Трамп на Алясці вимагатиме визначитися – буритимемо чи бомбардуватимемо

Польське видання Onet опублікувало 7 серпня, наступного дня після приїзду Віткоффа до Москви, проекту нового "мирного договору", але не вказало, від кого отримало його - від США чи РФ. "Нове" в ньому - це відкладення повернення окупованих РФ територій на 49 або 99 років без конкретики та згода Москви на прийняття України до НАТО. Публікація викликала широкий емоційний резонанс, але, як іноді буває, дві справді суттєві деталі залишилися непоміченими.

Перший, "новий" план – це стара ідея кремлівців зробити з України дві Кореї, але без проведення такої паралелі. Друга, "новий" план це повторення їхнього старого наративу, запущеного через професора Солов'я півтора роки тому.

З початку весни 2024 р. професор Соловей став наполегливо вселяти, група "голубів" навколо чемезова прагне розпочати переговори про припинення війни з Байденом, але тільки так, щоб зберегти фізіономію. Збереження її передбачає широкий набір варіантів від залишити Крим і "коридор" до нього до відмови від "коридора" і утримання Криму ще 15 років, але з правом проїзду до нього росіян. З решти окупованих областей РФ швидко виводить війська, але натомість з неї знімають усі санкції. Замість репарацій - "жест доброї волі" у форматі інвестицій на відновлення України, але й не без профіту для олігархів РФ.

Про засудження "путіна" і путінізму Соловей не говорив із двох причин. Перша, обговорювати таке, сидячи у Москві, – палити "контору". Друга, "путін" завбачливо вже лежить у холодильнику у професора. Паралелі з викриттям Сталіна, відставкою Хрущова та іншими іграми Політбюро, плюс обіцянку заснувати "прекрасну расею" у майбутньому, сигналізували, що "голуби" чемезова до мавзолею "путіна" не покладуть, і навіть можливо винесуть із нього Леніна.

Кремлівські "голуби" через Солов'я публічно закликали до Байдена, що готові йти на найширші компроміси, аби повернутися у стан до "руцької весни" 2014 р. та до "бізнесу як завжди". Але коли Байден знявся 21 липня на користь Камали Харріс, стало очевидно, обговорювати все це з Демпартією можна, але безглуздо, і Соловей перестав щебетати про таке. Професор перестав рекламувати "голубів" з кремлівського горища і почав піарити "шуліків" і гібридну війну в країнах Балтії та по всій Європі.

Після обрання Трампа кремлівці прийшли вже до республіканців із наративами як у Солов'я. Трамп став змовницьки їм підморгувати на публіці та говорити, що хоче світу найбільше. Неофіційні переговори активно пішли вже через неформала Віткоффа та повз відомство лаврова та Держдепу, а професор став п'ятим колесом у цій дипломатії і його переключили на притулок для бездомних тварин.

Призначення Трампом зустрічі 15 серпня на Алясці після ультиматуму про 10-12 днів – показує, не тільки йому, а й усім у Білому домі остаточно набридла ця нескінченна болтологія росіян про мир з Україною та безмірних комор матінки-росії як плати за збереження ним фізіономій. Команда Трамп вимагає від них конкретики. В першу чергу перестати стріляти, перш ніж США почнуть вкладати в розробку "комор" у РФ, щоб вирішити пару-трійку своїх завдань.

Одна з них – взяти за контроль потік ресурсів, які йдуть із РФ у КНР, щоб отримати інструмент впливу на пекінське Політбюро на випадок, якщо там надумаються захопити Тайвань, Філіппіни, В'єтнам чи Південну Корею. Схоже, для пекінського Політбюро такі шашні московського Політбюро з Білим домом не є секретом, тому там дивляться на всю політику кремля з глибоким китайським прищуром.

Настільки глибоким, що можуть навіть погодитись обміняти не лише Україну, а й Білорусь на Далекий Схід, якщо Трамп зробить привабливу пропозицію Сі Цзіньпіну під час зустрічі. Для цього Трампу не потрібно летіти до Пекіна, оскільки ймовірно, що Сі Цзіньпін прилетить наприкінці першої декади вересня до США для участі в Генасамблеї ООН. Ювілей є ювілей, особливо, коли намічено реформу Ради Безпеки ООН та спробу остаточно вирішити "ізраїльське питання", що зависло з 1948 р.

Ювілей ООН – одна з важливих причин, з яких у адміністрації Трампа теж своєї дедлайн, а кремлівці все жували та жували торішню гуму про мир та свої комори. При цьому не оголошували тридцятиденне перемир'я, якого від них з квітня вимагав Трамп, не припиняли ривки на фронті та терористичні бомбардування, чим і вивели Білий дім із себе. З "коморами" теж є три очевидні проблеми. Дмитрієв може багато чого наговорити Віткофф про "комори", але є проблема юридичного оформлення заходу в них компаній зі США за законами і поняттями РФ.

З 2022 р. є досвід примусового викупу державою іноземних бізнесів у РФ за гроші. Тому, перш ніж компанії США погодяться повернутися, треба закрити ці "хвости". Через війну все знову упрется у правила ведення бізнесу й у судову реформу, а й у переформатування політичного режиму у РФ. Дмитрієв обговорював із Віткоффом тему умов повернення ще перших двох зустрічах, а Соловей давно обіцяє "транзит влади", який трансформувався у її "перехоплення". Так як їх терміни все переносять і переносять, то Трамп вимагає зобразити цей транзит із перехопленням, і каже, що кремлівці його більше з цим не розведуть, як у 2018 році.

Інша проблема з "коморами" – їхня реальна наповненість, а третя – російський бізнес-менталітет. Вони взаємопов'язані. Русо-совковий погляд – головне виконати план з видобутку сировини, але для американця важливим є фінальний продукт, а не проміжні. У США хочуть точно знати, скільки їм доведеться інвестувати, щоб не просто видобути, а й вивезти на переробку та доставити споживачеві. Дмитрієв виразно відповісти на такі питання не може, оскільки навряд чи хтось у РФ може на них відповісти, а в США не завжди можуть відповісти, хто купить кінцевий продукт.

В результаті до кінця липня Білому дому стало очевидно, переговори про мир з боку РФ – це імітація і розлучення під канонаду, а прив'язані до них бесіди про комори та спільний бізнес – це темні ліс, в якому Іван Сусанін на свій подив і сам заблукав, і поляків підвів. Щоправда, дослідники стверджую, що це були не поляки, а литвини, якщо взагалі великорусські ополченці, які йшли когось звільняти. Роль Сусаніна та провідника в коморі зараз виконує Дмитрієв, але Віткофф не схожий на довірливого "поляка".

Тож цілком логічно, що Трамп не витримав і викотив кремлівцям дедлайн до 8 серпня. Заодно запропонував розібратися спочатку зі світом, і лише потім із коморами. У кремлі зрозуміли, Трамп не жартує, і можна чекати на повторення операції "Павутина", коли супутник Притули здав СБУ координати півсотні літаків стратегічної авіації РФ. Потім прилетів ще раз і сфотографував, що з нею зробили дрібні дрончики, які можуть підняти до ста грамів вибухівки і живуть у фурах.

Внаслідок цього Віткоффа терміново запросили до "путіну", а через польське Onet повідомили, що готові повернути Україні всі захоплені території через 49 або 99 років. Навесні 2024 р. Соловей запевняв, що готові повернути хоч завтра, але просять залишити Луганську область та Крим за РФ на якийсь час. Якщо Трамп на Алясці добре поторгується, то планка з 99 років впаде рівня, озвученого Солов'єм. Якщо Зеленський випадково буде в кущах на Алясці грати на роялі, то цю угоду одразу прикріплять мокрою печаткою. Якщо не буде, то скріплять потім, щодо чого є кілька варіантів.

Професор Соловей не просто так озвучував згоду кремлівців повернути території, але не всі, а частинами, щоб зберегти фізіономію та сенс життя багатонаціонального російського народу.

Причин цього до весни 2024 р. у них накопичилося багато. Зокрема стало зрозуміло, що нікому в РФ військовий флот на Чорному морі не потрібен. Ймовірно, навіть патрушеву, хіба що як привід влаштовувати свята флоту та тішити самолюбство. Флот, який Туреччина не випускає в Середземне море, тим більше в океан і який можна розстріляти з берега, – це не військовий, а забавний флот. Відповідно, цінність Севастополя як основи російських топляків впала до нуля.

З ним упала й цінність Криму для РФ. Виявилося, ніякий він не сакральний. Просто місце відпочинку для певних верств інтелігенції та тих, кому профком дав путівку та стусан, інакше вони всю відпустку так і пролежали б удома на дивані. Ще в ньому можна складувати військових відставників, наслідуючи Римську імперію, і ядерну зброю. Але друга це слабка втіха, бо якщо буде ядерна війна, то Москву від зносу Крим не врятує, оскільки всі знають, де приймаються рішення, і що РФ лише придаток до Москви. Якщо не стане Москви, то тим, хто ухвалює рішення, буде байдуже, що сталося з Кримом і чий він.

Горезвісний Донбас – це взагалі мертвий вантаж, який РФ у 2014 р. повісила собі на шию. Москва дотувати його шахти, як робили всі уряди України з часів Кучми, спочатку не мала наміру. Це було очевидно всім, крім мудрого та гордого "народу Донбасу". Поверхневе вугілля стали обирати у "копанках" ще з 2010 р. за Януковича, а окупація лише прискорила цей процес. Донецько-луганська агломерація як економічний комплекс померла та її міста стали скупченням блатних, безробітних, вдів та пенсіонерів під наглядом поліції та комунальних служб. Західну частину Донецької області рашисти методично перетворюють на руїни з 2022 р. Цінність має лише аграрна частина Луганської області, захоплена в березні 2022 р. Тому Соловей і говорив, що кремль просить зберегти її за РФ.

У кремлі ситуацію оцінюють майже адекватно. Тому пушилін і доповів на всю РФ "путіну", що у довіреній йому Донецькій губернії третій рік немає води, а перекачування її з Дону до Сіверського Донця за 200 км не допомагає. Пробують розіграти "багатоходівку", але поки що самі не вирішили в який бік. Убік нехай Україна перекачує воду з Дніпра до Сіверського Донця, хай це робить ООН чи час із Донецька валити та забрати всіх лаврівських "наших людей". Можна розігрувати відразу на всі три сторони.

Кремлівців анітрохи не менше, ніж Трампа, коливається від спільно бурити зі США у Дмитрієва до всіх розбомбимо у медеведєва. Принагідно ще верещить захарова і бубонить екс-дипломат лаврів - зовнішня політика РФ давно вже робиться поза її МЗС. Трамп на Алясці вимагатиме від кремлівців остаточно визначитися – бурити чи бомбити. Арсенал "карт" у нього значний і включає повну заборону на торгівлю всім з РФ. Лукашенко знову, мабуть, знає, звідки готувався удар, і може показати це на карті Трампа.