Чому російська економіка не загнеться "вже завтра"

Росія: контури економіки війни

або Про небезпеку казок про саморозвал ворога

У мережі знову пішли "ура-тексти" про те, що російська економіка ледь не цієї осені загнеться. За основу часто беруться добірки даних про проблеми окремих підприємств або навіть галузей. Кількість таких текстів різко збільшилася зі зростанням використання систем ШІ. Але тут є одне суттєве "але", яке називається "логіка дій" -– це те, чого не бачать системи штучного інтелекту, але що можна оцінити, якщо дивитися документи і намагатися зрозуміти, що для Кремля є пріоритетом. З російською економікою те ж саме.

Для розуміння спочатку дам базові цифри.

У пояснювальній записці до "бюджету РФ на 2025 і на плановий період 2026-2027 років" міститься теза про те, що на військові витрати йде 13,490 трлн російських рублів або 32,5% російського бюджету. Тобто вони перебудовують економіку з цивільної на військову. І логіка дій уряду змінюється. Тобто збереження цивільних галузей економіки, підтримання темпів зростання рівня життя громадян сьогодні для уряду РФ не є пріоритетом. Ба більше, обвал за низкою напрямків запланований і є підтримкою системи найму громадян країни на війну. Тобто прихованої мобілізації (але про це трохи нижче).

Нафтогазові доходи. Бюджет РФ (та й основні показники економіки) будуються на основі двох документів: "Основних напрямів державної грошово-кредитної політики на 2025 рік і період з 2026 по 20267 роки", підготовленого Центробанком РФ, і "прогнозі соціально-економічного розвитку РФ", підготовленого Міністерством економіки. В обох є базовий сценарій, який передбачає коридор світових цін на нафту 69-81 долар США (59-71 для російської). Це ситуація, за якої бюджет не зазнає труднощів від слова "зовсім" і йде накопичення коштів у міжнародні резерви та ФНБ. Але якщо дивитися "консервативний варіант" – діапазон прогнозованих цін нижчий. У цьому варіанті (у версії прогнозу від 2023 року) передбачалося скорочення середньорічних світових цін на нафту до 59,1 долара за барель до 2027 року. За цих умов економічне зростання мінімальне, але міжнародні резерви (в середньому за рік) стабільні. Реальною кризою для РФ є світова ціна 45 доларів за барель і нижче протягом 10-12 місяців. Бо саме тоді активно витрачаються міжнародні резерви та кошти ФНД.

Міжнародні резерви РФ. Станом на 2022 рік (січень) вони становили близько 630 млрд доларів. Мінімальний їхній обсяг був зафіксований у листопаді 2022 року – 540 млрд (так РФ за 2022 рік втратила 90 млрд резервів). Далі коливання але вже з періодами зростання. На травень 2025 року розмір резервів становив 686 млрд. Заради справедливості – за "травневі свята" росіяни "пропили" 19 млрд. АЛЕ залишок 667 млрд – все одно більше, ніж на початок 2022 року. Причина – п'ятикратне зростання цін на добрива 2022 року (одночасно з виведенням їх із під санкцій США під час підписання "зернової угоди") і високі ціни на нафту 2023-початку 2024 років.

Варто зазначити, що вже сьогодні активно витрачаються кошти Фонду національного добробуту (ФНД), але ФНД: створювався як система фінансування дефіциту пенсійного фонду. І лише частина його коштів (розміщена в цінних паперах іноземних держав і компаній) враховується як складова міжнародних резервів РФ. Але з 2022 року (жовтня) ФНБ розміщує кошти переважно в цінних паперах російських емітентів. А також фінансує інвестиційні проєкти всередині РФ (з 2023 року понад 80% інвестицій – військова промисловість). А в травні 2023 року виходить "бюджетне правило", за яким кошти ФНД можуть вільно використовуватися Мінфіном "у розмірі НГД, що випадають, за негативної кон'юнктури". Висновок: ФНД – робочий інструмент Мінфіну РФ і оцінювати за його станом російську економіку помилково.

У Росії йде найбільша з 90-х років хвиля переділу власності. Низку компаній пускають через процедуру банкрутства з пізнішою передачею (безкоштовно) Ростеху або продажем лояльним Путіну олігархам. І кошти від продажу – умовно "невраховані" доходи Мінфіну, які спрямовуються ... теж на війну.

Тепер про систему підтримки війни.

Для РФ ключовим є саме військова складова. І 13,5 трильйонів російських рублів у бюджеті – це не зовсім коректна оцінка. Нещодавно писав один (не для публікації) текст, де трохи переглянув "цивільні" статті бюджету. І вийшов на цифру 18,7 трильйона. Це 40,2% від бюджету або 9,01% від прогнозованого ВВП на 2025 рік. І для аналізу здатності вести війну нас цікавить саме ця складова.

У цьому тексті я коротко зупинюся на двох аспектах:

механізми підтримки військової економіки. Це в масі своїй витрати бюджету.

Механізми підтримки прихованої мобілізації. А ось це цікаво – вони використовують кризу (а вона реально є) цивільної складової російської економіки.

Механізми підтримки ВПК

Ключовою програмою підтримки російської військової промисловості є тріада держпрограм:

• розвиток оборонно-промислового комплексу;
• забезпечення обороноздатності країни
• забезпечення державної безпеки

Але крім них на військові потреби йде частина коштів ще п'яти "цивільних" державних програм або проєктів – починаючи від "науково-технічного розвитку", закінчуючи "забезпеченням захисту особистості, суспільства і держави".

До механізмів підтримки можна віднести:

• пряме субсидування корпорації "Ростех" – сумарно близько 200 мільярдів доларів (далі даватиму в доларах із розрахунку курсу 1:100)
• субсидії та фінансування окремих підприємств. Тут цікава схема (про неї трохи нижче), яка забезпечує низькі ціни державних закупівель і механізми перерозподілу власності. Наприклад, заплановано (!) банкрутство деяких компаній для зменшення виплат за кредитами або зміни власника. Сумарно на всі напрямки маємо ще трохи більше 75 мільярдів доларів.
• Фінансування окремих проєктів за цивільними програмами. Наприклад, робота над створенням авіаційного двигуна ТВ7-117, який формально виготовляється для цивільних літаків, але використовується у військових транспортниках і вертольотах. Або створення нових колісних шасі, безпілотних платформ тощо. Сумарно ще 8 мільярдів доларів.
• Інвестиції в наукові розробки та людський капітал. Це окремий досить цікавий напрямок, на який витрачається ще близько 700 мільйонів доларів.
• Підтримка (субвенції) місцевим бюджетам на їхні (регіональні програми) створення військових виробництв або (як у випадку з окупованими територіями) будівництво транспортної та інженерної інфраструктури біля лінії фронту – не багато не мало, але сумарно маємо понад 900 мільйонів доларів.

А тепер до деяких особливостей політики переведення економіки на "військові рейки". Йдеться про конкретні програми та рішення, які стимулюють розвиток ВПК і військові закупівлі.

Перше і ключове – людський капітал. Зокрема, робочі руки на військових підприємствах. У РФ з 2022 року розпочалася програма "переселення" – структури "Ростеха" мають бюджетні кошти на переманювання спеціалістів із "цивільних" сфер і з різних регіонів. Для таких людей передбачено покриття витрат на переїзд і знімання житла. 150 мільйонів доларів "на житлоплощу" – хороший стимул. Сюди ж можна додати субсидування системи профтехосвіти (на підприємствах ВПК, звісно) і навіть програму "моніторингу забезпеченості кадрами". Для самих же працівників передбачені "стипендії" за хорошу роботу або досягнення – це в плюс до звичайної зарплати – 40 мільйонів (доларів) на виплату конструкторам та інженерам і 75 на виплати молодим фахівцям (до 35 років). Тобто оборонку роблять місцем гарантованого заробітку і професійного розвитку, що полегшує найм фахівців.

Друге – наукові розробки. Тут цікавіше. Є, звісно, пряме фінансування наукових центрів, університетів. Але є такі програми як "гранти" різним АНО (автономна некомерційна організація) на міжнародні та національні програми наукового співробітництва. Де отримана технічна документація потім продається (за 1-2% від виручки) підприємствам ОПК. Про одну таку – "Агентство з технологічного розвитку" – я навіть знімав окремий ролик. Мова, фактично, йде про промислове шпигунство серед "дружніх" РФ держав. До цього ж розділу можна додати відразу кілька програм і проєктів з електроніки (субсидії) і розвитку "безпілотних систем". Сумарно ні багато ні мало – понад 500 мільйонів доларів (це саме "додаткові" програми).

Третє - питання забезпечення цін. Формально цивільні підприємства націлені на отримання прибутку. А у МО є свої, звичні постачальники. Та й корупції ніхто не скасовував. Щоб створити додаткову конкуренцію на закупівлях, у бюджеті передбачено субсидії на покриття "випадаючих доходів" від продажу за низькими цінами. І окремо субсидії банкам на ті самі цілі під час кредитування військових виробництв (саме тому відсоткові ставки для підприємств оборонки можуть бути досить низькими). А частина підприємств може розраховувати ще й на субсидії з виплат кредитів російським банкам. Досить заплутана система перехресного субсидування, яка за кризи цивільної частини економіки штовхає виробників до переходу на виробництво військової продукції.

Четверте – забезпечення заробітку. Особливо це актуально для виробників БПЛА. У бюджеті РФ передбачено кошти на "підтримку експорту" продукції (зокрема підприємств ОПК). А також державна програма стимулювання використання безпілотних систем (зокрема в цивільному секторі). Це дає змогу виробникам отримувати прибуток не тільки з військових замовлень (точніше значну частину прибутку) і зберігати обсяги виробництва, коли МО не може забезпечити великих замовлень.

Криза цивільної частини економіки як фактор мобілізації

У російській федерації дійсно спостерігається збільшення відсоткових ставок за кредитами, стиснення будівельного ринку і зростання інфляції. Але зі своїми винятками – пільгова іпотека продовжує працювати для військових, працівників військово-промислового комплексу. А частина будівництва, наприклад, житла активно передається структурам МО і навіть "Росгвардії". На фінансування таких програм, до речі, є пряме фінансування з державного бюджету. А також субвенції "суб'єктам Федерації". Причому в окупованих українських регіонах програми розгортаються досить масштабно. Що свідчить про політику "заміщення населення" – росія намагається завезти туди "нових жителів". Про це писав у квітні 2025 року.

Суть процесу – війна і мобілізація. І це свідома сегрегація населення. Не секрет, що в Росії при мобілізації на війну виплачуються "підйомні". Причому в досить цікавій пропорції – до 400 тисяч російських рублів від Міністерства оборони (або іншого силового відомства) і від 1,6+ мільйона російських рублів від "суб'єкта Федерації". Тобто з місцевого бюджету і коштів місцевого бізнесу. Сумарно доходило до 2..2,5 мільйона російських рублів "за контракт". І це було основним механізмом прихованої мобілізації. Людина, якій треба було виплачувати кредити (а також іпотеку), могла розраховувати на отримання коштів, що давали змогу вибратися з боргів. І чим більш "закредитованими" були домогосподарства, тим більша база для мобілізації була у Кремля.

Але великі втрати на фронті (а соціологія показує, що громадяни РФ уже почали усвідомлювати їхній масштаб) були потужним стримувальним фактором. У 2025 році процентні ставки знову поповзли вгору. Значна частина домогосподарств зі своїх доходів уже не може виплачувати взяті раніше кредити. І тут маємо зростання виплат за укладення контракту – у частині регіонів сумарні "підйомні" подолали бар'єр у 3 мільйони російських рублів. До цього додалися механізми (поки не по всій РФ) часткової виплати кредитів або "кредитних канікул" для підписанта контракту з МО. Після служби – військова іпотека, пільгові кредити та освіта.

Тобто Кремль продовжує політику створення видимості "соціального ліфта" через війну. Простіше кажучи, пішов воювати – вижив – сподівайся на вирішення своїх проблем. Друга привілейована група – працівники оборонної промисловості. Де нехай менші доходи, але ймовірність стати добривом так само нижча.

2025 рік став роком продовження такої політики. Сума підйомних за найм на війну зросла до 3..4,5 мільйонів. Тобто Путін має намір щонайменше зберегти, а то й збільшити масштаби прихованої мобілізації під час літньої кампанії. Причому переклавши основні витрати на рекрутинг на регіони Росії і місцевий бізнес.

При цьому такий тип мобілізації досить "безпечний" для Кремля. Адже люди самі пішли за грошима. І пересічний росіянин, навіть говорячи про загиблого родича, повторює це "сам пішов". Не згадуючи про причини – якість життя.

Висновки і що з цим робити

Російська економіка остаточно перетворюється на економіку війни. Де свідомо допускається криза цивільних секторів. Але без повного обвалу, варто зауважити. Фактично, кремль реалізує старий анекдот:

– тату, горілка (війна) подорожчала, ти будеш менше пити (воювати)?

– ні, дитино, ви з мамою будете менше їсти!

Причому "менше їсти" не для всіх – створюється картина "позбавлення від життєвих проблем" – воювати або працювати на військових підприємствах. Тому ура-оцінки відсоткових ставок, подорожчання іпотеки (тощо) на тлі активної фази війни свідчать лише про розширення мобілізаційного резерву.

Що стосується грошей на війну, то, на жаль, на найближчі півтора-два роки вони в Росії є. Складнощі можуть виникнути, але лише за умови обвалу нафтогазових доходів не на місяць або два, а на, мінімум, рік-півтора.

У чому Росія дійсно слабка – це технологічна база. Саме тому Кремль так активно вкидає гроші в освіту, науку (військова складова) і промислове шпигунство (як безпосередньо спецслужбами, так і під виглядом діяльності різних неприбуткових організацій).

Що нам із цим робити?

По-перше, відмовитися від ідеї створення міфу про крах противника "вже завтра". Створюючи такі міфи, ми створюємо ілюзорні надії у співгромадян. І потім (коли прогнози краху РФ не виконуються) пожинаємо плоди у вигляді проблемних настроїв у суспільстві.

По-друге, аналізувати механізми підтримки війни в РФ. Деякі з них можна адаптувати до наших умов. Та ж підтримка оборонних підприємств і людського капіталу. Зрештою, у нас є безліч біженців. Які можуть із задоволенням переїхати в надане житло в обмін на навчання і роботу на підприємствах ВПК. Або експорт військової продукції, який вирішить проблему недозавантаженості низки підприємств оборонним замовленням.

По-третє, дивитися на слабкість противника і працювати з цим напрямком. Якщо про так званий "тіньовий флот" написано багато і є спроби викликати реакцію наших партнерів, то за тематикою "військово-технічного співробітництва" і військового шпигунства через формально цивільні організації інформації мало. Дій ще менше. Водночас спроба позбавити РФ можливості розвивати свої технології (або красти їх) дає нам перевагу. Значить із цим треба працювати.

І, нарешті, пам'ятати, що спотворена оцінка потенціалу твого ворога породжує помилки в плануванні. Помилкові плани = проблеми під час їхньої реалізації.