаятися один з одним – це будь ласка. Але не маєте права піднімати хвіст на дворян.

Наша вічна всім відома подвійна бухгалтерія. Але рідко коли вона оголюється так прямо, повно і чарівно, як в даному випадку.