У Юлі почалася істерика. Чорновіл про те, як Тимошенко потрапила на мінне поле

11 березня 2019 19:46

За лічені тижні до виборів Тимошенко пустила в хід "важку артилерію". Гарантувала, що в "будапештському" форматі доб'ється миру в Україні, заявила, що піде через 100 днів президентства, якщо не досягне мети, а також пообіцяла повернути всі вклади Ощадбанку Радянського союзу.

Чи дозволить така "артилерія" набрати додаткові голоси, щоб пройти до другого туру? На це запитання UAportal відповів політичний експерт Тарас Чорновіл.

Що стосується останньої риторики Юлії Володимирівни, то я дуже далекий від того, щоб назвати це "важкою артилерією". Тому що насправді в цьому починають прориватися істеричні нотки.

Проблема не в тому, що зараз вона має третій рейтинг. Це зовсім не проблема. Проблема для неї – в тенденціях, оскільки її показники не просто стагнують, а за певний період часу почали просідати.

Тобто у неї ситуація погіршується. А в кампанію залучено гігантські кошти, причому, кошти чужі. За ці кошти доведеться відповідати. Там є гроші олігархів, в тому числі, наскільки я можу судити, зарубіжних олігархів. А вони не звикли пробачати такі речі. Вони інвестували, і вони хочуть отримати свою частку з України. Якщо її не вдасться отримати, вони будуть пред'являти рахунки.

Тому є загроза, є розуміння того, що наступного шансу вже може і не бути. І тому з'являються ці нотки.

Мені здається, ініціатива, яка вже викликає гомеричний сміх – повернення до теми радянських заощаджень. Тим більше, коли про це говорить кандидат в президенти, від якого це абсолютно не залежить, це викликає тільки гірку усмішку.

Що стосується 100 днів, то це психологічний прийом, але він не дуже дієвий. Люди можуть повірити в якісь казки про зниження тарифів, навіть не замислюючись про те, що це не в компетенції президента. Але повірити в те, що людина, яка з такими труднощами, з такими колосальними ресурсами отримала посаду президента, складе свої повноваження, якщо не виконає обіцянок – в це в Україні вже не вірить ніхто. Мені здається, що таких легковірних в Україні просто не існує.

Тому ця фраза про складення повноважень може тільки мінусувати, а не додавати. Це дуже серйозний прокол.

Психологічно тут Юлія Володимирівна потрапила на мінне поле – мінне поле недовіри до влади. Вона почала говорити про своє майбутнє як президента, як влади, і перенесла на себе цей шаблон оцінок, якими оцінюють владу. Це перший момент.

Момент другий. Всім зрозуміло, що виконати ці обіцянки за 100 днів неможливо. Частина з них може розтягнутися на всю президентську каденцію. Не треба також забувати, що, поки не буде обраний новий парламент, поки він не створить нову коаліцію і не сформує новий уряд, буде діяти нинішній Кабінет міністрів Володимира Гройсмана. А тепер подумайте, які обіцянки Тимошенко виконуватиме уряд Гройсмана. Думаю, більшість з них він не буде виконувати за визначенням. Як і нинішня Верховна Рада і коаліція.

Так яким чином Юлія Володимирівна за 100 днів, які випадають на літо, збирається виконати ці обіцянки?

І останнє. Що стосується Будапештського меморандуму. Це найбільший блеф, який тільки може бути. І це дуже підступний блеф, тому що "будапештський" формат заперечує використання "нормандського". В "нормандському" форматі є Німеччина, якої немає в "будапештському" форматі. Ми знаємо, що Ангела Меркель, попри всю критичність, жорсткі вимоги до України, іноді несправедливих, є мотором, який дає певні гарантії від наступальних операцій та інших жорстких дій з боку Росії. Тому всі ці розмови про "будапештський" формат переслідують одну мету: викинути з переговорного процесу Німеччину. Те, про що мріє Росія.

Хочу також нагадати, що до "будапештського" формату з певного часу входить ще й Китай, який на даний момент є союзником Росії. І туди входять США. Тобто за один стіл доведеться звести: президента України – без проблем, прем'єра Великобританії – майже без проблем, президента Росії – в даній ситуації, під Юлію Володимирівну, думаю, без проблем; президента Китаю, який планує свої закордонні поїздки на рік вперед – в принципі неможливо, і президента США, який сідати за один стіл з президентом Китаю, з президентом Росії не погодиться.

Тому це не більше ніж ще одна спроба переконати свого виборця: я зроблю все, що ви хочете. Ви тільки скажіть, чого ви хочете, і я це вам пообіцяю.

Наскільки її шанси від цього можуть зрости? Я думаю, що вони від цього знизяться, але сьогодні її шанси виходу до другого туру не залежать від її обіцянок. Вони залежать від чогось зовсім іншого – від рейтингу Володимира Зеленського.

Якщо Зеленський і далі в якості основи свого рейтингу матиме людей, які просто проти всіх, які демонструють повну неповагу як до влади, так і до опозиції, то ймовірність його виходу до другого туру не дуже висока, тому що більшість електорату Зеленського на вибори не піде, що б вони не говорили соціологам.

Але зараз Зеленський і його штаб чіпляє колишній електорат Партії регіонів. Вони вже використовують проросійську риторику, вони вже переходять на ватні символи. І ці люди на вибори ходять.

Тому те, потрапить Юлія Володимирівна до другого туру чи не потрапить, вже не залежить ані від Порошенка, ані від її кампанії, а виключно від того, як себе поведе Зеленський. І для того щоб якимось чином його потіснити, вона повинна була б почати жорстко бити по Зеленському.

Якби Юлія Володимирівна вийшла на стежку війни проти Зеленського, я переконаний, що це могло б гарантувати їй вихід до другого туру на місці Зеленського.

Але Зеленський – креатура Коломойського, і вона теж залежить від Коломойського – і фінансово, і медійно. І вийти на протистояння, почати жорстко критикувати Зеленського вона не ризикне.

І цим вона тільки погіршує свою ситуацію.

Автор:
Читайте також
×