Як пересварити всіх і при цьому не отримати нічого

Думаю, вам усім відоме прислів'я "Ворог мого ворога — мій друг". Його зміст полягає в ситуативному партнерстві між двома силами, які прагнуть взяти гору над третьою. Це найдавніше правило дипломатії і найважливіший пункт кодексу будь-якого кар'єриста, який працює будь-де — від армії до науково-дослідних інститутів. Навіть школярі здогадуються згуртуватися, щоб помститися за гаражами хулігану, який їх дошкуляє.

Що можна сказати про людину, яка втрутилася в боротьбу між двома впливовими опонентами, змусила їх обох окремо ненавидіти себе, і при цьому вони навіть не помирилися? Людина-катастрофа, божевільний або просто ідіот.

А тепер згадайте скандал навколо передачі полонених солдатів КНДР "союзнику" в особі Південної Кореї. Наш президент Володимир Зеленський прямо з трибуни Генеральної Асамблеї ООН заявив про екстрадицію двох бійців, захоплених у полон у Курській області минулого року. Згодом з'ясувалося, що домовленості мали закритий характер і не підлягали розголошенню, внаслідок чого сильно постраждали наші відносини з Сеулом. Зрозуміло, свої претензії висунув і диктатор Кім Чен Ин. І якщо з північними варварами і так усе зрозуміло, то з півднем усе складніше.

Усі ці роки Південна Корея тихо і безкорисливо надавала нам зброю та забезпечувала Збройні Сили України кваліфікованими інструкторами, не вимагаючи нічого натомість, а тепер цілком закономірно висуває президенту претензії за те, що він зробив не таку вже й важливу послугу у відповідь надбанням громадськості. Дорослий і досвідчений управлінець, тим паче той, хто кілька років стоїть біля керма воюючої країни, повинен розуміти, що подібне розголошення може завдати шкоди твоїм прихильникам, а безоплатна допомога в політиці — річ цінна і дуже рідкісна.

Скандал із полоненими — не інцидент, а абсолютно прогнозований розвиток подій. А Володимир Зеленський просто некваліфікований і відірваний від життя, якщо не розуміє простих істин чи не готовий дотримуватися певних правил. Він дійсно зумів утримати нашу країну в фокусі уваги перші роки кризи, але на довгій дистанції це йому не під силу.

З цим розумінням чуток про тиск з боку західних партнерів і США щодо необхідності проведення виборів виглядають уже в іншому світлі. Народ України вдячний Володимиру Олександровичу за його внесок, але країні вже давно потрібен інший лідер.