Как Пекин бросает вызов Западу
О саммите ШОС: как Си Цзиньпин хочет строить новый мировой порядок?
Разбираем ключевые тезисы из материала Financial Times о том, как Пекин бросает вызов Западу.
Прямо сейчас в китайском Тяньцзине происходит событие, которое может определить будущее глобальной политики. Лидер Китая Си Цзиньпин собрал на саммите Шанхайской организации сотрудничества более 20 лидеров, среди которых Путин и премьер Индии Моди. Официальная цель – безопасность и сотрудничество. Неофициальная – начало демонтажа мирового порядка, возглавляемого США.
Далее текст на языке оригинала
Історія як зброя. Головний інструмент Китаю — переписування історії. Саміт навмисно проходить у 80-ту річницю поразки Японії у Другій світовій війні. Пекін прагне змінити глобальний наратив, представивши себе головною силою, що перемогла японський мілітаризм в Азії, та одним із засновників післявоєнного порядку.
* Применшення ролі США. Китайська пропаганда стверджує, що КНР вела "війну опору" з 1931 року, за 10 років до вступу США у війну. Сі Цзіньпін прямо заявляє, що Китай та СРСР були "головними театрами бойових дій" і "опорою опору фашизму".
* Нові герої. Якщо раніше Пекін визнавав роль націоналістичного уряду Гоміньдану, то тепер просувається теза, що саме Комуністична партія була "центральним стовпом" у боротьбі з Японією (це повня історична маячні, - ред).
Практична мета — Тайвань. Переписування історії має конкретну геополітичну мету — посилення претензій на суверенітет над Тайванем. Пекін апелює до Каїрської та Потсдамської декларацій часів війни, які передбачали передачу острова Китаю. Цим він намагається легітимізувати свої домагання в очах "глобального Півдня".
Ця позиція прямо суперечить західній, яка посилається на Сан-Франциський мирний договір 1951 року, де статус Тайваню залишився юридично невизначеним. Агресивні військові навчання біля острова — це вже силове доповнення до історичних аргументів.
Демонстрація сили та токсичні союзники. Кульмінацією подій стане грандіозний військовий парад у Пекіні. Китай покаже свої новітні озброєння, а на трибуні поруч із Сі стоятимуть Путін, Кім Чен Ин та лідери Ірану й М'янми.
Для Заходу це виглядає як формування "осі автократій". Присутність Путіна, який веде повномасштабну війну в Україні, повністю руйнує образ Китаю як поборника стабільності та миру. Виходить подвійний меседж: на словах — "справедливий багатополярний світ", на ділі — підтримка агресора та брязкання зброєю.
Для кого це шоу? Головна аудиторія цієї вистави — не США та Європа. Їх переконувати вже немає сенсу. Цілі дві:
* Внутрішня аудиторія. Показати китайському народу, що Сі Цзіньпін — сильний лідер, якого поважають у світі, а Китай — глобальна наддержава.
* "Глобальний Південь". Запропонувати країнам Азії, Африки та Латинської Америки альтернативний центр сили. Пекін просуває себе як лідера нового, "більш справедливого" світу, на противагу "хаотичній" політиці США.
Тож ми є свідками амбітної та продуманої спроби Китаю не просто стати потужнішим за США, а й змінити самі правила гри на світовій арені. Історія в цьому протистоянні стала таким самим полем битви, як економіка чи технології. Тим більше що на полі економіки і технологій шанси перемогти у Китаю все ще дуже невеликі.
Від себе додам. По Індії і Китаю я б не став сильно перейматися. І милі фото не мають нас вводити в оману. Це як з Трампом і Путіним. Як би сторони не хотіли злитися у екстазі, обʼєктивна реальність завадить. Китай і Індія надто конкуренти, а Китай вклався у величезні проєкти обмеження впливу і тиску на Індію. Це нікуди не поділося.
Але, безумовно, Дональд Трамп серйозно зашкодив тій роботі з відтягування Індії від Росії і в посиленні її впливу в піку Китаю, яку дуже старанно провадили кілька останніх американських адміністрацій. В тому числі його власна перша. Що дурень не робить - все він робить не так. До речі, в цьому стратегічні спроможності Путіна і Трампа дуже подібні.