Путіну не треба захоплювати Харків і Маріуполь, в нього інша ставка - Дмитро Тимчук

Все, що відбувається на окупованому Донбасі, не має жодного стосунку до Мінських домовленостей, їх виконання чи невиконання. При цьому Кремль може піти на ескалацію на сході України, яка триватиме кілька місяців - з осені поточного року до весни наступного.

Про те, яку ставку Володимир Путін робить в Україні і чому для того, щоб вона зіграла, РФ не обов'язково захоплювати нові міста, в першій частині інтерв'ю UAportal розповів нардеп, координатор групи "Інформаційний опір" Дмитро Тимчук.

- Що ви думаєте про "шкільне" перемир'я? У чому, на вашу думку, полягає головна умова стабільного припинення вогню?

- Як ми бачимо, про якесь "шкільне" перемир'я говорити взагалі немає сенсу, оскільки воно протрималося лічені хвилини.

Але для нас це не дивно. Ми і до цього бачили, що ті перемир'я, які ухвалюються в форматі Мінської групи, взагалі-то, не діють. Є тільки одна обставина, яка впливає на ескалацію або деескалацію бойових дій на Донбасі. Це безпосередньо події в Росії.

Протягом цього року ми бачили, що реальна деескалація була, коли в Росії йшла передвиборча президентська кампанія. Для того, щоб, скажімо так, нейтралізувати дії ЗСУ, щоб вони не скористалися подіями в Росії і не почали проводити широкомасштабні наступальні операції, протягом березня ми спостерігали різку деескалацію.

Те ж саме ми спостерігали зовсім нещодавно, півтора місяці тому, коли в Росії проходив чемпіонат світу з футболу.

Насправді те, що диктує ситуацію на Донбасі, не пов'язане з Мінськими домовленостями і з тим, що відбувається в Мінську. На превеликий жаль. Заяви росіян про те, що Україна не дотримується Мінських домовленостей, зриває, тощо суперечать тому, що ми бачимо, дивлячись на хроніку подій, що відбуваються на Донбасі і в Росії. Ми розуміємо, що в Кремлі керуються зовсім іншими міркуваннями, і всі ці домовленості великого сенсу не мають.

Вони мають для нас тільки політичний сенс, оскільки ми можемо демонструвати, що Україна йде на мирний діалог в тому форматі, на якому наполягає Захід. Але ми бачимо, що нічого доброго з цього не виходить.

З іншого боку, ми бачимо, що і Франція, і Німеччина впираються лише в те, що альтернативи "Мінську" немає. Коли там почнуть більш реально дивитися на ті речі, які існують, я не можу сказати.

- Що повинна зробити Україна? Відкликати підпис під Мінськими домовленостями, запропонувати інші домовленості або діяти в принципово іншому напрямку?

- Ми знаємо, що гарантами виконання Мінських угод є чотири сторони. Росія - країна-агресор, що виглядає просто безглуздо. Якщо у вересні 2014 року, коли було укладено "Мінськ-1", або в лютому 2015 року, коли було укладено "Мінськ-2", Європа ще не повністю визнавала відповідальність Росії за події на Донбасі, то тепер всім зрозуміло, who is who.

Відповідно, в цій ситуації говорити про те, що Росія може бути учасником якихось угод щодо мирного врегулювання, трохи дивно.

Ми бачимо другого учасника в особі Німеччини, яка зараз демонструє зближення з Росією. "Північний потік-2" та інше. Тобто це заангажована сторона, і я не знаю, наскільки вона може бути об'єктивною в цьому діалозі.

Тепер ми бачимо тільки дві сторони: перша - це постраждала сторона, Україна, і друга, така, що більш-менш зберігає обличчя - це Франція. Думаю, введення в цей діалог Сполучених Штатів, які ані енергетично, ані економічно і взагалі ніяк не залежать від Росії, було б цілком нормальним, логічним і природним. Хоча б тому, що це була б сторона, яка дійсно могла б об'єктивно оцінювати ті процеси, які відбуваються на Донбасі.

- Ви говорите: те, що відбувається на Донбасі, безпосередньо залежить від того, що відбувається в Росії. А як щодо того, що відбувається на підконтрольній частині України? Наприклад, як на ситуації на Донбасі буде позначатися передвиборча кампанія, яка де-факто вже стартувала? Чи є у Кремля тактика щодо цих виборів?

- Я б не сказав, що це тактика. Це стратегія. У Кремлі чудово оцінюють ситуацію, яка на даний момент склалася в Україні. Вони прекрасно розуміють, що є кошти привести у владу в Україні свої сили - це стосується і президентських, і парламентських виборів.

Вони будуть робити ставку на максимальне введення у вищі ешелони влади своєї "п'ятої колони". Але вони також розуміють, що "п'ята колона" себе достатньо дискредитувала, і все одно буде простежуватися прямий зв'язок між нею і Кремлем.

Тому, я думаю, вони робитимуть ставку не стільки на проросійські, скільки на сили, що здатні домовлятися. Соціально-економічна ситуація в Україні просто ахова. Будь-який президент, будь-який уряд, будь-який парламент, який прийде, будуть робити ставку на найбільш популістські речі. В тому числі за допомогою договорів, скоріше, неофіційних, з Кремлем.

Я думаю, Путін це чудово розуміє. Йому зараз не потрібен, умовно кажучи, якийсь комуніст в кріслі президента України. Йому потрібна людина, яка буде здатна домовлятися. А серед тих людей, які зараз набирають рейтинг в якості можливих кандидатів у президенти, я таких людей бачив.

- В інтерв'ю UAportal російський опозиціонер Костянтин Боровий заявив, що Путін може "призначити" президента України. Ще один росіянин, адвокат Марк Фейгін, попередив UAportal про те, що небезпека реваншу в Україні дуже висока. Чи поділяєте ви такі побоювання?

- Я думаю, що ні. Навіть виходячи зі звичайної логіки.

Справа в тому, що, якщо сьогодні до влади в Україні за допомогою того ж Кремля, за допомогою ресурсу, який він може задіяти, привести відверті проросійські сили, це все одно буде означати, як мінімум, розкол України і дуже велику загрозу громадянської війни.

Росії зараз громадянська війна в Україні не потрібна. Якщо вони хочуть отримати Україну, вони хочуть отримати все. Привівши ті сили, які не викликатимуть повного роздратування якихось певних регіонів, але при цьому вони будуть мати якісь домовленості з Кремлем.

- Але, погодьтеся, це досить умовна перемога - отримати політичний вплив на сусідню державу.

- Це не політичний. На даний момент це економічний і енергетичний. І зараз це запорука успіху. Щоб нова влада змогла відразу ж продемонструвати якісь економічні успіхи, необхідний ресурс. І Росія може дати цей ресурс.

Тому я і говорю. Люди, які прийдуть до влади, не обов'язково повинні бігати з георгіївськими стрічками і на кожному розі кричати: "Путін - наш вождь". Абсолютно ні.

- Наскільки, на вашу думку, зараз небезпечна або, навпаки, корисна мирна риторика кандидатів у президенти? Тих, хто обіцяють мир на Донбасі.

- Судячи з усього, в якості сценарію приведення до влади в Україні людей, які вигідні Кремлю, якраз ця риторика матиме дуже велике значення. Тому що, за великим рахунком, українське суспільство втомилося від війни, від бойових дій.

Читайте також: Хто вбив Захарченка: дві версії

Тому я припускаю, що високою є ймовірність ескалації бойових дій на Донбасі, починаючи десь з осені і до весни 2019 року. Якраз для того, щоб на цьому тлі умовна "партія миру", яка виступає на противагу діючій владі з "партії війни", отримала дивіденди. Щоб представник "партії миру" міг сказати: ви бачите, що коїться на Донбасі? Завтра це все може змінитися. Тільки дайте нам покерувати.

- Мова йде тільки про ескалацію, а не про велику наступальну операцію?

- Я не думаю, що будуть якісь масштабні наступальні операції, тим більше відкрита агресія Росії. Для Москви це зараз невигідно. Думаю, для Путіна зараз найбільш вигідний варіант - це зробити ставку на той розвиток подій, який буде в Україні. У цьому випадку він не втрачає ніяких своїх позицій перед Заходом, він не викликає нове роздратування і домагається своїх цілей.

На цьому тлі проводити якусь широкомасштабну наступальну операцію, захоплювати, умовно кажучи, Харків, Суми, Чернігів, Маріуполь їм сенсу немає.