У Москви нова химера: переговори – це не головне
Авіаналети на Іран - різкий хід, яким Трамп дав новий імпульс "шаховим партіям" відразу на кількох "дошках", у тому числі на "дошці" переговорів у Женеві з Москвою.
27 лютого за кілька годин до початку "Епічної люті" на шляху до гелікоптера Трамп повідомив журналістам, що готовий частково або повністю зняти санкції з РФ, якщо вона підпише перемир'я. Термін не назвав, але ця заява корелює з "витіканням" до "Аксіосу" 26 лютого про те, що Трамп чекає на нього через місяць.
Захарова трохи раніше цього дня знущалася з європейців на брифінгу в МЗС. Говорила, що їх у Женеву не кличуть і не покличуть, і що їхнє місце під лавкою, де вони повинні сидіти і не в'якати. Якби це говорила якась симоньян чи скабеєва, то це було б одне, але коли це видає "головна Маша" Росії на брифінгу в МЗС – це зовсім інше. Трамп навряд чи слухав її виступ, але його заяву про санкції можна вважати відповіддю.
Трамп обіцяє зняти чи пом'якшити санкції, якщо отримає за місяць перемир'я, але лише санкції США. У США з РФ кордон лише в Беринговій протоці, а торгівля і до війни була не особливо активною. Основна спільна ділова сфера - американські компанії в РФ - заводи "Форд", Макдональдси та інші, яких там після 2022 немає. Не факт, що вони повернуться до РФ навіть за півроку після підписання перемир'я і Трамп не може наказати компаніям зробити це.
Найкорисніші санкції для РФ – це європейські, але через Польщу досі триває торгівля із РФ. Трамп може пом'якшувати чи знімати, але тільки санкції США, а не Європи, яка на думку кремлівців, має сидіти під лавкою, а не за столом переговорів, бо їм не подобається мирний план Кайї Каллас, де РФ забирається з України, виплачує компенсації та клянеться, що їй не потрібен не лише берег турецький.
В результаті в очах кремлівців Трамп виглядає "добрим поліцейським", з яким можна домовитися, поступившись йому "незліченні скарби расеї", а європейці - злі. Але з ними розмовляти не треба, тому що вони "маріонетки США" і умовити їх - проблема Трампа, якщо йому потрібні скарби РФ, перемир'я та Нобелівська медаль. Нехай введе проти них мито чи ще щось, це його проблеми, як умовити чи ігнорувати. Кремлівці готові самі якось розібратися з європейцями поодинці і не напружувати цим Трампа. Тому мідовська Маша хамить Європі без обмежень, як Жириновський у ті часи, коли він ще не був гологрою, що говорить.
Своїм головним завданням кремлівці весь 2025 бачили, як умовити Віткоффа, щоб умовив Трампа. Вважали, що місія здійсненна і придумали собі дух Анкоріджа. Тепер часом із образою скрикують: "Це не в дусі Анкоріджа!". Незабаром почнуть скаржитися, що Трамп їх розвів та обдурив, і американцям місце під лавкою поруч із європейцями. Медведєва надіслали 2 березня готувати такий ґрунт і заявити ТАРС, що РФ для перемоги у "СВО" переговори не обов'язкові. Тобто Дмитрієву можна вже більше не літати до Флориди, Женеви і Абу-Дабі, і шоколадки не возити.
Кремлівці так роздухарилися, оскільки вирішили, що США загрузнуть в Ірані надовго і Демпартія третюватиме Трампа цим до виборів, якщо ще до них не влаштує щось на кшталт штурму Капітолію. Кремль готовий на це грошей для своєї агентури в США не шкодувати, включно з Демпартією, серед виборців якої підтримка України різко знизилася, на відміну від виборців-республіканців, де вона виросла.
Ті, хто п'ять днів тому звинувачував Трампа, що він обдурив повсталих іранців і не надав їм допомоги, вже перевзулися і заявляють, що бомбардувати державних мужів та військові об'єкти в Ірані – недемократично та неканонічно. Теократичний режим в Ірані та захоплення ним посольства США стало головним болем ще для демократа Джиммі Картера, лауреата Нобелівки за мир. Але Картер прожив сто років і помер у 2024 році, так і не знайшовши їй рішення. Інші за 47 років теж не знайшли їй рішення, але тепер на все винен Трамп. В українському сегменті навіть промайнуло, Трамп затіяв цю операцію, щоб відвернути увагу всіх файлів Епштейна. Лукашенко, схоже, вигнав Подоляка з Білорусі не так за рускомірство, як за дрімучість.
Зеленський повідомив "УП" 2 березня, що новий раунд переговорів мав пройти в Абу-Дабі до 8 березня, орієнтовно 5-6 березня, але ОАЕ бомбардують і тому обговорюється інший майданчик. Кремлівці, хоч і живуть з духом Анкоріджа, але ймовірно, приїдуть на переговори, оскільки з Іраном не все однозначно, незважаючи на те, що Трамп припустив – бойові дії триватимуть ще 4-5 тижнів. Медведєв з "переговори нам не потрібні" – це лише промацування хисткого ґрунту, на який хочеться вступити, але боязко.
Побоюватися є чого. Операція "Тегеран за один день", як написали в росЗМІ, була блискуче виконана, на відміну від "Київ за три дні". Іранські ЗМІ вже вранці 1 березня дружно повідомили, що духовний вождь вирушив у найкращий світ. Могли б повідомити, що він на робочому місці і навіть показати відеозвернення з нарізки з попередніх промов. Комп'ютерна графіка творить дива, а зміст його промов не змінювалося роками. Але чомусь не зробили. Натомість повідомили, що разом із ним у резиденції загинули онука, донька, невістка та зять. Чомусь виникає підозра, що всі вони у безпечному місці, і це не рай, а десь на землі. Надто все за планом Трампа.
План Трампа побудований на тому, що король-сонце Луї XIV, коли сказав чиновникам "Держава - це я", був дуже близький до істини. Майже як держдумець Володін, коли сказав: "Є путін - є росія, немає путіна - немає Росії". Франція за Луї XIV стала абсолютною монархією і державою в ній був саме він. Його сановники теж були державою, але значно меншою мірою, за винятком якогось лейтенанта в глушині Канади чи Луїзіани. Той у лісі теж міг стверджувати "Тут держава - це я", навряд чи його вислів дійшов би до Парижа і образив Луї XIV плагіатом.
Держава завжди має прізвище та місце проживання. За цими прізвищами та адресами і проходить авіація США, звільняючи іранців від необхідності штурмувати Бастилію або ще щось. Поки держава і революціонери мали лише крем'яні рушниці, то шанси мали близькі, з перевагами державу через кращу організацію. Але вже німецькі революціонери 1848 р. намагалися використовувати ракети проти армії. Тепер ракети від імені революціонерів використовує Трамп і він навіть має публічну згоду на це від Рези Пехлеві. Непублічне, мабуть, було і від Марії Мачадо.
Технології революцій теж не стоять дома. Влада Ірану, тим паче частково оновлена, повинна, згідно з планом Трампа, зберегти обличчя. Тому ніхто не проти, щоб вони трохи постріляли та зробили горді заяви. Цивілізацію, можливо, ще давнішу, ніж китайська, треба поважати. Є й інші, сучасні аргументи, і Трамп згоден зважати на них 30-40 днів до закінчення жалоби в Ірані. Змусить з цим рахуватися і Нетаньяху, режим якого теж звалиться через нагромадження комбінацій.
Єдине, що не можна – стріляти танкерами в Ормузькій протоці. Управління морських торгових операцій Великобританії повідомляло 28 лютого, що протока відкрита, але радимо проходити через неї з обережністю. Тобто не кричати в мегафон у бік Ірану лайки. Але якісь лейтенанти з КСІР у прибережних гарнізонах вирішили, що тепер вони тут держава і почали палити танкерами. США довелося придушити 2 березня три військові бази на виході з протоки та знизити можливості його блокування.
Резюме: кремлівцям найкраще надіслати делегацію, а не розповідати, що переговори – це для них не головне. Варто подумати і про запрошення на них європейців. Макрон та Мерц не просто так 2 березня розповідали ЗМІ про ядерну зброю – це інформація для роздумів кремлю. Мріяти нагрітися на зростанні нафтових цін теж не варто: дата атаки по нафтотерміналу в Новоросійську 2 березня наводить на таку думку.