Путін більше не боїться: чи можливий примус України до миру?
В останні дні Путін змінився. Ми вже не бачимо того переляканого Путіна зразка 9 травня. Перед нами жорсткий і самозарозумілий диктатор, який знову відчуває силу.
1. Путін за своєю натурою боягуз. І коли він відчуває силу – він ніколи не йде в бій. Він втікає в куточок і мовчки чекає. Він таким був більшу частину 2026 року. Але протягом останнього місяця він почав активно вилазити зі свого кутка.
Головні історії дня
2. Протягом останнього часу відбулося кілька кардинальних змін:
– стало зрозуміло, що нам не вистачатиме ракет для петріотів і ми їх не отримаємо в достатній кількості. На фоні відсутності (поки) можливості збивати реактивні щахеди це кардинально міняє війну в тилу. І все це помножено на бюджетну кризу, зупинку цілого ряду галузей та критичну ситуацію з експортом. Про корупційні скандали і дуже реальну перспективу обмеження європейського фінансування після виборів у Франції та можливих виборів в Німеччині, я взагалі мовчу. Отже, який висновок з цього робить Путін? Я впевнений, що головний висновок полягає в тому, що в найближчі місяці в Україні посиплеться тил в тому значенні, що скоро буде зроблено щось типу держперевороту і Україна розвалиться не на фронті, а в тилу;
– Зустріч Трампа та Сі показала, що ніякого зовнішнього тиску на Росію найближчим часом не буде. Це ключова зовнішня перемога російської дипломатії. Путін давно мислить короткими часовими лагами. Його час планування – це час зимового чи літнього наступу. Тобто 3-6 місяців. І зараз в горизонті 3 місяці ніяких зовнішніх проблем він не бачить.
– Війна на Близькому Сході і частковий параліч нафтового комплексу Саудівської Аравія робить російську нафту майже назамінною допоки ситуація з Іраном не буде вирішена. А вона, схоже, в найближчі місяці вирішена не буде.
– Щодо внутрішньої російської ситуації, де є дуже серйозні проблеми з економікою, то тут Путін відразу після виборів заявив, що Росія відновила все, що Україна знищила. Це абсолютна дурниця, але цей наратив я зараз читаю так: не розказуйте мені про проблеми в економіці. Це мене не хвилює, а значить цього нема.
Більше того, ряд податкових новацій, які найближчим часом буде прийнято, помножені на загрози націоналізації говорять нам про продовження ще більшого закручування гайок в системі. І поки ФСБ виконує всі доручення, система буде триматися.
3. Щодо атак на ЄС, то дрони та підпали стануть новою нормою. РФ кожен раз будуть дивитися, як далеко можна зайти. І головна проблема тут навіть не ЄС, а Китай і США. Путін хоче бути рівними з ними і він вважає, що через атаки на ЄС він має можливість змусити Китай та США звертати більше уваги на нього. Я все ще залишаюся при думці, що найближчим часом (як мінімум до 4 листопада, коли пройдуть вибори в США) не буде прямої агресії проти однієї з країн Балтії, хоча на відміну від літа ризики різко зростають.
4. Щодо України, то перед нами стоїть три глобальні задачі:
– вистояти і не пересваритися остаточно;
– знайти протидію до реактивних дронів і все ж наростити спроможності власних ракетних ударів;
– змінити підходи до дипломатії, бо переговори Україна-Росія-США в нинішньому форматі себе остаточно вичерпали. Без зовнішнього тиску Путін не піде ні на які домовленості. Граючи в гру, що переговори за посередництва США існують – ми самі крадемо в себе дорогоцінний час. Нам потрібно створювати нову переговорну коаліцію. І для цього, напевне, треба щось міняти в групі відповідальних за зовнішню політику.