Не Путін, а Пекін вирішує долю Росії

Лицемірство Пекіна сильніше за підлість Путіна і самозакоханість Трампа. Є добрий приклад. Так нещодавно міністр закордонних справ КНР Ван І зробив сенсаційну заяву, що Пекін не хоче бачити поразку Росії в Україні, і він цього не допустить. Здавалося б, Пекін сказав те, про що підозрював весь світ і що так не подобається Трампу.

Саме своєю близькістю до могутнього Китаю, а не своєю величчю та силою вправно "торгував" Кремль останні 15 років. Навіть напасти на Україну Путін зміг лише з дозволу Пекіна, за умови швидкої перемоги (три місяці війни та перемог). Ця заява міністра закордонних справ Китаю наголошує, що путінська Росія тісно загрузла в китайській зовнішній політиці і, не дивлячись на величезні розміри та агресивні амбіції в Європі, вона не має шансів і перспектив бути незалежною державою.

Трамп запізнився, обіцяючи Путіну "продати" Україну та Європу в придаток, в обмін на розрив відносин з імперіалістичним Китаєм, який швидко і сміливо перетворює Росію на напівколоніальну державу. Насправді, Пекін хоче руками та кров'ю України нескінченно послабити путінську Росію, аж до фрагментації чи виникнення реальної конфедерації Росії, та зробити ситу та багату Європу своїм економічним партнером, ринком збуту.

Ця геополітична схема лякає Трампа та Путіна. Таким чином заява китайського дипломата свідчить про те, що не Україна, а путінська Росія є, з одного боку, демонстративною зоною впливу Китаю, а не США. З іншого боку, ослаблена провальною війною з Україною та Європою, путінська Росія не здатна до саморозвитку та мирних міжнародних відносин. Тому Росія об'єктивно у 21 столітті стає об'єктом торгу та темою міжнародних відносин між США та Китаєм.