США-Іран та Ормузька протока

Іран висунув нову вимогу щодо припинення вогню – визнання суверенітету над Ормузькою протокою. Включно зі визнанням спірних островів (зайнятих Іраном досить давно) територією Ісламської Республіки. І "плата за транзит", у такому разі, є логічним кроком.

На перший погляд, виглядає як спроба підняти ставки. Насправді не згасім. Для розуміння варто озирнутися на історію "ядерної угоди". Яку США підписали. Згодом використовували партнерство з Іраном для боротьби проти Ігіл. Особливо на території Іраку (так, якщо хтось не знає КВІР та американські військові були союзниками сумарно більше 3 років. І разом, наприклад, звільняли Мосул). Але бої закінчилися, потреба у КВІР як ударній силі відпала і у 2018 році США виходять із угоди. Причина порушення умов Іаном? Не. Заява Трампа що угода "більше не відповідає інтересам США". Знайомо? Природно, що палко підтримували це дійство Ізраїль і Саудівська Аравія (у якої на той момент з Іраном був дуже глибокий кофлікт).

Далі країни ЄС намагалися врятувати угоду, але без США вона не працювала.

З відходом Трампа США розпочинали переговори про відновлення угоди. Але Іран вважав себе ошуканим і виставляв додаткові умови. Сполучені Штати так само не могли просто повернутися "до старого тексту", бо виникло б питання "а що це було 2018-го". Та й Ізраїль активно використовував своє лобі, щоб такого не трапилося за жодних обставин. Варто зазначити, що паралельно, залучені до конфлікту сторони з 2019 року активно обмінювалися ударами. Але переважно на території "третіх країн".

Одним словом, угоди тоді не вийшло.

Агресія США та Ізраїлю 2026 року – лише продовження старого конфлікту. І кожна зі сторою бачить нову угоду як "перемогу" своєї чи то дипломатії, чи то військової сили. Для США важливими є нові умови (наприклад, повне вивезення високо збагаченого урану з Ірану). І паралельно отримання доступу (в ідеалі контролю) у нафтову сферу та енергетику. Де нафта і електроенергія реальні цілі, а уран - та сама "картина перемоги". Після чого можна навіть санкції зняти.

Для Ірану на початку 2026 року було досить просто зняття деяких пакетів санкцій. Переважно персональних, а адреса сімей керівництва КВІР (до речі, частина тих керівників була вже мертва) – це було б демонстрацією "моральної перемоги". А реальна мета – вплетення в регіональну політику та розширення зв'язків зі своїми проксі (які, до речі, стали б менш агресивними – приклад проіранських формувань в Іраку тому приклад).

Але такий варіант аж ніяк не підходить насамперед для Ізраїлю. Та й для США теж – адже Трампу хочеться ресурсів.

Виходить глухий кут. І тут Іран робить пас протокою. Дуже сильний перебіг. Тому що

1. Тема протоки була поза полем попередніх переговорів
2. Трампа не цікавить проблема підтримки порядку в Ормузькій протоці. Більше того, деяка дестабілізація на ринках нафти та газу йому зараз вигідна
3. Якщо Трамп отримує доступ до експорту іранської нафти - тема протоки його не цікавить подвійно. Точніше те, що Іран забезпечуватиме там "безпеку" для США буде "економією коштів".
4. Для Ірану контроль над протокою – своя "історія перемоги". Так, країну бомбардували, але країна приросла територіями. Причому територіями з величезним геополітичним та геоекономічним значенням.
5. В обмін на таку "історію перемоги" Іран може погодитися віддати збагачений уран (з умовою безперешкодного розвитку атомної енергетики та досліджень у галузі ядерної фізики). Ось вона "історія перемоги" для США
6. І, нарешті, на цьому фоні сторони можуть цілком спокійно говорити про спільний збут частини вуглеводнів, що видобуваються в Ірані. Для Трампа контроль над експортом Венесуели та можливість частково мережу на термінали в Ірані – геополітичний успіх. І красива і смачна морквина (якщо пам'ятаєте схему з осликом, візком та вудкою).

Саме тому "ультиматум" Ірану я сприймаю як першу реальну тезу для обговорення контурів нової угоди США та Ірану.

А що Ізраїль? А він уже одержав своє. Для Ізраїлю важливо завдати максимальної шкоди інфраструктурі Ірану (як на іранській території, так і інфраструктурі впливу в інших країнах/регіонах). Бажано, з використанням чужих ресурсів та чужих грошей. До моменту підписання угоди вони цим займатимуться. Після цього просто перемикатися на інші справи.