Ключове для нас у розмові Трампа та Сі
Першим результатом зустрічі керівників США та КНР є сам факт зустрічі. Тобто дві супердержави фактично відкрили переговорний трек. Для нас це важливо, оскільки спроби Трампа самостійно задати рамки переговорів щодо завершення російсько-української війни провалилися. З одного боку, немає швидких переговорів для участі в яких "викручують руки". З іншого - немає згаданих "викручування рук" заради потенційної великої угоди з Росією.
Друге – сторони не бажають (не готові) входити у процес повномасштабної торгової війни. З похідними як загроз (скоріше медійних, ніж реальних) військової конфронтації. А це означає, що поле сценаріїв звершення війни знову розширюється. І можливість "просто заморозки" без додаткових політичних чи фінансових угод дещо зменшується. Як різко зменшується і можливість мастабування війни. Чому друге? "Заморозка" у разі конфронтації могла розглядатися США і КНР як спосіб уникнути непотрібних ризиків і тим більше масштабування російсько-української війни до рівня. коли обидві держави змушені будуть до неї включитися. Воювати, як і витрачати великі (в масштабах своїх економік) обсяги ресурсів на підтримку сторін ні Трамп ні Сі не хочуть.
Третій результат. Порушене питання України та Росії вже на першій зустрічі означає запрошення Китаю увійти до процесу. Фактично, це те, чого Сі і очікував - прямого прохання Трампа підключитися. І свідчення того, що без КНР цю війну не зупинити. Але це сталося не з "винятковості" нашого питання для двох супердержав. Ступінь залучення КНР та варіанти завершення війни стануть базою на основі якої будуть вибудовуватись зони присутності американських та китайських інтересів у регіоні. У тому числі в Україні.
Четверта теза. Сьогоднішня зустріч лише початок процесу. Враховуючи, що сторони з важливих одна для одної питань (тарифи, рідкоземи) взяли річну паузу на контронтацію, маємо тимчасові рамки. Період у який буде "упаковано" як формування системи майбутніх відносин США та КНР так і формат мирної угоди щодо України. А це означає, що з однієї строни час які сторони спробують використати для демонстрації своїх успіхів. А з іншого, час на оформлення бачення як і на яких умовах (а також за чиїм підтримкою) буде завершено війну (але вже в 2026, не раніше).
З урахуванням сказаного очікується активізації китайської політики у нашому напрямі. Зокрема призначення нового (або просто активність вже виконував ці функції) спецпредставника Пекіна з питань російсько-української війни. Тобто переговорника, який контактує з обома сторонами. Або, можливо, за аналогією зі США, двох груп – для Росії та для України окремо. Де питаннями для обговорення (в очікуваннях Пекіна) будуть не лише питання війни, а й повоєнна співпраця. Тут немає нічого нового – такий самий алгоритм використовують США. Китай з огляду на те, що Трамп "не зміг" реалізує аналогічний.
Що це означає для України? Необхідність різкої активізації політики на китайському напрямі. Вдавати, що "КНР не існує" більше не вийде. Китай уже у процесі. Причому з, нехай і без наснаги, але згодою США. А значить це сторона, з якою треба розмовляти. Зрештою далеко не всі держави ЄС горіли бажанням допомагати Україні в 20022, але регулярна комунікація допомогла.
На китайському напрямі дров наламано багато. Але є велика кількість посередників, які важливі Пекіну і з якими у нас хороші відносини. Такими можуть бути, наприклад, Туреччина та Польща – якщо брати найближчих сусідів. Якщо ширше – ОАЕ, Саудівська Аравія, Кахахстан, Пакистан, Єгипет. Вибір достатній. Працювати можна.
Але крім війни та миру варто пам'ятати про раціональність. І США і КНР "зупинятимуть війну" заради чогось. Тобто реалізації своїх планів у регіоні. А це означає потрібна конкретика та пропозиції в економіці та зовнішній політиці.