Примара Будапешта, або Чому треба бути обережним у визначеннях
Сьогодні на ефірі мені запропонували поговорити про план "довгострокового світу". Але у форматі "завершення війни". Канал називати не буду - це вже усталене визначення. Автор якого (завершення війни) – Трамп. У його розумінні, можливо, визначення правильне та частково воно закладене навіть у "20 пунктів". Але про це згодом.
На наш погляд питання впирається в дуже просту тезу - поки є окуповані території, поки в документах йдеться про "лінію зіткнення", а не державний кордон, можна говорити про "перемир'я", "зупинення бойових дій", "завершення гарячої фази війни". Але війна завершується мирним договором із підтвердженням нових чи старих кордонів. Тому в нашому випадку йдеться про "заморожування", у кращому випадку "завершення гарячої фази". І подібний режим може тривати досить довго. Але це ще раз не "завершення війни". Типовий приклад – війна СРСР проти Японії. Мирного договору досі немає. Тому що є проблема Курильських островів та кордону. СРСР, а сьогодні РФ з одного боку та Японія з іншого формально перебувають у режимі "виходу зі стану війни". Московська декларація зафіксувала вихід із цього стану сторін і намір провести переговори про мирний договір у майбутньому. Мирного договору так і немає. До речі, у нас формально так і немає офіційного "стану війни" з Росією - війну не оголошено жодну зі сторін. Тому формально в нашому випадку йдеться про "завершення бойових дій".
Але як же завершення війни чи довгостроковий світ? Ось тут знову варто звернутись до логіки Трампа. Так, його пропозиції "віддати території" в чистому вигляді не пройшли. Ідея РФ визнати окуповану частину України або хоча б Крим частиною Росії "де юре" начебто теж явно не проходять. Тим більше, що зараз уже обговорюються не початкові "28 пунктів" угоди, а "20", зміст яких озвучено президентом Зеленським.
Ось по одному з цих пунктів я хотів би поміркувати. Перший, на який звернули найменшу увагу - "підтвердження суверенітету України". Прочитав його і стало не по собі - одразу згадав Будапештський меморандум з різним тлумаченням лише одного словосполучення "reaffirm their commitment", яке переклали як "підтверджують свої зобов'язання". І далі, розширити розуміння слова "зобов'язання до "гарантії". Насправді словосполучення має й інший переклад "підтверджують відданість". Погодьтеся, різниця є.
Навіщо такий довгий "ліричний відступ"? До визначення суверенітету та п.1 із "20 пунктів на переговори" - підтвердження суверенітету. Наведу витримку та фактично ухвалу з декларації про державний суверенітет України "державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки Білорусь у межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах."
І ось тут маємо пастку. У російських термінах, та й частини українців йдеться про повноту влади, самостійність держави, але не робиться акцент на "території".
В англомовних джерелах навпаки Державний суверенітет - згадане право приймати самостійні рішення та... КОНТРОЛЬ державної влади на певних територіях.
Вже зрозуміли, де пастка і чому треба "підтверджувати суверенітет"? Саме питання в тому на які території він поширюється. Тобто план пропонує ключовим державами-учасницями руху (у тому числі РФ, США та й самій Україні) "перепідтвердити" суверенітет. Але над якою територією?
І якщо є такий пункт і він проходить як "незначний" (хоча для РФ і США він вкрай важливий), то наступні формулювання, де згадуються території, стають ключовими.
Простіше кажучи, РФ тоді не отримує визнання окупованих територій російськими. Але отримує визнання та визнає суверенітет України над неокупованими територіями. І втрату такого (відмова у договорі) з того, що вважає своїм.
Далі справа техніки - почекати 4-5 років і вже, озброївшись п.1 з можливо підписаної угоди, знову піднімати питання про кордони і "великий мирний договір".
Чи можна уникнути такої пастки? Природно, вкрай уважно вчитуючись у кожну букву, кожну кому. І уникати моментів, які можуть бути трактовані подвійно. Якщо цього не зробити – отримуємо той же Будапештський меморандум, лише "вид збоку".
А журналістів наполегливо прошу бути вкрай обережними у визначеннях. "Булгаківці" мовчать, вони крім свого кумира нікого не знають, а Ставка мовчить, як стало можливе захоплення села, якщо все під контролем.