Лукашенко відпетляв?
США таки зняли санкції із білоруської калійної галузі. Передбачувано, особливо після того, як калійні добрива були включені до списку стратегічних матеріалів для США. І це дуже багато змінює та запускає наступні процеси. Зокрема:
1. Білорусь та Росія - калійні війни / дружба. Білоруськалій та Уралхім на двох контролюють до 40% світового ринку калійних добрив. Обидва сваволі здатні постачати на експорт до 10 млн тонн на рік (кожний). Але в Білорусі в 2018 році почалося будівництво одразу двох ГЗК - Петриківський (як частина Білорусі) і Славкалій (належав Гуцерієву). Обидва – з проектною потужністю по 2,5 млн тонн. Тобто баланс обсягів між Мінськом та Москвою схилявся у бік Мінська. Обидва ГЗК мали заробити у 2021. Тому не дивно, що у 2020, коли говорили про можливі спонсори політичних процесів у Мінську називали прізвище Мазепін (власник Уралхіму). Далі - санкції та запуск ГЗК відкладається. А Білорусь втрачає частину преміальних ринків. Туди заходить РФ (вони постійно конкурували за ринки збуту). 2022 - зернова угода. Це не лише про порти. У день підписання документів у США виходить General License, яка звільняє російські добрива від дії санкцій. Щоб ви розуміли, 2021 ціна на біржі у ванкувері $212/тонна (умови FOB), 2022 літо – $1247/тонна. РФ отримала свої надприбутки та копенсувала ефект санкційного удару початку 2022 року.
Нині умови зрівнялися. І це означає, що Мінськ може спробувати повернути собі частину ринків. Де неминуче зіткнеться з конкуренцією Уралхіму.
2. Експорт калійних добрив - це порти. Білорусь не має доступу до моря. Сьогодні усі потоки йдуть через РФ. Тобто, Москва тримає Мінськ "за горло". Ну чи за інше місце.
А це означає, що знімаючи санкції з калію, США лобіюватимуть (ну чи пропонуватимуть, тиснути) процес розблокування транзиту. Напрямки 4: Польща, Литва, Латвія, Україна. Польща - переговорний трек Варшави та Мінська (із залученням КНР) якраз і затівався заради вплетення інтересів Польщі у процес нормалізації відносин США та Білорусі. Але по калію тут складно – різна ширина колії. Латвія - теоретично так, але пропускна спроможність портів слабка. Але напрямок можливий. Литва – Білорусь володіла 30% насипного терміналу у Клайпеді. І активізація Вільнюса, спроба підняти ставки у діалозі з Мінськом – це якраз про власний переговорний трек. Трохи не вийшло, але це поки що. Якщо буде рекомендація Вашингтона і "компенсація" з боку США - все можливо. Україна – поки йде війна, неможливо. Але після заморожування я не виключаю, що буде наполеглива пропозиція Трампа допустити транзит. Особливо, якщо йтиметься про частково "американські" добрива. Про це нижче.
3. Продаж активів. Як писав вище, є два нові ГЗК. Обидва запущені у роботу. І якщо Петриковський - частина державного Білорусі, то колишній "Славкалій", а сьогодні "Надра Ніжин" - самостійне підприємство. Це 2,5 млн. тонн у перспективі. І про диво США імпортують з Канади... 2,5 млн тонн калійних солей на рік. Тобто я не виключаю, що на наступному етапі Лукашенко просто продасть цю копальню. Але не обов'язково США. Другий покупець – КНР. Тим більше що "Славкалій" будувався за китайський кредит. І Китай також зацікавлений в активі. І ось тут уже маємо суперництво двох глобальних лідерів за маленький сольовий бізнес. І увага до Білорусі.
4. Розблокування транзиту по калію практично автоматично означатиме розблокування транзиту іншими товарними групами. І це вже зовсім інше становище – зашморг Москви на горлі Лукашенка слабшає. Диктатор, звісно, стане демократом. Але можливості петляти у нього з'являться. Особливо коли США підігрують, а КНР не проти. Це вже місце для регіональної політики та переговорних треків сусідів. Де найрозумніші та оперативніші не чекатимуть доки домовлятимуться Штати та запропонують свій план до виконання, а вплітатимуть у процес власні інтереси.
Одним словом, 2026 буде таки багатий на події.