У Пекіні прагнуть зустрічі з Трампом, щоб не опинитися на узбіччі історії

Трамп повідомив 1 травня Конгрес - "Епічна лють" завершена, але блокада Ірану триватиме до укладання ядерної угоди. Це лягло поверх інших подій, і їхня сума стривожила Пекін, де відчули – можна залишитися на узбіччі історії, безвідносно на якому її боці. Тож активізуються.

Фу Цун, посланник КНР в ООН, заявив 1 травня – блокада Ормузу стане темою №1 під час візиту Трампа у травні. Ван І цього дня теж зателефонував Марку Рубіо і повідомив: у Пекіні з нетерпінням чекають містера Трампа, щоб обговорити Тайвань, і сподіваються, що він приїде 14-15 травня, а не відкладе знову візит. У Пекіні демонструють реальне бажання якнайшвидше влаштувати зустріч Сі Цзіньпіна з Трампом і у них багато причин.

Насамперед, екзистенційна. Пекін усі два місяці з початку "Епічної люті" займав позицію очікування, як і 2022 р. після вторгнення військ РФ в Україну. Тоді в Пекіні вичікували рік, перш ніж у січні 2023 р. оголосили – вони мають мирний план із 12 пунктів. Комуністи слідували старої китайської притчі про мавпу, що спостерігала за битвою тигрів. Але зараз зрозуміли – це не працює – тигри можуть наробити таке, що раніше, ніж вони перегризуть один одного, річкою пропливе труп мавпи.

Отже, стратегію треба міняти, але спочатку треба зустрітися з Трампом, щоб зрозуміти, куди її міняти.

Китайських комуністів не влаштовує план Трампа з блокадою Ірану до ядерної угоди або до перемоги світової революції в окремо взятому Ірані. Від цієї "акули імперіалізму" та "агента Краснова" очікується чого завгодно. Особливо, якщо вдивлятися у файли Епштейна, у плакат "Без королів!" і в партизанські наративи з Банкової – Трамп ідіотів та книжок не читав. Ще можна повірити Віталію Портникову, що Трамп і Маск – фашисти, або що Трамп агент Хабада і водночас махровий антисеміт, оскільки досяг звільнення Єрмака, підштовхує транзит влади в Україні та пресує Зеленського різними каналами. Якщо не особисто, то через Венсу.

Але китайці озброєні марксизмом-маоїзмом та об'єктивною реальністю, даною їм у відчуття. Ця реальність їх і насторожує з багатьох боків.

Особливо з боку цін на нафту і де Китаю її брати, якщо блокада портів Ірану триватиме до світової або до Третьої шиїтської революції, оскільки для підписання ядерної угоди треба пред'явити світові живого і осудного Моджтаба Хаменеї. Тільки він може благословити її підписання або зійти до особистого підписання під час зустрічі з "великим сатаною" на ім'я Дональд Трамп. Трамп дозволяє називати себе фашистом для користі справи і, можливо, не буде і проти "великого сатани". Але без пред'явлення нового рахбара не можна обійтися, а з ним велика проблема.

У Тегерані цю проблему розуміють, тому 3 травня Мохсен Комі, голова канцелярії рахбару з міжнародних питань, вперше офіційно заявив – Моджтаб Хаменеї живий, оскільки під час авіаудару 28 лютого Аллах наказав йому вийти до саду. Чому Аллах не дав цю пораду та його батькові – надамо вирішувати теологам. Комі запевнив, що новий рахбар не тільки живий, але особисто всім керує, незважаючи на отримані травми. КСІР у цей день теж випустив заяву: Трамп не має іншого варіанту, окрім як погодитися на "погану угоду" з Іраном, інакше не буде ніякої.

Отже, світова революція як причина припинення блокади Ірану виглядає більш реалістично, ніж підписання ядерної угоди. Особливо на тлі того, що договір щодо ядерної зброї між США та РФ минув 5 лютого, і нікого це поки що не хвилює. Принаймні Трамп не вимагає його переукласти і не обіцяє влаштувати РФ блокаду.

Тому слід поглянути на перспективи революції в Ірані. Майже всіх в Ірані та навколо влаштує повернення до конституційної монархії 1906 і ліберальний режим сина Пехлеві на перехідний період. Щось середнє між поверненням принца Сіанука в Камбоджу після падіння "червоних кхмерів" та "Славною революцією" 1688 р. в Англії, скоєної армією Нідерландів.

Теократія, що розпадається, вже обговорює з Пакистаном, сусідами по Затоці та іншими зацікавленими особами, умови і технології повернення шаха, але хоче, щоб обійшлося без великої стрілянини і "творчості мас". Відбитком цього стала суперечка 29 квітня в рамках Ради Затоки між обома його берегами. У результаті Есмаїл Багаї, прес-секретар МЗС Ірану, заявив: країнам Затоки треба більше довіряти Ірану. Але як монархії можуть довіряти релігійним республіканцям з Ірану, котрі вдруге за 500 років обіцяють влаштувати світову ісламську революцію?

Вперше вони зробили це в 1501 р., коли шиїти – азербайджанці та туркмени, зайняли Тебріз і оголосили шахом Ісмаїла, главу їхньої держави Кизилбашів (Красноголових). Ісмаїл став засновником "перської" династії Сефевідів, оголосив шиїзм єдино правильною версією ісламу, і до 1524 встановив контроль над усім Іраном. Це була не перша в Азії спроба "держперевороту" під прапором шиїзму, але найвдаліша. У Європі термін "революція" тоді використовували лише астрономи, тому Ісмаїл теж обійшовся без нього.

Після 1979 р. в Ірані вже створювали цілий культ "ісламської революції" з урахуванням однієї з версій шиїзму. Через це монархії Затоки просили США зробити їм надійне ППО і не відмовляться від нього, незважаючи на вимогу Тегерана прибрати "бази" США. У силу цих обставин монархії Затоки цілком влаштовує повернення до Ірану династії Пехлеві, яка прийшла до влади в 1925 р. в результаті революції або "держперевороту". Тим більше, що Реза Пехлеві-син прихильник світської держави на зразок Туреччини.

Зрозуміло, монархії Затоки і не тільки мають свій "причіп" умов до Пехлеві. Тегеран теж має свої "причепи" умов до монархій Затоки і до Пехлеві, до якого Трамп холодний. При цьому Реза Пехлеві єдиний, хто може спокійно підписати з "великим сатаною" будь-яку угоду, на відміну від висуванців з КВІР, і це цілком влаштує. Раніше чи пізніше, але підписувати щось доведеться, і прихильники теократії вирішили б залишитися від цього формально осторонь.

Погодження таких взаємних "причепів" умов вимагають часу і з поправкою на ментальність регіону, де торгівля – це насамперед спорт і лише потім бізнес. З цим нічого не може зробити навіть Трамп, тому й оголосив, що "Епічна лють" закінчена, але авіаносці та блокада залишаються для стимулювання процесу. Якщо їх прибрати, то сторони узгоджуватимуть "причепи" до біблійного кінця світу, тим більше, що Трамп налаштований "закривати очі" на ввезення в Іран продуктів через порти Пакистану.

У результаті у китайських комуністів постає питання, а нам як жити і як бути з нафтою, доки на берегах Затоки узгоджують "причепи" умов? Гасло про опору на власні сили у випадку з нафтою та газом працює погано. Трамп обіцяє подешевшання бензину восени на заправках у США, але не в КНР, і китайці мають власний досвід з різними обіцянками КПК.

З нафтою все неоднозначно. Китай втратив не лише нафту Венесуели, це він може пережити, але й Ірану через блокаду. Під питанням нафта з монархій Затоки, оскільки КНР разом із РФ наклав 7 квітня вето в ООН з їхньої резолюцію про міжнародне деблокування Ормузького протоки. Під питанням і нафту з РФ, оскільки ЗСУ в унісон з "Епічною люттю" почали системно закривати її порти і Європа двічі на тиждень затримує кораблем з її "сірого" флоту. Москва так і не розгорнула нафтопроводи із заходу на схід за 12 років, як обіцяла, вважаючи, що дешевше та швидше возити її до Китаю на танкерах. Але це вже погано працює, і РФ не зможе замістити Китаю нафту з обох берегів Затоки, доки там узгоджуватимуть "вагони" умов.

З цінами також неоднозначно. У березні ОПЕК+ із 8 держав – Алжир, Саудівська Аравія, Ірак, Казахстан, Кувейт, Оман, ОАЕ та РФ ухвалив по відеозв'язку рішення підняти видобуток нафти у квітні на 206 тис. барелів на добу. В ОПЕК+ ще з десяток держав, але вони у нараді не брали участі. У квітні ця "вісімка" знову дозволила збільшити видобуток на 206 тис. барелів і 3 травня вже "сімка", без ОАЕ, дозволила підняти ще на 188 тис. барелів. Очікується, що на відеонараді 7 червня також дозволять збільшити.

РФ із цим завданням не впоралася через атаки дронів і санкцій ЄС, і навряд чи впорається, поки не укласти стабільне перемир'я з Україною. Частка РФ у ринку нафти 10-16% і близько 20% частка країн Затоки. Виникає "чорна діра" близько 30%, яку можна регулювати переговорами у Затоці, українськими дронами та санкціями Європи та США.

У цій ситуації розпад картелю ОПЕК+ був прогнозованим побічним результатом "Епічної люті" та інших дій США. Тому Трамп дозволив собі на мітингу грубі слова на адресу саудівського кронпринця, а еміри вихід ОАЕ з ОПЕК та висилку з країни 15 тис. пакистанців з арештом їхніх рахунків за звинуваченням у "неділі та жебрацтві". В ОАЕ раніше за всіх зрозуміли - починає діяти правило "Швидко бурі і збагачуйся, поки ціни високі". Тому ОПЕК став їм у тягар. Приблизно так на ОПЕК+ дивиться і з десяток інших його членів, але не всі можуть швидко бурити, навіть якщо хочуть. Тому їм уже байдуже, що вирішить нафтова "сімка".

Коли на це ще й нашарувалися спочатку конспіративна зустріч кремлівців з іранцями в бібліотеці 27 квітня, а потім заява Трампа про безстрокову блокаду та інші новини, то в Пекіні виникло тривожне відчуття – окрім непоняття з нафтою, все ще й щось каламутять, і без нас. Якщо Вашингтон обіцяє Тегерану преференції за підштовхування РФ до перемир'я з Україною, то нам за таку послугу він також має щось запропонувати.

У результаті китайські комуністи вирішили: мавпі-спостерігачеві настав час спуститися до тиграм і "акул імперіалізму", щоб не залишитися на узбіччі історії, і стали 1 травня всіма каналами нагадувати Білому дому – Трамп обіцяв приїхати. Головне не нагадувати Білому дому, що 1 травня вигадали анархісти США, інакше Трамп вимагатиме від китайців відрахувань з авторських прав.