Московити бомбили Україну як востаннє

Бомбардування 23-24 травня мали очевидно демонстративний сенс. Це викликає питання, що Москва хотіла ними показати і кому?

Розриви за 300 м від посольства Азербайджану до Києва, через які в його будівлі повибивало вікна, – цілком очевидний виплеск кремлівцями злості нишком. Усі прозоро та розгорнуті коментарі зайві – злісна та дріб'язкова демонстрація російського характеру.

Почасти під цю ухвалу підпадають також удар "Горішником" по Білій Церкві та безпрецедентне бомбардування 24 травня центру Києва. Усі три випадки використання РФ ракет високої дальності типу "Горішник" – по Дніпру, у Львівській області та зараз по Білій Церкві у Київській області мали однозначно демонстративний характер. Сенс їхній – дивіться, які у нас ракети є, і ви нічого з ними зробити не можете.

У всіх трьох випадках ці ракети використовували без ударної боєголовки і був лише ефект від болванки, що шумно падає, з великої висоти. Так як висота і швидкість великі, то болванка розігрівалася і світилася у темряві. На землі вибухали лише рештки ракетного палива. Місця ударів обирали так, щоб не було жертв та сильних руйнувань. Це обов'язкова умова такого типу "ракетної дипломатії". Якщо він не дотримується, то вся "дипломатія" зникла.

Дипломатія за визначенням – це завжди продаж загроз, приємних обіцянок або ще чогось в одній упаковці. Тому вираз "вирішити дипломатичними методами" на практиці може означати одне з двох. Або інтенсивну торгівлю всім цим, або те, що рішення відкладають на невизначений період і дипломати на зустрічах "надмухують щоки" і здувають пил з паперів.

Приклад першого – переговори між США, Іраном та іншими. Прикладів другого значно більше. Зокрема, тридцятирічні переговори у Мінську про Карабаху чи переговори про Ізраїль та Палестину, що йдуть з часів створення ООН.

Третій випадок – їхнє змішання (мікс) маємо з моменту Стамбульських угод, коли Зеленський уже погодився було віддати завбачливо розмінований "коридор" до Криму, але після приїзду Бориса Джонсона до Києва цього не сталося. Джонсон заперечує свою причетність, але кремлівці досі ставлять йому у провину те, що не лише військова частина їхнього "СВО", а й дипломатична теж пішла не за планом.

У такому дипломатичному контексті слід розглядати ракетну "екскурсію" московитів музеями в центрі Києва в неділю 24 травня. Розносити торговий центр над станцією метро "Лук'янівська" та офісно-заводські будівлі навпроти неї, які третій рік стоять напівзруйнованими, однозначно не мало жодного військового сенсу. Це навіть не передпродажний ювелірний удар ракетою в будівлю поряд з головним корпусом лікарні "Охмадет" 8 липня 2024 р., зроблений заради індійської делегації, що знаходилася в Москві, на чолі з Моді.

Питання, на кого було розраховано цей жест російської "ракетної дипломатії" і чому саме зараз? Очевидно, на Київ та Баку в останню чергу. Відповідь, росіяни бомбять тому, що росіяни – це примітивізація себе та їх. Занадто очевидно, це було не рішення якогось польового командира в окупованому Донецьку чи Старобільську.

Це рішення приймалося на верхньому поверсі кремля, не без консультацій із фахівцями з МЗС, і прямо пов'язане з поїздкою "путіна" до Пекіна та іншими подіями у світовій дипломатії за травень. Почати рахунок можна з ультиматуму Трампа, який вимагав три дні перемир'я та обміну військовополоненими "тисячу на тисячу" з 9 травня, перед вильотом 13 травня делегації США до Пекіна. Москва досі цей обмін саботує, і поводиться як дрібне угруповання Хамас, яке взяло заручників і два роки чіплялося за них як за головний інструмент у своїй дипломатії.

Москва теж п'ятий рік не наважується на обмін полоненими за схемою "всіх на всіх", при тому, що її можливості і вага явно непорівнянні з Хамас. Таке відчайдушне ухилення від повного обміну полоненими, у 2025 р. довго не було навіть часткових обмінів, це явна ознака системних збоїв у дипломатії Москви, хто б там не рулив. Ознака, особливо наочна на тлі ініціатив Трампа, який перервав дипломатичну паузу Байдена.

На початку 2025 р. РФ провела з лютого по травень три обміни - сумарно близько "тисячі на тисячу" - зовсім ігнорувати зусилля Трампа вона не могла. Четвертий фінальний "84 на 84" відбувся 14 серпня - за день до зустрічі в Анкориджі. Потім Москва пішла в глуху відмову - бурмотіла про "дух Анкоріджу" і як там нібито про все домовилися. Для порівняння – 2024 р. було 11 обмінів полоненими – сумарно в Україну тоді повернулося 1358 осіб.

Перший у 2026 р. обмін полоненими пройшов 5 лютого і був зумовлений переговорами в Абу-Дабі з 4 по 5 лютого за посередництва США. Трамп до лютого зміг таки загнати Москву за стіл переговорів після піврічного штилю після Анкоріджу. Іронії на рахунок його дедлайнів було ще 2025 р. у надлишку. Але якщо Москва демонструє "Горішник" за 90 км від Києва, б'є ракетами по музеях і при цьому обіцяє новий обмін полоненими, це означає лише одне – її дипломатія зайшла в глухий кут.

У такій глухій, що вона змушена демонструвати "Горішник" – останній аргумент московита в його "ракетній дипломатії", і не десь, а поблизу Києва. Останній, оскільки далі лише війна на тотальну руйнацію, подібна до тієї, якою Великобританія відповіла на бомбардування Рейхом її міст. Відморожені юристи та ханжі потім можуть скільки завгодно маніпулювати формулюванням про правила та звичаї війни, але це буде потім, і не факт, що хтось їх слухатиме. До речі, поїдання серця ворога чи зняття скальпу це теж зі звичаїв війни.

Кремлівці це розуміють. Тому випередили демонстрацію "Горішника" істерикою в ООН із постановочними кадрами з окупованого Старобільська, де вибухова хвиля накрила базу їхніх дроноводів. Їм пощастило, інакше довелося б самим щось вигадувати під демонстрацію "Горішника". Заодно спробували уявити Старобільськ московським передмістем, при тому, що там є пам'ятник Махно, який виступає з балкона, з якого він реально закликав бити московитів незалежно від їхнього білого чи червоного забарвлення.

Демонстрація "Горішника" поблизу Києва – це показник того, що РФ програє і на дипломатичному фронті. Тож потяглася за останнім аргументом. Не випереджатимемо події. Слід лише зазначити, що рикошетом від Києва прилетіло Мінськ.

Макрон вперше після 26 лютого 2022 р. зателефонував до Мінська і пояснив, що слід зайнятися виведенням з Білорусі військ РФ та видалити її ядерну зброю. Лукашенко написав у себе на сайті, що ядерна зброя у нього – це домисли, і він плідно поспілкувався з Макроном про поточну ситуацію та майбутнє Європи. Що він міг написати, перебуваючи під наглядом Москви? Лукашенко все більше схожий на елітного в'язня, який має своїх в'язнів.