Битва за Європу

Дивлюсь я на кабмінівській бюджет, якому, щоб звести його хоча б на папері, не вистачає 16 млрд доларів. І це ще не врахована наша непозбувна корупція, яка з’їсть не менше третини бюджетних коштів. Потім зітхаю над струмочком фінансової допомоги від США, який при Трампові пересихає, як річки у Сахарі влітку. Потім читаю, що ЄС зобов’язується допомагати нам грошима і далі.

Тобто, виходить, що фінансово (відповідно, і у воєнному сенсі) Україна тримається лише завдяки пихатій дурості кремлівських очільників, всіх цих путіних, медвєдевих та інших гурулевих.

Якби від самого початку кремлівським вистачило б клепки не лякати Європу, не обіцяти повторити, не погрожувати всілякими "Іскандерами" та "Орєшниками", а навпаки — переконувати, що у росії є суперечка лише зі Штатами, а ЄС — це святе, це партнер і друг, і ніяка агресія неможлива, то ситуація складалася б зовсім інша. Різні орбани і фіцо вже б очолювали більшість європейських країн, загроза від росії не вважалася би серйозною. І максимум, на що могла претендувати Україна — це якісь крихті по гуманітарній лінії.

Потенційні наслідки цього зрозумілі. На щастя, зараз, після дронових та інших провокацій, Кремлю міняти риторику вже пізно. Але ми самі ризикуємо зруйнувати економічні підвалини нашої стійкості.

Це я все до того, що не тільки українським можновладцям, але й всім нашим публічним особам треба бути дуже зваженими по відношенню до європейських партнерів. Не загострювати, а максимально пом’якшувати ті протиріччя між нами, які є і будуть. І публічно засуджувати публіцистичні випади, які можуть загрожувати співпраці з ЄС.

Це якщо ми справді не росія.